ДУХ НЕВДОВОЛЕННЯ

"Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми" (Рим. 12: 18).
Святе Письмо говорить про годину випробування, яка приходить на всіх людей (Об. 3: 3, 10). Ми віримо, що ця година прийшла на нас – вже почалася. Для світу це означає незадоволення, гіркість, лихі здогади, ненависть, суперечки, грабежі, вбивства. Це дух, який незабаром повинен погубити суспільство. Святе Письмо, здається, дуже виразно встановлює цей факт.
Не забуваймо, що ця година випробування в деяких відношенням починається з нас, церкви. Бог дозволяє це. Він дав нам велике світло щодо Себе, Свого характеру, Своїх славних планів і т.д. Він ознайомив нас з нашим "високим покликом" до небесної природи. Ми прийняли Його запрошення і були зачаті Його святим Духом. Ми вступили в школу Христа, і нам були дані уроки про характер, який ми мусимо осягнути, якщо хочемо бути прийнятими як члени громади нареченої. Ми отримали багато користі різними способами. Тепер перед нами екзамен. Хто з нас закінчить школу з честю? Хто покаже, що, незважаючи на успадковані слабкості і недосконалості тіла, він осягнув характер-подобу нашого Господа в серці і розумі? В цьому полягає випробування.
Якого застосування цієї проби ми маємо сподіватися? Дорогі улюблені, ми бачимо, як вона застосовується. Ми бачимо зі спостереження і через кореспонденцію, що в деяких екзамен проходить успішно, а в інших дуже невдало. Здається, що в деяких місцях в цей екзамен втягнуті цілі зібрання дослідників Біблії. Дрібні питання щодо повноважень і методів спричинюють розбрат і тенденцію до появи невдоволення. Це відволікає від служби правді. Це охолоджує ревність одних і чинить дуже в’їдливими інших. Виглядає, що гнів, злість, ненависть, заздрість, суперечки, незгоди – всі плоди лихого духа – до деякої міри беруть гору.

КОЖЕН ПОВИНЕН СУДИТИ САМОГО СЕБЕ

Ми не повинні нікого судити ані засуджувати, але разом з апостолом кажемо всім, що кожен повинен судити себе. Кожен повинен слідкувати не лише за тим, чи він має милості Духа – покору, доброту, смиренність, терпеливість, довготерпіння, братерську доброзичливість, любов – але й чи він виявляє ці якості своєю поведінкою, своїми словами. Ми повинні пам’ятати, що Господнє випробування є не лише щодо любові до гарних, добрих і лагідних, але й щодо терпеливості, доброзичливості і милої поблажливості також до тих, котрі заблукали, і навіть до ворогів. Ми повинні пам’ятати, що справедливість є первісною рисою божественного характеру, як і сама любов. Отож, якщо ми маємо бути подібні до Бога, якщо ми маємо бути копіями дорогого Божого Сина і Його подобою, то принципи справедливості мусять бути міцно встановлені в нашому характері. Ми повинні бути великодушними, доброзичливими, люблячими до всіх; але навіть перш ніж бути великодушними, ми повинні бути справедливими. Якщо ми не любимо свого брата, котрого бачимо, як ми можемо показати, що любимо його Отця і нашого Отця, Котрого не бачимо?
Цей самий дух незадоволення є випробуванням Божого народу в їхніх домах. Загострене сприйняття доброго і поганого, справедливого і несправедливого, робить всіх нас здатними бачити, де ми були справедливі або несправедливі, а також, де інші були справедливі чи несправедливі до нас. Це зростаюче знання веде нас до особистої відповідальності, щоб слідкувати за тим, щоб за будь-яку несправедливість минулого було повністю, швидко, щиро прошене вибачення, щоб вона була залагоджена і щоб надалі уникати її. Ця праця, виконувана на совість, берегтиме нас повністю зайнятими – виправляючи нас, приводячи поведінку і думки наших смертних тіл до повного підкорення божественним критеріям, в міру того, як ми тепер більш повно розуміємо їх.

ТЕНДЕНЦІЯ НЕ БАЧИТИ ВЛАСНИХ НЕДОЛІКІВ

Однак існує тенденція протилежного напрямку – не бачити наших власних недоліків і не виправляти їх, але бачити недоліки інших, зауважувати несправедливості, які вони вчинили нам, і вирішувати, що вони мусять строго підкорятись вимогам нашого нового розуміння наших прав і мусять негайно виправлятись, бо інакше будуть примушені до цього. Це якраз і є дух світу, який приспішує великий час горя. Ті, хто при владі, відчувають, що вони мусять вжити силу. Робітники, як ніколи досі, усвідомлюють власну силу і через це потрапляють в спокусу застосувати її і необдумано нав’язують світу своє розуміння правоти і справедливості.
Коли ми переконуємо світ не вирішувати справу силою, а прислухатися до Господнього Слова – "Тому то чекайте Мене, – промовляє Господь, – на той день" – то ми переконуємо церкву Христа: – Не намагайтеся змушувати чоловіків, дружин, батьків і дітей до досконалої справедливості по відношенні до вас. Будьте співчутливі, поблажливі, так як Бог був співчутливий і поблажливий до нас і до всього людства. Якщо несправедливість була довготривалою, то немає причини, чому б вона мала бути негайно виправлена, але навпаки, є причина, чому ми повинні довго страждати і бути лагідними, одночасно стараючись показати тому, хто помиляється, його помилку, говорячи правду в любові і в покорі навчаючи тих, хто опирається нам.
Без сумніву, більше, ніж половина людства живе грубо порушуючи принципи справедливості, а також принципи любові. Інколи чоловік, хоча й любить свою дружину та дітей, керує ними так деспотично, що викликає в них сумнів щодо своєї любові і співчуття. Така поведінка з боку брата в Господі напевне є наслідком деякого неправильного уявлення про божественний порядок. Він знає, що Біблія навчає, що чоловік є головою сім’ї, але чи знає він, як правильно використовувати і втримувати це благородне головування? Очевидно, багато хто не навчився, що головна функція головування не просто забезпечувати дочасні потреби, не просто бути відповідальним головою, який мусить остаточно вирішувати в справі сімейних інтересів. Правильний погляд на головування чоловіка означає щось значно більше. Його обов’язком є стежити за здоров’ям, щасливістю, моральністю і духовними інтересами його сім’ї. А це включає розумне врахування їхніх природних слабкостей і недосконалостей, розумових і моральних, а також фізичних слабкостей і недосконалостей.

