СЛОВО І ДОРОГА

“А коли ви відхилитесь праворуч, чи підете ліворуч, то вуха твої будуть чути те слово, яке позад тебе казатиме: Це та дорога, простуйте ви нею” (Ісаї 30: 21).

У наші дні, коли злі духи прикладають усі зусилля, щоб якомога тісніше спілкуватися з людством, ми дізнаємося про так зване “ясночуття”. Висуваються здогадки щодо тих, хто володіє таким вмінням, буцімто вони мають велику милість від Бога, бо здатні чути те, чого інші не можуть. Як правило, вони надимаються, думаючи, що особливо привілейовані Богом та ангелами. Тоді грішні ангели мають змогу скористатися з їхніх неправильних думок і спробувати заволодіти ними. Ми намагалися застерегти людей від такого стану речей, і час від часу дізнаємося про тих, кому це допомогло. Не далі як кілька днів тому ми мали лист від однієї пані, яка була переконана, що на її розум діє якийсь побожний вплив, але згодом дізналася, що це був поганий вплив, який намагався поневолити її розум.

Але голос, про який ідеться в нашому вірші, ми вважаємо голосом Бога. Святе Письмо, написане в минулому нам на науку, містить цей голос. Він є позад нас у тому значенні, що за нами є історія століть. Тому ми повинні прислухатися до голосу, що приходить через апостолів та пророків, і коли ми прислухаємось, ми розуміємо, що це голос Господа, який показує дорогу, якою ми повинні йти.

Та коли ми вслуховуємося в минуле, ми чуємо також голоси фальшивих пророків: наприклад, голос сатани, великого противника здавна. Голос Бога промовив: “Напевно помреш”. Голос противника сказав: “Умерти не вмрете”. Ми всі були мертвими. Проте деякі з нас отримали благословення, коли здобули правдиву інформацію і пішли дорогою, яку вказував Бог. Багато так званих “отців” минулого, бачимо, не говорили тим самим голосом, що й Ісус, апостоли та пророки. Ми повинні остерігатися таких голосів і прислухатися до голосу Пастиря, повинні шукати для себе те, що праведне. Не потрібно вникати в те, що не схоже на голос Бога, що веде до обману, відчужує овець від Пастиря.

Господня дитина дізналася, де шукати пораду, і мудра порада завжди готова прийти на допомогу. Пророк описує її як слово, як голос “позаду”. Це не голос спереду, голос якоїсь нової теології – еволюції чи спіритизму, чи Християнської Науки, чи якоїсь іншої людської філософії, – але голос старої теології з її блаженним вченням про надію через Христа, нашого Відкупителя й Господа, нашого Учителя, нашого Зразка і Вождя. Це голос Господа через Його натхнених апостолів та пророків, якому вже від двох до чотирьох тисяч років. На це Слово Божественного натхнення пророк звертає увагу всіх, хто прагне мудрої ради, і в цьому Слові ми чуємо голос Бога, Який каже: “Це та дорога, простуйте ви нею”.

БІБЛІЯ НЕЗАБАРОМ БУДЕ ВІДКРИТА СВІТУ

Хоча ці слова пророка були адресовані безпосередньо тілесному Ізраїлю, їхнє застосування до духовного Ізраїлю не менш переконливе. Якщо їх стосувати до тілесного Ізраїлю, то пророк провіщає повернення Божественної милості до нього, коли завершиться довгий час його покарання, а також його засліплення. Тоді, під посередницьким пануванням Христа, сліпі очі розплющаться, глухі вуха відчиняться, а голос усього натхненого Слова, яке стане виразним для їхнього розуму, скерує їх на правильні Господні дороги, бо книги (Закону, Пророків та Нового Завіту) будуть відкриті, і люди будуть суджені відповідно до того, чого ті навчають (Об. 20: 12).

Дорога, яка буде в той час представлена тілесному Ізраїлю та всьому світу, буде величною дорогою святості, “Господні викупленці” підуть нею, “і радість довічна на їхній голові” (Іс. 35: 10). У кінці дороги буде життя та мир, повне спасіння від гріха та смерті, а також повне відновлення до людської досконалості.

Перш ніж у прийдешньому віці дорога життя стане виразною для Ізраїлю та світу, вона є не менш виразною тепер для дітей Бога, які ходять вірою, а не видінням. Ця дорога показана, перш за все, як дорога віри, і ті, хто ходить вірою, є справжнім Насінням Авраама (Гал. 3: 16, 29), якому належить Угода й надзвичайно великі та цінні обітниці і їхнє найвище виконання. По-друге, це – дорога повного посвячення Богу до самої смерті, що означає поховання власної волі у волі Бога – представлення себе на живу жертву.

ДАВАЙТЕ ХОДИТИ ЗА ДУХОМ

На основі цих двох принципів – віри та посвячення – ми навчені ходити в обновленні життя, не за плоттю, а за духом; не як ходять погани, у марноті свого розуму, а обережно; “не як немудрі, а як мудрі, викуплюючи час” (Кул.); не видінням, а вірою (Рим. 6: 4; 8: 1; Еф. 4: 17, 18; 5: 15, 16; 2 Кор. 5: 7).

Через віру та посвячення ми увійшли в нове життя як духовні сини Бога; проте ми маємо цей скарб у земному посуді, і нове життя є тільки в зародковому стані. Тому потрібно ходити за духовними нахилами Нового Створіння і вгамовувати більш сильні потяги старого створіння. Це і є ходити в обновленні життя, за Духом, а не за плоттю. “Ходити за плоттю” – це гнатися за її надіями, цілями та амбіціями. А так як плоть та дух воюють між собою, то неможливо підтримувати життя обох. Тому написано: “Бо коли живете [ви, духовно зачаті] за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте [віддаєте на смерть] тілесні вчинки, то будете жити” (Рим. 8: 13).

Незважаючи на те, що Слово Господа розповідає, виходячи зі загальних принципів, про дорогу, якою ми повинні ходити, нам також пропонується приходити з усіма менш значними життєвими справами і шукати Божественних рад. Якщо ми не знаємо, куди повернути – вправо чи вліво, – ми приходимо і знаходимо обітницю: “На Господа здай дорогу свою”; “Він випростує твої стежки”. Коли ми обтяжені, то знаходимо обітницю: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою”. Ось так голос позаду приносить підтримку, мир і спочинок посеред усіх життєвих турбот та випробувань, якщо ми ходимо, слухняні всім його принципам та приписам. “А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого” (Пс. 37: 5; Прип. 3: 6; Мт. 11: 28; Гал. 6: 16).

R4882 (1911 р.)