БОЖИЙ МИР

"І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі". "Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, – і не мають вони спотикання" (Фил. 4: 7; Пс. 119: 165).

Божий Закон представляє Божу волю. Всі, хто є правильного розуму, хто є правильно налаштований, радітимуть, бачачи виконання Божої волі. Спочатку Божа воля була вписана в людській природі. Згодом, коли гріх витер її звідти, Бог написав її для Ізраїлю на таблицях з каменя. Отож християни намагаються слухатись праведності цього Закону (божественних постанов, божественних вимог – якими б вони не були). Ми радіємо з того, що виконуємо Боже волю.

Любити Божий Закон означає оцінювати факт, що Бог має великий задум; означає відчувати радість, коли ми дізнаємось, якою є Божа воля; означає мати повне довір'я до Його справедливості, мудрості, любові та сили. Великий мир мають всі ті, котрі так чинять. Звичайно, їм не є зрозумілими всі подробиці божественної справедливості, але своєю вірою вони тримаються факту, що Він є надто мудрим, щоб помилятися. Отже, вони мають мир, з довір'ям віддаючи Йому свої справи. В цьому тексті апостол робить різницю між розумом та серцем. Серце представляє почуття. Апостол переконує, що в даному випадку ми не лише повинні мати добрі почуття, але наш розум теж має відпочивати. Якщо ж ми вчинили тільки часткове посвячення, то будемо при цьому відчувати відчуженість від Нього. Тоді наше серце повинно знати, що для того, аби наблизитись до Господа, ми повинні силоміць відлагодити наше сумління. Ми повинні в молитві повернутись назад до злагоди з Богом і таким чином досягнути поєднання. Для цього наш Господь вчинив розпорядження на нашу користь, щоб ми могли мати Заступника перед Отцем (1 Івана 2: 1). Той, Котрий спершу з'явився в присутності Бога за нас, є Тим самим, Котрий живе навіки, щоб клопотатися за нас. Отож, ми приходимо до Господа завдяки вчиненій Ним постанові; і ми радіємо, що можемо отримати прощення і милість для допомоги в час потреби.

Згаданий текст не стосується нашого власного миру, а лишень Божого миру, який приходить до нас через усвідомлення Божої сили, Божої доброти і готовності тримати нас Своєю рукою як Своїх дітей. Цей мир постійно стоїть на сторожі, мов вартовий, щоб кинути виклик всякій ворожій та тривожній думці або боязні. Він настільки тримає розум християнина, що християнин має в серці мир з Господом, спільність та єдність; він також оберігає його розум, інтелектуальні здібності, даючи вказівки і запевнення щодо божественної сили, мудрості та любові.

Ми щораз більше повинні просити милості, мудрості та плодів Духа, повинні просити нагод служити Господу та братам, щоб неухильно зростати на подобу дорогого Божого Сина. В цих умовах обіцяний "мир, що вищий від усякого розуму", берегтиме наші серця та наші думки. В такому наповненому серці самолюбство та амбіції знайдуть зовсім мало місця. Навіть коли ми переходитимемо "глибокі води", божественний мир зможе мешкати в нашому серці і підтримувати його.

Апостол вважав, що ті, до кого він звертався, вже прийшли до згоди з Богом через прийняття Його умов. Відцуравшись всілякого протистояння, вони сталися дітьми Бога через віру, послушність, самопожертву та посвячення до самої смерті. Апостол наполягає, щоб Божий мир пробував в них безперервно, щоб вони були стережені цим миром. Вираз "через Ісуса Христа" наводить на думку, що ми ввійшли в цей мир через нашого великого Заступника, що ми можемо пробувати в цьому мирі лише тоді, коли Він залишатиметься нашим Заступником, інакше, через недосконалості нашого тіла, ми постійно опинятимемось з Ним у незгоді.

"Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать" (Євр. 4: 6). Якщо ми приходимо щоденно і кажемо: "Прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому", – то ми пробуваємо в мирі, бо ми маємо цього великого Заступника. Отже, цей мир – це постійне отримання милості через великого Заступника.