ЯК НОВЕ СТВОРІННЯ ВИКОНУЄ ЗАКОН?

У листі до Римлян св. Павло у своїй аргументації звертається до далекого минулого і в логічній послідовності представляє християнам тему Примирення за гріх. У першому та другому розділі він показує, яким чином гріх увійшов у світ і чому одні більш заплямовані, ніж інші. Проте більша деградація одних не доводить, що людина походить від мавпи. Просто дехто з людського роду йшов злою дорогою вниз швидше від інших. Тоді апостол продовжує: “Ось ти звешся юдеєм і спираєшся на Закона”. Бог дав цей Закон юдеям, а не поганам, тому тільки юдей міг отримати його благословення або прокляття. Однак юдей думав, що зможе виправдатися Законом. На цьому він і спіткнувся. Апостол хотів, щоб юдей знав, що ділами Закону жодна плоть не може виправдатися в Божих очах. Юдеї шукали вічного життя. Угода Закону запропонувала їм це вічне життя, якщо вони будуть слухняні їй. Однак вони переконалися, що не здатні слухатися Божественного Закону, тому Угода Закону не принесла їм користі, бо вона несла смерть замість життя. Жодна недосконала людина не може виконати Божий Закон.

У п’ятому розділі св. Павло продовжує показувати надання відкуплення. Він каже, що гріх був у світі ще перед Законом. Але там, де не було Закону, не могло бути жодного його порушення. Доки не був даний Закон, юдей розділяв надію на визволення та благословення з рештою світу. Та як тільки прийшов Закон, який він не міг виконати, юдей був цілковито позбавлений надії виправдатися. Тому юдеї перебували під двома осудами: Адамовим осудом та осудом Закону, “були прокляті Законом й уражені гріхопадінням”. Бачимо, що Угода Закону не могла дати юдеєві Божественного благословення життя, тому що він не міг жити згідно з її вимогами.

ЮДЕЇ ПІД ПОДВІЙНИМ ОСУДОМ

Наводячи аргумент, який показує різницю між становищем юдейського народу та інших народів перед Богом, св. Павло каже: “Гріх не ставиться в провину, коли немає Закону”. Бог уклав особливу Угоду з юдеями, Посередником якої був Мойсей. Через слухняність цій Угоді вони мали мати вічне життя. Апостол хотів дати їм зрозуміти, що вони не здобули вічного життя, бо причиною цього було недотримання Закону. Він хотів, щоб вони зрозуміли, що юдея осудив саме Закон, що юдеї перебувають у немилості, що вони, обіцявши дотримуватись Закону і не зробивши цього, спровадили на себе додатковий осуд. Батько Адам вже отримав вирок. Він помер, і всі його діти народилися в стані вмирання і є законно мертвими. Ось так юдеї були засуджені подвійно, якщо порівнювати їх з рештою світу, засудженою по спадковості через один переступ. Апостол показав юдеям, що є лише одні двері надії, що хоча все людство потребує Спасителя, юдеї потребують Його більше, ніж будь-який інший народ у світі. Юдей мав велику перевагу і, відповідно, отримав більший осуд.

Юдеї вважали, що в Божих очах погани гірші від них, і казали: “Тільки гляньте на решту світу; люди їдять макрель, свинину, зайчатину і роблять те, чого ми би не робили!” Та, за словами апостола, “гріх не ставиться в провину, коли немає Закону”. Бог не приписав порушення цього Закону жодному з народів. Натомість ви порушили Божий Закон багато разів, бо якщо ви зламали хоча б одну заповідь, то зламали Закон у цілому. Порядок такий, що вічне життя не є за дотримання окремо взятої заповіді, а за дотримання всіх.

Апостол іде далі й каже, що смерть панувала від Адама аж до Мойсея навіть над тими, хто не знав Закону і не грішив на зразок провини Адама. В Адамі всі померли. Світ є під загальним осудом смерті, але не за власні гріхи, а за провину Адама. Бог переставив нас, юдеїв, із цього стану під Угоду Закону, але ми не встояли в другому випробуванні і є під більшим осудом, ніж погани.

Ось так апостол переконав їх, що Спасителя потребували не тільки погани, але й юдеї, не тільки світ за межами Ізраїлю, але й Ізраїль, а оскільки Ізраїль перебував в особливих взаєминах із Богом, потрібно було виконати особливе діло для його відновлення.

