“РУЇНОЮ ПОКЛАДУ,.. ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ТОЙ”
Єзекіїля 21: 30-32

“Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним” (Псалом 34: 15).

Даючи Закон, Бог виразно розповів народу Ізраїлю про умови та вимоги, на яких вони прийняті як Його народ. Якщо вони будуть слухняні Божественним вимогам, то все буде їм на добре. Вони будуть багаті, заможні, будуть благословенним народом Господа. Та якщо, навпаки, вони знехтують Божественними уставами й поринуть в ідолопоклонство, Господь виступить проти них і віддасть їх у руки ворогів для покарання, аж минеться “сім часів” (3 М. 26: 18, 21, 24, 28, KJV).

Бог, звичайно, знав кінець від початку. Тим не менше, Божественна терпеливість проявлялася в різних обставинах цього народу аж до повалення влади Седекії – останнього царя з лінії Давида, що сидів на престолі. Ми бачили, як зло прийшло на зміну добру в житті царів і в звичаях народу, і як Божественне провидіння карало людей, раз за разом навертаючи їх від ідолопоклонства. Тепер прийшов час на повне повалення державного устрою, на період “сім часів”, тобто на сім років, як провістив Мойсей. Утім ці роки мали бути символічними, тому що люди часто потрапляли в полон більш ніж на сім років. Якщо ж прийняти факт, що ці сім років, “часів”, були символічними роками, то на який період часу вони мали вказувати?

Загальновідомо, що в біблійній символіці кожний день представляє рік, і юдейський рік мав дванадцять місяців по тридцять днів кожний. Таким чином кожний рік символічно представляв триста шістдесят років, а сім років покарання – 7х360=2520 років.

Отже, коли ми читаємо, що царство буде “покладене руїною, руїною”, аж прийде Месія, ми повинні розуміти, що період стану руїни в цілому мав тривати 2520 років, відколи корону забрано в Седекії в 606 році до н. е. (за 70 років до наказу Кіра, який дозволив людям повернутися – у 536 році до н. е.).

ПОГЛЯД НА ФАКТИ

Дослідникам Біблії завжди цікаво і корисно глянути на виконання Божественних провіщень. Це утверджує віру і робить усі Божі обітниці більш реальними; це дає нам запевнення у Божественному догляді над [R4867] справами Ізраїлю й, відповідно, дає підставу довіряти догляду над справами Духовного Ізраїлю – Церкви.

Дивлячись на сторінки історії, ми бачимо виконання слів, що народ Ізраїлю буде покладений руїною, руїною. Після його відновлення Кіром у 536 році н. е., він далі частково існував як держава протягом 600 років. Однак увесь цей час він не мав царя з лінії Давида, лінії Божественної обітниці, і ним правили різні прилеглі народи, як написано: “І топтатимуть Єрусалим погани, доки сповняться часи [роки] поган” (Кул.). Дехто звертає увагу на макавейських царів. Відповідаємо, що вони не були Божественно назначеними, ані не походили з царського роду. Якщо комусь спаде на думку царювання Ірода за часів Ісуса, на початку Anno Domini (н. е.), то ми відповімо, що Іроди не були з лінії Давида – вони були ідумлянами, з гілки Ісава, і управляли синами Ізраїлю як представники великої Римської Імперії.

ЧАСИ ПОГАН

Коли Бог усунув образне царство Ізраїлю і Свій образний трон у світі, представлений родом Давида, Він дав земне панування поганам; і цей дозвіл на владу, як представлено в пророцтві Даниїла, мав бути “сім часів” – 2520 років. Іншими словами, під час цього періоду Ізраїль мав отримати “сім часів” горя та поневолення, а погани мали мати “сім часів” достатку, і обидві ці речі мали закінчитися в тому самому часі – через 2520 років (від 606 року до н. е.), у 1914 році н. е., у кінці Часів Поган. Якщо хтось схильний ставити під сумнів точність цих цифр, ми не збираємось сперечатися, а лише кажемо, що будь-яка відмінність у підрахунках неминуче буде незначною – може рік, а може двадцять років, – але при такому довгому періоді часу така розбіжність буде дрібницею.

У даному випадку нас більше цікавлять факти і те, що має відбутися, коли цей довгий період завершиться.

(1) У випадку Ізраїлю факти наступні: державна залежність упродовж майже семисот років; державне знищення протягом більш ніж 1800 років; а що стосується поган, то це сприятливі обставини протягом 2520 років для (а) Вивилону, першої універсальної імперії; (б) Медо-Персії, другої універсальної імперії; (в) Греції, третьої універсальної імперії; (г) Риму, четвертої універсальної імперії. З біблійного погляду ця четверта універсальна імперія далі представлена в папстві та різних так званих християнських урядах світу. Вони існували та процвітали протягом довгого періоду влади над Ізраїлем та стану повалення Божого образного царства.

Наступним по порядку, після закінчення “семи часів” (2520 років, у 1915 р. н. е.), буде встановлення Царства Месії і його визнання синами Ізраїлю, а також благословення всіх поколінь землі.

Ця дата, жовтень 1914 року, і встановлення Царства Христа, пам’ятаймо, немає нічого спільного зі спаленням світу, як дехто думає. Навпаки, вона стосується благословення світу і позначає початок того, що св. Петро називає “часом відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 19-23).

R4867 (1911 р.)