КОГО ЗОБРАЖУВАЛИ ЛЕВИТИ
Левити зображували “Церкву Первородних, записаних на небі” (Хом.). Цей вираз – “записаних на небі” – означає, що вони вважаються духовним класом, мають Божественну милість.
Нам подана історія левитів як образного покоління, яке особливо представляє первородних; і ця історія первородних повертає нас до часу, коли первородні племені Ізраїлю були врятовані в ніч пасхи. Ця ніч символізує Євангельський вік, час темряви на землі, коли Господь збирає Свій клас коштовностей. Ця “Церква Первородних” перейшла від смерті до життя – усі ці первородні, які представляють цілу “Церкву Первородних”, були представлені в поколінні Левія. З-посеред цих левитів були вибрані нечисленні священики, які зображували нашого Господа і тих, які вірно йдуть Його слідами. Тож ціла “Церква Первородних” включатиме Велику Громаду, а не тільки Тіло Христа. Дівчата, які йдуть за нею (Пс. 45: 15), належать до цієї “Церкви Первородних, записаних на небі”. Тому праця левитів у службі при Наметі, відповідно, теж була символічною.
Первосвященик “раз на рік сам” у День Примирення входив у Святе Святих. Очевидно, що священики не входили у Святе Святих в цей день (Євр. 9: 6, 7), а тільки в перше зі святих місць, де був свічник, стіл з покладними хлібами та золотий вівтар для кадіння. Вони, безсумнівно, зображували тих, які сіли на небесних місцях із Христом (Еф. 2: 6) і набагато випереджують весь дім віри. Священики були синами Аарона, тому, належачи до сім’ї (дому) священиків, займали вище становище та мали більше прав та привілеїв, ніж решта левитів. Картина, коли священики входили у Святиню, здається, відповідає тому, що відбувається з нами в теперішньому часі, а не тому, що буде в майбутньому, коли ми сподіваємося увійти у Святе Святих через роздерту завісу.
Події з позаобразними левитами в теперішньому часі відрізняються від того, що буде в майбутньому. У теперішньому часі вони знаходяться в стані Подвір’я, тому що тільки члени Тіла мають привілей входити у Святиню і знати “Божі глибини”. Коли предмети зі Святині обгортали, образним левитам дозволялося переносити ці дорогоцінні речі. Вони знали, що загально мають право торкатися їх, але не так як священики. Це, мабуть, означає, що ніхто, окрім тих, які йдуть слідами Ісуса, не може глибоко, повністю цінувати Божественний План. Інші можуть розуміти ці речі тільки частково, але не в усій їхній повноті.
Отже, ми повинні прийняти до уваги, що так само як левити виконували службу, пов’язану з жертвами Дня Примирення, так вони мали особливу службу після Дня Примирення. У День Примирення, коли люди чекали священика, щоб він вийшов і благословив їх, для левитів не був час навчати народ, ані самим людям вчитися важливих уроків. Натомість після Дня Примирення левити були загальновизнаними вчителями всіх людей, пояснюючи їм Закон. Таким чином, бачимо, що це становитиме частину праці позаобразних левитів у майбутньому. Вони не будуть мати жодної спадщини в землі та її благословеннях, а будуть зайняті в праці Царства та в навчанні людей. Але як це відбуватиметься, ми зараз не знаємо точно.
Можемо вважати також, що левити на Подвір’ї представляли, відповідно, всіх, хто прагне навернутися з гріха та наблизитися до Бога, хто робить поступ до повного виправдання. Вони є у виправданому стані з моменту, коли навернулися з гріха та увійшли на Подвір’я. Це має на увазі віру та слухняність. І так всі, які є в згоді з Богом у будь-якому значенні слова, є умовно левитами. Але чи вони стануть дійсними левитами, залежить від того, чи вони повністю посвятяться. Якщо вони не вчинять цього посвячення, то не отримають особливих благословень, які дають право бути на духовному рівні. У цьому значенні слова ми всі були левитами – у значенні наближення до виправдання, прагнення виправдання, прагнення гармонії з Богом, пошуку її, відмови від скверни тіла тощо. Та ми не досягли цього виправдання, доки не представили свої тіла на живу жертву і не були зачаті Святим Духом, доки не почалося нове життя, завдяки якому ми перейшли від смерті до життя, завдяки якому стали “Церквою Первородних” і наші імена були записані на небі. Кожний, хто відмовляється представити своє тіло на живу жертву, не може досягти повноти виправдання, не може мати виправдання до життя – не може досягти потрібного рівня вірності правильному принципу і рівня гармонії з Богом.
Хоча стан Подвір’я, очевидно, в теперішньому часі представляє всіх, хто наближається до Бога, любить праведність та прагне гармонії з Ним, проте разом з кінцем цього віку, мабуть, настане впорядкування всіх справ, і всі ті, які не прийшли до повного посвячення та зачаття Духом, які не належать до дому віри і “Церкви Первородних” (в абсолютному значенні), вийдуть і перестануть вважатися тими, які є на Подвір’ї. Тим часом клас, який вже посвятився, “представив свої тіла на живу жертву”, отримав зачаття Духом, мав якийсь час привілей бути членами Тіла Христа і не зумів утримати свого становища, показаний в кінці цього віку як клас, відмінний від класу “Малої Черідки”. У подальшому його становище, очевидно, представлене станом Подвір’я.
R4875 (1911 р.)