Апостол продовжує і показує, що Христос, Який не відав гріха, став прокляттям за юдея; що Бог особливим чином подбав про звільнення юдея від осуду. Апостол детально пояснює особливе значення, в якому Христос став прокляттям за юдея (Гал. 3: 13, 14). Христос мав повиснути на дереві, що було найбільшим покаранням під Законом (5 М. 21: 23). Він став прокляттям у тому значенні, що помер на хресті (1 Петр. 2: 24). Така смерть не була потрібна для спасіння решти людства, але була потрібна для спасіння юдея.

“ХТО МЕНЕ ВИЗВОЛИТЬ?”

Займаючи погляд юдея під Законом, св. Павло у 7-у розділі змальовує стан Ізраїлю, кажучи, що юдей постановив виконувати Закон, але потрапив у рабство до цього Закону, бо через слабкість свого тіла не міг здобути життя. Тоді св. Павло вигукує: “Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерті?” Він був під Законом, який каже: Служи Богу не тільки розумом, але досконало. А цього він не міг зробити через слабкість плоті. Хто ж тоді визволить його від цього мертвого тіла, яке принесло стільки клопотів? Його розум був у згоді з праведністю, але сам він був недосконалий. Тоді він розповідає, як позбувся осуду мертвого тіла, і що визволення прийшло через Ісуса Христа.

А як ми отримали це полегшення? Усі, які посвятилися і вірою увійшли в Христа, вважаються мертвими для плоті і живими як Нові Створіння. Тому св. Павло хвалився не плоттю, ні Законом, а Христом, Який визволив його від цього осуду плоті, як це буде надбанням юдея чи будь-кого з потомства Адама.

У 18-у вірші апостол каже: “Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре”, досконале. Тіло недосконале від маківки аж до стіп. Хоча ізраїльтяни намагалися дотримуватися Закону, причиною, чому вони цього не зробили, була слабка плоть. Отож ми повинні визнати, що плоть недосконала, навіть якщо Нове Створіння намагається тримати тіло в покорі. Ми повинні розуміти, що з погляду Божественної Справедливості ми ходимо за праведністю, тобто вже не ходимо за гріхом. Зміст слів “ходити за” не в тому, начебто ми не поступаємось досконалій праведності, начебто ми живемо згідно з нею, а в тому, що ми прямуємо до неї. На перешкоді Новому Створінню стоїть плоть. Те, що було правдою про апостола, повинно бути правдою про весь Господній народ. Якщо ми коли-небудь думали, що живемо за Божим критерієм праведності, то ми мали неправильну уяву. Бачимо, який особливий зміст Господь вклав у Десять Заповідей: “Будеш любити Господа, твого Бога, [не частиною розуму, а] усім своїм розумом, усією своєю силою, а свого ближнього, як самого себе”. Це і є справжній дух Закону та його вимоги; і це під силу тільки досконалому. З причини власних недомагань людина не може виконати Закон, тому Бог подбав про відкуплення та прощення гріхів через Свого Сина. Увесь світ матиме нагоду реституції і можливість поступово відновитися розумом. Натомість для Церкви є інша пропозиція. Коли ми дізнаємось про “високий поклик”, ми віддаємо наше тіло на живу жертву. Тоді наш Первосвященик жертвує нас, і Бог приймає це як частину жертви нашого Господа. Остаточно ми здобудемо духовне тіло, а не людське, яке мав Адам і яке обіцяне світу.

ВИЗВОЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ХРИСТА

У 8-у розділі апостол показує, що юдеям, які увійшли в Христа, запропоновано шлях уникнути осуду Угоди Закону. Він каже про клас Церкви: “А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас”. Церква, як сказано, є Новими Створіннями в Ісусі Христі, для яких “стародавнє минуло, ото [все] сталось нове” (2 Кор. 5: 17). “Виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом”

Апостол дає зрозуміти, що якщо ми в Христі, то ми виконуємо Божий Закон так, як це не можуть зробити інші. Але Нове Створіння повинно пам’ятати, що воно ще не отримало свого нового тіла, яке буде досконалим, а отримає його в Першому Воскресінні. Тим часом воно має тіло з плоті, через яке повинно діяти. У смерті “сіється тіло звичайне, встає тіло духовне” (1 Кор. 15: 44). Старе тіло не є достатньо сильним, щоб виконати Божий Закон; і навіть за підтримки Нового Створіння воно далі слабке. Чому? Бо ми народжені в гріху і зачаті в беззаконні. Гріх панував понад шість тисяч років. Усі слабкості і т. п. ще більше посилюються внаслідок довгих століть гріха.