ОБОВ’ЯЗКИ ГОЛОВИ ДОМУ

Справжній голова щасливого дому обов’язково повинен часто нехтувати своїми вподобаннями і смаками в багатьох речах, тому що цього буде вимагати його обов’язок перед його сім’єю та її щасливістю. Тоді, з біблійної точки зору, головування чоловіка означає набагато більше, ніж бути "господарем", суддею, вирішувати справи. І це доведено подальшим висловом і ілюстрацією Святого Письма, де Христос і церква та їхні взаємовідносини зроблені зразком належної любові, пошани і співпраці між чоловіком і дружиною.
Наш Господь дійсно є Головою церкви, і до якої міри ми, Його церква, визнаємо це Головування і йдемо за Його вказівками, ми бачимо їхню мудрість, користь і перевагу. І до якої міри ми не йдемо за ними, до такої міри згодом помічаємо, що ми упустили певне благословення. Наш Господь не примушує нас визнавати Його головування. До цього змушує наша потреба. Так повинно бути в належно впорядкованому домі. Поведінка чоловіка і батька повинна бути швидше поведінкою саможертовної посвяти тим, хто залежний від нього, ніж поведінкою загального домагання головування, наказів або погроз.
Голові сім’ї можуть бути потрібні дні, тижні або й роки, щоб показати свою любов і турботу про тих, хто є під його опікою, перш ніж вони це зрозуміють. Можливо, вони ніколи не оцінять його посвяту в теперішньому житті. Однак його обов’язки як батька, чоловіка, опікуна і т.п. повністю лежать на ньому, незалежно від того, наскільки його відданість може чи не може бути оцінена його сім’єю. Чоловік повинен, так як Господь, завжди виявляти покору, доброту, увагу.
На жаль ми чули, що деякі дорогі брати в Господі неправильно зрозуміли "Виклади Святого Письма", том VI, на цю тему, і як наслідок їхнє життя замість того, щоб ставати більш лагідними і наповненим любов’ю, стало, навпаки, більш владним, неспівчутливим, деспотичним. Ми сподіваємось, що ці повідомлення є, щонайменше, перебільшенням, і надіємось також, що ясніше розуміння цієї теми вчинило хоча б деяких більш шляхетними, більш поблажливими і більш шанованими в їхніх родинах.

В ПОВІТРІ ВИТАЮТЬ НАСТРОЇ ПРО "ПРАВА ЖІНОК"

А як на рахунок сестер? На жаль, не всі з них правильно керовані дорогоцінними правдами, якими Господь так високо вшанував нас! Більше знання про справедливість і несправедливість, про права чоловіка і жінки, стають випробуванням для сестер, а також для братів. Вони також знаходяться в годині спокуси, проби. В повітрі витають настрої про "Права жінок". Це не чинить миру і гармонії. Навпаки, це є частиною загального духа незадоволення – духа світу, який наш великий противник розворушує більше і більше. Як в світі це викликає час горя, так в церкві і в сім’ї це приносить час горя, випереджуючи горе світу. На жаль! Дорогі брати і сестри, яка користь нам, якщо ми доб’ємось деяких прав і знищимо наш власний мир і щасливість та мир і щасливість тих, кому ми пообіцяли допомагати, потішати і підтримувати, поки триває життя?
Як говорить св. Павло: "Бо ви, браття, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною тілу"(Кул.). Наша справжня воля, яка приносить нам благословення, божественну милість та мир душі, є свободою від помилок і забобонів, свободою від рабства самолюбства – свободою жертвувати, служити, класти наше життя за братів і за всіх людей, коли маємо нагоду, а особливо свободою, або привілеєм, показувати тим, хто пов’язаний з нами земними узами, що ми є копіями Учителя і маємо Його Духа самовідречення, любові, співчуття, добрих плодів.
Дійсно, є час і місця, де і брати і сестри мусять відстоювати принципи і свободу поклонятися Богу, але коли це нам дане, ми можемо розумно жертвувати всіма іншими речами як дріб’язковими, тобто, якщо ми маємо боротися, то борімось лише за такі речі, за які боровся б наш Відкупитель. Отож ходімо "слідами Його", як залишив нам приклада Він (1 Петра 2: 21).