ВИКОНАННЯ ТАЄМНИЧОГО ПРОРОЦТВА
Єремії 39

“Знайте, що ваш гріх знайде вас” (4 Мойсея 32: 23).

Таємничі пророцтва, послані Господом через пророка Єремію, врешті отримали виконання. Військо халдеїв після півторарічної облоги пробило таранами отвір у мурі, через який проникло в місто і змусило його до капітуляції. Цар Седекія та його мале військо втекли на південь, у напрямку Йордану, та халдеї швидко перехопили їх. Сам Навуходоносор перебував у Рівлі, за кілька миль від Єрусалима, куди і привели царя Седекію як в’язня, щоб винести йому вирок – покарати за зламання угоди з Навуходоносором, який, по суті, посадив його на престолі.

Покарання відбулося за звичаєм тих часів, як це можна бачити на табличках, які були викарбувані на честь перемоги і збереглися дотепер. Цареві викололи очі і відвели як в’язня у Вавилон. Так виконалися два дивовижні пророцтва, які до свого виконання здавалися суперечливими. Із цього ми беремо урок, як уважно потрібно досліджувати Божественне пророцтво і вірити кожній подробиці, якщо хочемо отримати світло замість темряви.

Одне з цих пророцтв про Седекію знаходиться в Єзекіїля 12: 10-13, інше – в Єремії 32: 3-5. Єзекіїль звістив, що цар Седекія буде забраний у Вавилон полоненим, що там він буде жити і помре, однак ніколи не побачить цього міста, що виглядало суперечливим. Єремія провістив падіння Єрусалима, кажучи, що Седекія розмовлятиме з Навуходоносором лицем до лиця, буде бачити його. Але як це можливо, якщо він не побачить міста Вавилон?

Виконання розставило все на місця. Цар Седекія бачив Навуходоносора і розмовляв із ним у Рівлі в Палестині. Потім його позбавили зору і забрали в’язнем у Вавилон. У Вавилоні він жив і помер, але не бачив його.

ЖОРСТОКЕ СТАВЛЕННЯ В МИНУЛОМУ

“На барельєфах, які зображують захоплення Лахішу Сеннахеривом, можна бачити в’язнів. Декого з них припнули кілками до землі, щоб потім здерти з них живцем шкіру, іншим виколюють очі. В одній зі скульптур у Хорсабаді показаний сам Саргон, який тримає в’язня ременем, прив’язаним до кільця, просиленого через нижню його губу. Жертва стоїть перед ним на колінах, а він виколює їй очі. Інші чекають своєї черги, заковані в ланцюги, з гаками, встромленими у щелепу. Ще одна скульптура показує, як цар вбиває в’язнів своїм списом. На іншій з в’язня, прикованого ланцюгами до стіни, здирають шкіру. Жорстокий звичай виколювати в’язням очі був поширений у Персії, про що згадує більшість грецьких істориків. У Туреччині султан, сходячи на престол, за звичаєм вбивав або позбавляв зору свого рідного брата, щоб позбутися суперника, який би міг загрожувати його владі. У сучасній Персії шахи незмінно, а це продовжувалось аж до минулого століття, виколювали очі всім своїм братам, яким не вдалося вчасно втекти від них у якусь далеку провінцію” (Канонік Трістран).

Свого часу наші прабатьки були дикунами, такими ж жорстокими й бездушними, як описані каноніком. Дякувати Богу за цивілізацію, яка в значній мірі підняла “християнство” на вищий рівень культури – до більшої терпимості у ставленні до ворогів, до більшої міри співчуття до людини! Дякувати Богу, що в’язниці сьогодні є виховними закладами, а не темницями! Дякувати Богу, що ми поступово усвідомлюємо, що як рід ми народилися в гріху та були зачаті в беззаконні! (Пс. 51: 7). Усвідомлення цього допомагає нам стати більш співчутливими до розбещених та деградованих, та не для того, щоб похваляти їхні лихі вчинки, а щоб намагатися розумно допомагати їм здобути краще розумове бачення та кращий контроль над собою.

ДО ЧОГО ЦЕ ВІДНЕСТИ?

Отже, до чого віднести наш прогрес та цивілізацію? Ми не можемо приписати це жодній церкві, секті або партії. Треба чесно визнати, що кожна секта принесла зі собою ту чи іншу гіркість, фанатизм, забобони і переслідування, навіть всупереч власним критеріям. Під час детального перегляду ми повинні визнати, що великий вплив, який сформував цивілізацію наших днів, прийшов до нас через слова та приклад “чоловіка Христа Ісуса, що дав Себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу” (1 Тим. 2: 6, Хом.). Великі правди, які Він говорив, лунають крізь століття, звіщаючи праведність, мир та любов навіть для наших ворогів. Його “Красні Слова Життя” скрізь справили велике враження і подекуди сприяли зміні характеру.

Ми повинні відчувати щораз більший обов’язок перед великими правдами, які прийшли до нас із Біблії, і щораз менший обов’язок перед сектами та партіями, які влаштували чвари й сутички довкола Слів Життя.

Тоді поступово ми почнемо бачити правду біблійних слів, що є лише один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, одна Церква живого Бога, Церква Первородних, імена яких написані на небі. Розкидані серед усіх віросповідань та поза їхніми межами, вони становлять нечисленних святих, що мають обітницю Першого Воскресіння як співспадкоємці з Месією у Його славному Царстві, яке незабаром буде встановлене на землі та силоміць запровадить праведність.

R4866 (1911 р.)