ЗНАННЯ, ПОТРІБНІ ДЛЯ ЗРОСТАННЯ В БЛАГОДАТІ

“Якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її” (Колосян 3: 9, 10).

У нашому вірші вираз “скинули” наводить на ще одну думку – “позбулися”. Як ілюстрацію розглянемо Конгрес. Коли в результаті голосування партія, яка є при владі, позбувається влади, то ми не кажемо, що вона позбувається місця в Конгресі. На місце партії, яка була при владі, приходить інша партія. Такий перехід у деяких відношеннях означає зовсім інший напрямок політики.

Така ж зміна відбувається при появі Нових Створінь у Христі, членів Тіла Месії. У багатьох речах стається радикальна зміна. Нова воля зобов’язана стежити за тим, що ми їмо, у що зодягаємося. По суті, відколи ми стали Новими Створіннями, зачатими Святим Духом, це повинна бути влада, яка керує усім, адже ми обрали нового Голову. Зміна головування є миттєвою справою. Був час, коли ми знаходилися на іншому боці. Та врешті ми вирішили перейти на бік Господа і прийняли Його як свого Голову. У мить, коли ми погодилися на таку зміну, воля плоті позбулася влади, і до влади прийшла нова воля. Тоді ми стали Новими Створіннями. Але ми ще не мали розвиненого характеру.

Коли нова партія приходить до влади в Конгресі, ця партія не може вирішити всі справи одразу, а впроваджує бажані зміни крок за кроком. Так і з новим розумом. Він поступово впроваджує зміну за зміною, і таким чином відбувається праця відновлення, праця переміни, коли новий розум здобуває щораз більший контроль і приводить думки, слова та вчинки під нагляд та керівництво Господа. Коли ми краще пізнаємо Бога, ми починаємо краще бачити Його волю. Ми щораз більше починаємо дивитися на речі з Божественного погляду і з такого ж погляду впорядковувати кожне слово і кожний вчинок у житті.

З допомогою знання і завдяки знанню Нове Створіння відновлюється, тобто будується, стає міцним, отримує відсвіження. Мудрість цього світу є безглуздям у Бога. У старого розуму була мудрість цього світу. Нове Створіння отримує мудрість Бога. Розвиток відмінних можливостей Нового Розуму – поступова праця, яка залежить від знання. Із новою волею знання стає силою, яка додає енергії та зміцняє, і знаходить можливості, завдяки яким Нове Створіння може досягти своєї цілі. Це знання приходить згори, і воно не тільки в тому, щоб знати, скільки розділів або віршів є в Біблії, і вміти цитувати їх. Через різні прояви Божого провидіння в житті потрібно прийти до такого знання про Бога, якого було би достатньо, щоб Його воля стала для нас виразною і запевнила слухняність. Наше знання зростає в міру того, як ми звертаємо увагу на сказане Богом, як ми звертаємось почуттями до того, що вгорі, а не на землі.

УМОВИ, НА ЯКИХ МИ ПОКЛИКАНІ

Усі християни повинні знати умови та вимоги, на яких “Бог покликав” їх, а саме: (1) страждати з Христом у теперішньому часі й (2) прославитися та царювати з Ним у грядущому віці, щоб благословити світ. Вони повинні знати причину своїх страждань і характер, який Бог збирається розвинути в них, без якого вони не можуть “надаватися до Царства”. Наш нинішній урок стосується саме цих характеристик, адже для тих, які хочуть вчинити міцним своє “покликання та вибрання”, потрібно “зодягнутися в нову людину”. Розгляньмо деякі з них.

“Любов нехай буде нелицемірна”. Св. Павло вже пояснив потребу в любові, але тепер він застерігає нас від удаваної любові, яка тільки зовні виглядає сердечною та ввічливою. Справжній дух любові, святий дух, не прикидається, не лицемірить. Любов повинна бути справжньою, щирою, а також висказаною устами. Така любов повинна бути до Бога і до всіх, наскільки вони схожі на Бога або намагаються бути такими. Це повинна бути любов до того, що добре, правильне, чисте, правдиве.

“Відчувайте огиду до зла” (WTB). Ми не тільки не повинні робити зла, не тільки не повинні мати любові чи прихильності до зла, але ще більше ми повинні ненавидіти зло, відчувати до нього огиду. Якщо обов’язково виховувати в собі любов до Бога та до всього правдивого й чистого і сприяти праведності, то потрібно також виховувати в собі огиду до гріха та всякої скверни. Тому, чим міцнішими ми стаємо у своєму християнському характері, тим палкішою ставатиме наша любов до того, що добре, чисте й правдиве, тим рішучішою буде наша опозиція до того, що неправдиве, нечисте, грішне. Чим більше ми дізнаємось про чудову гармонію цієї небесної благодаті любові і вона стає мелодією нашого серця, тим більш прикрим, нестерпним та огидним буде для нас гріх та самолюбство, “дух світу” – так само як музична дисгармонія дратує наші вуха, відколи ми пізнали та оцінили гармонію в музиці.

Як святість та гріх протилежні собі, так наше ставлення до них повинно виражатися у почуттях любові та ненависті. Збайдужніти в любові до праведності означає втратити огиду до гріха. Тому виховуймо в собі ненависть до гріха, самолюбства, скверни та всякого зла, щоб нам було легше виховувати у своєму серці чудові благодаті Духа.

Стародавнє минуло і все стало новим лише в нашому розумі, у нашій волі. Насправді ця зміна завершиться тоді, коли ми станемо духовними істотами. Тим часом, щоби бути гідними участі в Першому Воскресінні, від нас вимагається виявляти готовність нашого розуму, наше палке бажання бути всім тим, чим Господь бажав би, щоб ми були. А це найкраще можна продемонструвати Господу і нам самим (або довести, що воно більш корисне) через дотримання строгого нагляду за нашим серцем і нашими думками.

R4894 (1911 р.)