ВТРИМУВАННЯ НАШИХ ШАТ БІЛИМИ

"Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами" (Об. 3: 5).
Хоча й були переслідування осіб, так як записано в Діях, рання церква як цілість спочатку не була об’єктом суворих проб. Але коли правда почала розповсюджуватися і набула ворогів (не лише з юдеїв, але й з греків), імператори і управителі намагалися догодити масам шляхом переслідування послідовників Ісуса. Судячи з того незначного, що ми знаємо, так само буде в недалекому майбутньому. Протягом довгого часу чиста правда була схована від людей, і у впливових колах гору взяла світськість з виглядом побожності. Але, без сумніву, в міру того як зближаються тривожні часи, які Святе Письмо провіщає для кінця цього віку, ті, хто міцно стоятиме за слово Господнього свідчення, можуть сподіватися, що під різними приводами їх робитимуть козлами відпущення.
Ми не здивуємося, якщо в межах кількох наступних років виникнуть численні переслідування проти всіх "дітей світла", котрі ходитимуть згідно з цим світлом. Іван, улюблений учень, в якійсь мірі ілюстрував, тобто представляв, останніх, які ще живуть, членів "малої черідки". Таким, без сумніву, було значення вислову нашого Господа: "Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, – що до того тобі?" (Івана 21: 22, 23). Іван не позостався, але клас, який він в деяких відношеннях представляє, позостався – клас тих, котрі бачать очами їхнього розуміння видива і об’явлення, які Іван бачив в символах, в захопленні.
Існує багато причин для висновку, що хоча різні послання в другому і третьому розділах Об’явлення були дані конкретно сімом церквам і стосувалися їх, в той же час вони властиво повинні мати ширше застосування до всієї церкви Христа (число сім представляє повноту, послідовність представляє різні епохи в історії церкви). Таким чином церква в Ефесі представляла б стан церкви за днів апостола, в час написання послань, тоді як Лаодикійська церква представляла б церкву наших днів, в кінці цього Євангельського віку. Інші церкви відповідно представляли б різні проміжні епохи між початком і сьогоденням.
Думати інакше означало б надавати цим сімом порівняно невеликим церквам Малої Азії більшого значення, ніж було б доречним, і натякало б на ігнорування інших церков, більших і більш впливових, ніж ці, як, наприклад, церкви в Єрусалимі, Антіохії, Коринті, Колосах, Филипах, Солуні і т.д. Крім того, подробиці послання, даного цим сімом церквам, стосуються і історично підходять всьому пережитому єдиною церквою Бога Живого, над кожним членом і гілкою якої Господь має опіку. Як бачимо, думка, що число сім означає повноту, підкреслена і в інших символічних зображеннях – в семи золотих свічниках, в семи зорях і т.д.
Три перших розділи Об’явлення містять особливі подробиці і загальні застереження не лише для місцевих церков, згаданих тут, але й для всіх "переможців". Вони стосуються не лише різних епох в історії церкви як цілості, але й різних класів в кожній епосі в історії церкви.

ВАЖЛИВІСТЬ ВТРИМУВАННЯ НАШИХ ШАТ НЕ ОСКВЕРНЕНИМИ

Слова нашого вірша, звернені до церкви в Сардах (або загально до тієї епохи церкви, яка зображена в Сардах), пояснюються контекстом. В цій церкві був поганий стан справ, осквернення. Не було каяття за здійснені гріхи і не шукалося прощення від Господа.
В контексті говориться, що більшість церкви в Сардах не берегла своїх шат не оскверненими. Та "ти маєш і в Сардах кілька імен, що одежі своєї вони не споганили". Цими словами наш Господь, здається, підкреслює думку, що ніхто не осягне нагороду "високого поклику", якщо не берегтиме своєї одежі не опоганеною від тіла. Кожен, хто не здатний цього робити, не буде належати до класу переможців, якому буде дане це відбірне благословення. Той, хто хоче бути переможцем, мусить бути одягнений в білі шати. Ім’я кожного, хто наполегливо не добивається того, щоб берегти свою одежу чистою, буде змите. В зв’язку з цим ми пригадуємо слова того ж апостола Івана, що кров Христа омиває нас не лише від минулих гріхів, але й від всіх плям на шатах. Він говорить: "Кров Ісуса Христа... очищує нас від усякого гріха" (1 Івана 1: 7). Вона очищує нас від всіх ненавмисних недоліків, плям на нашій одежі. Кожен, хто таким чином не береже себе чистим, не буде "переможцем". Не будуть змиті лише імена тих, які слідкують за цією чистотою.
Щодо нашої здатності розуміти, тримаємо чи ні ми нашу одежу чистою, тільки сама особа може знати, до якої міри вона слідкувала за своєю поведінкою, підтримувала свій зв’язок з Господом і щодня критично розглядала життєві справи, випадки протягом дня і просила прощення за недбальства і проступки. Інші можуть здогадуватися, але вони не можуть знати. Всі ми маємо достатньо здорового розуму, щоб знати, які речі є добрими, а які поганими. Якщо погана річ здається не дуже поганою, це показувало б, що ми зростаємо недбалими щодо наших шат. Як наслідок, ми будемо мати менше зацікавлення правдою, менше зацікавлення дотриманням наших шат чистими, менше зацікавлення зібраннями молитов і т.д. Між такими і Господом постане хмара, а за нею прийде стан виснаження.
Вірні "переможці" пильнують і бережуть свою одежу чистою. "Одежі своєї вони не споганили", вони бережуть її "чистою від світу". Вони не хотіли, щоб гріх забруднював їх і відділяв їх від Господа, але негайно просили і добивалися того, щоб дорогоцінна кров усувала кожну пляму. Вони так щиро опираються гріху і так прагнуть берегти свою одежу незаплямленою, що противник не має жодної влади над ними – "лукавий їх не торкається". Все це показує повне підкорення їхньої волі Христовій волі. Вони "померли з Ним", а тому не можуть добровільно грішити.

