ЗАСНУВАННЯ ДРУГОГО ХРАМУ
ЕЗДРИ 3: 1-4; 5

«Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою!» (Пс. 100: 4).
Подорож з Вавилону до Єрусалиму вимагала близько п’яти місяців. Ездра зі своєю невеликою групою згодом подолав цей шлях за чотири місяці. Можемо собі лише уявити ентузіазм групи полонених зі всіх поколінь, людей різного віку. Лише небагато хто зі старих осіб бачив землю і місто свого дитинства.
Прибувши на місце, вони знайшли жахливе запустіння. Руйнівна рука часу додалася до нищівних пожеж, вчинених військом Навуходоносора сімдесят років тому. Жити в місті було майже неможливо. Люди розбрелися по околиці майже на двадцять миль. Відповідно, першочергову увагу приділили тому, щоб влаштуватися, приготувати помешкання, виростити оливки та виноград. Та вже скоро релігійні почуття спонукали їх зайнятись приготуваннями до офіційного вшанування Бога, привілейованим народом Котрого вони мали радість знову бути.
Спочатку збудовано жертівник на підвищенні Гори Морія, правдоподібно на тому самому місці, де Авраам приніс свого сина Ісаака, – на тому самому місці, де знаходився жертівник Соломонового храму. Розпочалися богослужіння, і в сьомому місяці відсвяткували Свято Кучок. Наступної весни з’явилося відчуття, що можна починати відбудовувати храм, отож спершу заклали фундаменти. Ентузіазм людей віддавати шану правдивому Богу помітний вже з самої цієї події, а саме: заснування супроводжувалося святкуванням, народ то вигукував, то плакав від самої думки про Божу доброту і прагнув знову застосувати до себе Божественні обітниці.
Разом з тим читаємо, що деякі особи зовсім похилого віку, котрі пам’ятали первісний храм Соломона, плакали, мабуть, від того, що розуміли, що храм, який вони зараз засновують, вже не буде таким славним як Соломонів.
Звістки про повернення народу і початок відбудови храму Господа розлетілися між людьми того краю, котрі так чи інакше вважалися ворогами Ізраїлю. Однак тепер вони прагнули докласти своїх рук і спільно будувати новий храм. Вони вчинили таке намагання, кажучи: «І ми будемо будувати з вами, бо ми звертаємось, як ви, до вашого Бога, і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя асирійського, що привів нас сюди» .
Однак така пропозиція була відкинута зі словами: «Не вам і нам разом будувати храм для Бога! Самі бо ми будемо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказав нам цар Кір, цар перський» . Тоді люди, котрих відштовхнули, спробувати сповільнити роботу і перешкодити будівництву. Вони навіть найняли повірених, щоб зірвати справу в суді царя Кіра в Персії, а також за днів його сина, Камбіса, – аж на престол зійшов цар Дарій. Останній продовжив початкову політику Кіра і дав повне право продовжувати роботи в Єрусалимі.

ЧИ ОБРАНО ПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ?

Багато хто каже, що юдеї в цій справі проявили короткозорість і поспіх; що їм треба було з радістю прийняти поміч і співпрацю з боку своїх сусідів в будівництві храму і запровадженні всіх порядків для поклоніння Богу; що їм слід було мати місіонерський дух.
Аж ніяк, відповімо ми. Їхній шлях був єдино правильним, якщо ми зрозуміємо умови і вимоги, на яких Бог мав справу з Ізраїлем. Вони не мали повноважень робити ізраїльтян з усіх народів. Як один народ, вони були обрані і вибрані Богом, щоб встановити і приносити жертви та служіння, які Бог наказав через Мойсея. Вони не мали права змінювати чи покращувати божественний задум і приводити інших до «вибраного» народу. Щоправда існував спосіб, яким сторонні, неізраїльтяни могли статися ізраїльтянами – ставшись «приходьками в брамах» їх. Хтось міг статися учасником Божественних обітниць, даних виключно Насінню Авраама, лише шляхом відкритої, публічної відмови від власної волі та посвячення Ягве, і не інакше.
Юдеї далі дотримуються Божественного порядку, даного їм, тримаючись осторонь інших релігій та уникаючи вступати в шлюб з особами з інших народів. Господь, тим самим, беріг Свій народ відокремленим від всіх інших, і Він каже нам чому. Для них Він має велике місце в Божественному задумі. Вони знову мають статися Божим народом, Божими представниками на землі – після того, як Вибрана Церква буде укомплектована і прославлена на небесному рівні. Вона становитиме Духовне Насіння Авраама і Духовне Царство Бога, тоді як попередні становитимуть земне насіння Авраама і будуть земними представниками Божого Царства для світу. Ці два Насіння згадуються в Божій обітниці Аврааму, яка говорить: « Розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря» . Через ці два Насіння, духовне та тілесне, Божі благословення реституції незабаром рясно злинуть на все людство під тисячолітнім пануванням Месії.

ДУХОВНІ ПРАВИЛА ІЗРАЇЛЮ

Тих самих правил повинен дотримуватися Духовний Ізраїль – «Храм Божий святий, а храм той то ви». Будь-який сторонній, непосвячений камінь не є бажаний в цьому Храмі. Нехай світ будує своє. Сам Бог є Будівничим Церкви, яка є Тілом Христа, Храмом Святого Духа. Бог дозволяє Своїм посвяченим мати з Ним справу в будівництві цього Храму. Як каже св. Павло, святі під керівництвом Святого Духа повинні «будувати себе найсвятішою... вірою» (Юди 20). В великій праці, яку Бог зараз проводить, немає абсолютно жодного місця для світських працівників.
Невміння глянути на дану справу належним чином принесло непоправну шкоду. Діти цього світу та діти Божого Царства надто часто єднаються способом, згаданим в нашій лекції. Наслідком, як правило, є привнесення світськості і надання можливості світському розуму до певної міри контролювати духовні речі, про які він насправді не має жодної уяви: «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа,.. і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Кор. 2: 14).
R4894 (1911 р.)