У виразі “у чому був він [тобто Угода Закону] безсилий тілом” (вірші 3, 4) апостол не має на думці, що Закон був слабкий, адже він був досконалий. Закон був дієздатний, натомість Угода Закону була слабкою. Вада знаходилася в Угоді Закону, яка була слабкою в тому, що мала невідповідного посередника, який не міг дати викупу Богу за людство. Та сама Угода Закону під кращим Посередником, Ісусом Христом, буде сильною в тому, у чому попередньо була слабкою.

Будь-хто з юдеїв, хто виконав би Угоду Закону, мав би вічне життя, бо такою була Божественна обітниця: “Людина, яка його виконує, буде ним жити” (3 М. 18: 5; Рим. 10: 5). Той, хто буде охочий та здібний виконувати Божественний Закон, повинен мати вічне життя. Усі, які не будуть цього робити, не повинні мати вічного життя.

Апостол каже, що коли би праведність могла прийти через Закон, то прийшла би через Закон, а не через хрест. Батько Адам був засуджений. Весь його рід був засуджений у ньому через його непослух. Люди не були здатні виконувати Закон, тому Бог постановив, що як через одну людину гріх увійшов у світ, а в результаті гріха – смерть, так через одну людину також приходить примирення, свобода від гріха (1 Кор. 15: 21, 22).

ПРАВЕДНІСТЬ ЗАКОНУ ВИКОНАЛАСЯ В НАС

Яка утіха та відрада є в цьому запевненні! Це справді чудові слова життя! Вони надихають нас надією. Якщо Бог прийме досконалі наміри серця замість абсолютної досконалості плоті, тоді ми справді маємо надію досягти критерію, який Він позначив для нас – критерію досконалості. Ми здатні ходити за Духом, згідно з Духом. Що стосується нашого смертного тіла, ми не можемо ходити за вимогами Духа, натомість наш розум може ходити згідно з Духом; наші наміри можуть бути досконалими. Наш Небесний Отець шукає в нас досконалих намірів і якомога більшого контролю над нашою плоттю.

Вираз, що наш Господь засудив гріх у плоті, означає, що Він засудив гріх і зробив можливим повалення гріха. Гріх у плоті вже був засуджений, щоб світ через нашого Господа міг спастися. Він продемонстрував, що досконала людина не потребує гріха, і тим самим звеличив Божественний Закон. Може виникнути запитання, чи Він зробив щось більше, ніж просто звеличив Закон? Так. Він влаштував так, що Царство Праведності повалить гріх і принесе вічну праведність.

Нове Створіння має дух Закону, даного юдею, а не Угоду Закону. Ми прийняті Господом без Угоди Закону. Божий Закон не слід ігнорувати. Справедливість має тільки один Закон, і він був даний юдею як основа його Угоди. Св. Павло йде далі, намагаючись показати, що ізраїльтяни своїми зусиллями виконувати Закон не здобули вічного життя, ані жодна інша людина не могла здобути життя таким чином. Проте Бог приготував порядок через Христа, завдяки якому прокляття Закону з причини людської слабкості буде забране через задоволення вимог Справедливості (Рим. 8: 14). Церква також є під новою заповіддю жертовної любові.

“Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5). Ті, які прийняли цей новий порядок, відмовляються від усіх земних інтересів заради того, щоб стати Новими Створіннями. У них виконується дух Закону, тому що вони ходять не за плоттю, а за Духом Закону, намагаючись здобути, через Христа, блаженну частку, до якої запрошені – співспадкоємство в Царстві. Їхня праця з Христом у теперішньому часі – брати участь у жертві, кров якої в кінці цього віку буде використана для запечатання Нової Угоди з Ізраїлем. Коли ця Нова Угода  буде відкрита для Ізраїлю та всього світу, вона буде означати для них нагоду мати вічне життя через кращого Посередника, помазаного Голову та Тіло.

R4868 (1911 р.)