ТІЛЬКИ ДОРОГОЦІННА КРОВ МОЖЕ ОЧИСТИТИ

Очевидно, що більшість людей в Сардах були з класу великої громади, і вони мусили бути "чуйними" і "покаятися", бо не були в стані отримати найбільше можливе для них благословення. Цей принцип, очевидно, стосується не лише церкви в Сардах, але церкви загально. Речі, які треба перемогти, це труднощі на "вузькій дорозі". Ось труднощі, які роблять цю дорогу вузькою – всякий опір нашого тіла речам Божим, загальне протистояння з боку світу і пастки, які противник може понаставляти на нас. Любов до себе, популярність, світський успіх мусять бути переможені, як також любов до створених людьми віросповідань і теорій.
Як милостиво наш Бог подбав про те, щоб представити нас в шатах, які покривають всі недоліки минулого, в яких ми розкаялись, а також ненавмисні і мимовільні вади сьогодення! Під цим розпорядженням Господній народ може ходити так старанно, так обережно (на кожному кроці роздивляючись довкола), щоб берегти свою одежу незаплямленою від світу. Але, на жаль, як мало (якщо такі взагалі є) завжди, в усьому минулому їхньому християнському житті, жили згідно з цим високим критерієм, який єдиний гарантує збереження їхньої одежі чистою!
Розуміючи, що будь-яке відхилення від абсолютної чистоти серця означало б пляму, забруднення на шатах, ми могли б з великою тривогою запитати: – Чи є якась можливість усунути такі плями, чи забруднення, і добитися, щоб мої шати знову стали білими? Дяка Богу, є. Є шлях, яким плями і зморшки можуть бути усунені з наших шат, і вони залишаться знову такими ж білими і чистими, як на початку. Плями усуває дорогоцінна кров. Як говорить апостол: "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої".

РОЗСУДЖУЙМО САМІ СЕБЕ

Хоча всі наші зусилля не могли б усунути й однієї плями, яку може усунути тільки "дорогоцінна кров", однак добрим є, щоб, усвідомлюючи прощення нашого Господа і очищення наших шат, ми відразу старалися в покаянні прикликати себе до порядку, інакше ми можемо сподіватися, що коли наш Господь очищуватиме наші шати у відповідь на наші щирі молитви, Він, однак, накладе на нас деяке покарання для нашого виправлення в праведності і для зміцнення нашого характеру в слабких пунктах. Апостол навчає цього, коли говорить: "Коли б ми судили [виправляли, карали] самі себе, то не були б судимі [піддані виправленню, каранню від Господа]. Будучи судимі, караємось від Господа, щоб зі світом не були засуджені" (1 Кор. 11: 31, 32, Дерк.).
Божа благодать не може допустити до небесної досконалості тих, хто не має шат незаплямленої праведності. Тому нам показано, що ті, хто не доглядав за своєю одежею і не беріг її білою, мусять пройти через суворі випробування, перш ніж зможуть в якому-небудь сенсі слова стати учасниками небесних милостей. Ці суворі випробування показані символічно як прання шат в великому горі. Але щоб показати, що не каяття і не страждання очистять шати, особливо наголошено, що дієвою для очищення є "кров Агнця". Буде багато очищених, вибілених таким чином; і їхня одіж, забруднена тепер через стикання зі світом, буде очищена від кожної плями провини, коли вони, усвідомлюючи безумство своєї поведінки, з каяттям кликатимуть до Господа і скористаються Його допомогою.
Ми радіємо, що вони в кінці кінців співатимуть хвалу Господу і будуть втішатися Його чудовою благодаттю. Али ми зауважуємо, що навіть після того, як їхні шати були випрані добіла в крові Агнця протягом часу горя, вони не носили ніякої корони. Однак, остаточно отримавши перемогу, вони будуть обдаровані "пальмовим віттям" як символом їхньої перемоги через Христа. І хоча вони ніколи не зможуть належати до живого храму, Головою якого є Христос, нам сказано, що вони будуть слугами в цьому храмі. І хоча вони ніколи не сядуть на престолі, вони будуть високо привілейовані служити "перед престолом". Величні і славні привілеї належатимуть їм, але вони втратять велику "нагороду", продавши її за миску сочевиці теперішніх уявних переваг, хоча виявиться, що вони не можуть вдовольнити і принесуть гіркі наслідки. Чи може бути сильніший заклик до святості, до повного посвячення Його волі!