“ПІСНІ ВНОЧІ”
Псалом 85

“Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми” (Псалом 126: 3).

Ми далі є серед ночі плачу. Хвороби, смуток, зітхання та смерть продовжуються і будуть продовжуватися до славного поранку Царства Месії. Які ми раді від того, що дізналися, що ця славна зміна прийде на землю! Пророк Давид висловлює це так: “Буває увечорі плач, а радість на ранок” (Пс. 30: 6). Св. Павло виразив ті самі почуття, коли сказав, що “все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі” й “очікує з’явлення синів Божих” (Рим. 8: 22). Божі сини в славі становитимуть разом із Господом Царство Еммануїла.

У даний час люди мало знають про цих синів Бога і мало оцінюють їх. Часто за ревність до праведності, правди та Бога їх вважають “народом особливим” (Гиж.). “Улюблені! Ми тепер діти Божі; але ще не відкрилося, якими будемо. Знаємо лише, що коли відкриється, будемо схожі на Нього, тому що побачимо Його, який Він є” (Гиж.), будемо ділити Його славу, честь та безсмертя і будемо з Ним роздавати Божественні благословення усім племенам землі.

“ПІСНЯ ВИЗВОЛЕННЯ”

Наш урок, Псалом 85, може мати кілька застосувань. У першу чергу він може стосуватися визволення Ізраїлю з вавилонського полону, коли Кір дав дозвіл усім, хто хоче, повертатися до Палестини. Понад п’ятдесят три тисячі скористалися з цього привілею та підтримки Кіра. Люди раділи, що позбулися Божественної немилості й що до них повернулася Божественна милість та благословення. Цей привілей повернутися до Божої милості свідчив про вибачення їхніх провин як народу.

Друге застосування цієї Пісні знаходиться безпосередньо перед нами. Ізраїль був у ще більшому полоні християнства протягом минулих вісімнадцяти століть. Однак він має обітницю великого визволення. Кір, який дав їм свободу повернутися з буквального Вавилону, був образом великого Месії, Який незабаром дасть повну свободу Божому древньому народу повернутися до Божественної милості – до Палестини. Св. Павло відсилається до цього грядущого визволення Ізраїлю в Рим. 11: 25-29. Визволитель не просто згромадить їх. Він зробить те, що провістив 85-й Псалом. Апостол каже: “І цей заповіт їм від Мене, коли зніму з них гріхи їхні” (див. також Єр. 31: 31-34; Євр. 8: 8-11).

Гріхи Ізраїлю ще не зняті, так само як гріхи світу. Великий Відкупитель, щоправда, вже помер за гріх і є приятелем грішника, але Він поки що з’явився в присутності Бога тільки за нас – Церкву, – а не за світ.  Він є Заступником тільки Церкви і не заступається за нікого іншого, окрім тих, які прагнуть наблизитися до Бога, святих – тих, які люблять праведність та ненавидять беззаконня.

Світ є в рабстві Гріха та Смерті, двох монархів, які панують зараз і змушують людство стогнати. Ми народилися в цьому стані рабства, як каже Святе Письмо: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. Наш рід стогне під тягарем успадкованих слабкостей та вад – розумових, моральних та фізичних, однак прагне обіцяного визволення від рабства гріха та смерті. Більшість людей, без сумніву, відчуває гніт свого рабства і була би рада звільнитися.

Великий Визволитель є позаобразним Кіром. Незабаром Він вийде переможцем і встановить Своє Царство під усім небом. Незабаром клас Церкви – святі, “вибрані” – буде прославлений, і тоді прийде час на благословення невибраних – на те, щоб дати їм реституцію до людської досконалості та всесвітнього Раю, створеного царством та владою Месії. “Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми. Як ворог останній смерть знищиться”. Смерть буде знищена; sheol, hades, гріб буде знищений через воскресіння мертвих з нього – “кожного у своєму порядку”.

“ВІН... ДАЄ ПІСНІ ВНОЧІ” (Гиж.)

Доки все створіння стогне під тягарем гріха та смутку, нечисленні святі можуть співати, можуть радіти навіть посеред усіх життєвих смутків, навіть якщо вони розділяють наслідки гріха так само або й ще більше, як інші. Таємниця їхньої радості подвійна: (1) Вони отримали примирення з Богом; (2) Вони підкорили свою волю Його волі. Вони добилися цих нових відносин завдяки вірі у Відкупителя – вірі в Його кров Примирення. Вони увійшли “тісною брамою” та “вузькою дорогою” посвячення Богу – підкорення власної волі та угоди виконувати Божественну волю якнайкраще.

Це підкорення волі Богу й усвідомлення того, що їхні життєві справи є керовані Богом і знаходяться під Його доглядом, дає відпочинок серцю. У цьому стані підкорення вони мають спокій та мир, якого ніколи не знали, коли намагалися догоджати собі й нехтували правом свого Творця на вияв пошани у своєму серці та на слухняність у своєму житті.

Вони так само мають радість, мир та пісні вдячності Богу, бо Він дає їм знання про Свої Божественні задуми та показує майбутнє. Вони можуть глянути поза випробування та труднощі теперішнього часу і побачити славу, яка прийде після нинішніх страждань. Вони бачать, що Церква, нечисленні святі зі всіх віросповідань та національностей, є майбутніми спадкоємцями Бога – спадкоємцями слави, честі, безсмертя та співучасті з Відкупителем у Його славному Царстві. Це підбадьорює їх. Вони бачать також контури Божественного Задуму благословити всі покоління землі. І коли вони усвідомлюють, що Бог зацікавлений дорогими їм особами, які не є святими, й усією людською сім’єю, серед якої небагато святих, це приносить їм радість. Коли вони усвідомлюють, що Бог постановив через Христа та прославлену Церкву благословити всі покоління землі, це дає їм “співи... у домі їхньої мандрівки”, коли вони ще чекають на зміну з людської на божественну природу.

R4892 (1911 р.)