НИЩЕННЯ БОЖОГО СЛОВА
Єремії 36

“Слово ж нашого Бога повіки стоятиме” (Ісаї 40: 8).

Пророка Єремію замкнули до в’язниці. Утиск, який прийшов на царство, частково збудив народ до каяття. Цар теж почав каятися, але це каяття було більше зі страху, аніж із серця. Він вороже ставився до Єремії через Божественне Послання, дане через нього, і, мабуть, сподівався обмежити пророка, щоб той, злякавшись, більше не говорив про майбутній утиск. Та Господь звелів пророку написати всі пророцтва на звої, розмістивши їх стовпцями, як писали в давнину. Єремія диктував, а Барух прислуговував йому як писар.

За Господнім розпорядженням книгу Єремії мали читати перед всім народом у храмі з нагоди загальних зборів, скликаних для поклоніння та покаяння. А так як пророк сам не міг піти, то послав Баруха, який взяв звій і читав його до вух народу. Пророцтва про близьке лихо справили глибоке враження. Один із князів народу був присутній і чув прочитане, про що повідомив інших царевих радників. Ті послали по Баруха і сказали читати написане перед ними. Вони також були глибоко вражені й вирішили, що про це треба донести цареві. Тим часом Баруху та Єремії сказали сховатися, адже гнів царя міг бути дуже великим.

Почувши про рукопис, цар забажав, щоб його читав йому книжник. Коли той читав, і дві або три колонки рукопису були прочитані, цар відтинав їх ножем і кидав у вогонь, аж весь рукопис був прочитаний і знищений. Господь наказав Єремії продиктувати пророцтва ще раз, а Барух знову прислуговував як писар. Цей варіант пророцтва був повнішим від попереднього. Серед інших він містив Божественний указ, що ніхто з нащадків Єгоякима вже ніколи не буде сидіти на престолі Давида.

БОЖЕ СЛОВО НЕЗНИЩАЛЬНЕ

Томас Пейн, Вольтер та Інгерсол уявили собі, що їм вдалося висміяти Боже Слово настільки, що воно вже ніколи не матиме впливу на людей. Роберт Інгерсол сказав: “Через десять років Біблію не будуть читати”. Як мало ця бідна людина знала!

Лицева сторінка знаної Біблії Вікліфа зображує сатану та інших, віруючих та невіруючих, які дують на світло зі всіх сил, щоб його загасити. Наскільки вони вичерпували свої сили, настільки світло палало яскравіше.

Розповідають історію про Біблію Тиндаля, яка ілюструє речі, про які ми говоримо – про неможливість загасити Боже Слово. Тиндаль, ще працюючи в Університеті Кембріджа, Англія, присвятив багато сил перекладу Біблії. Одному зі своїх опонентів він писав: “Якщо Бог продовжить моє життя, то не мине багато років, як я дам можливість простому хлопчині, що йде за плугом, знати зі Святого Письма більше, ніж знаєш ти”.

Задум Тиндаля опублікувати Біблію англійською мовою натрапив на серйозний опір в Англії, тому він переніс друк до німецьких міст, де в 1525 році був виданий його переклад Нового Завіту. Копії відправили до Англії. Єпископ Лондона був настільки проти цього, що зібрав і спалив на подвір’ї Собору Святого Павла в Лондоні стільки копій, скільки вдалося знайти. Але надійшло ще більше копій. Він не міг їх знищити. Тоді єпископ зібрав гроші, щоб викупити все видання. Закупівля була доручена купцю на прізвище Паркінгтон, який поїхав у Німеччину і там скуповував книги.

Звертаючись до Тиндаля, він сказав: “Вільяме, я знаю, у тебе мало грошей, а Нових Завітів і книг назбиралося вдосталь. Я знайшов покупця, який готовий викласти гроші й викупити все, що в тебе є”. Тиндаль запитав: “Хто ж цей купець?” М-р Паркінгтон відповів: “Єпископ Лондона”. “Що? – вигукнув Тиндаль, – та ж він їх спалить!” “Звісно” – промовив [R4857] Паркінгтон. Але Тиндаль зрадів, що зможе вибратися з боргів, і сказав: “Світ буде протестувати проти спалення Божого Слова“. Гроші від продажу дозволили Тиндалю надрукувати нове видання, в якому були виправлені помилки, і воно було набагато кращим від того, яке спалили.

ОПІР КРАЩОМУ ПОЯСНЕННЮ

Хоча минули дні, коли Біблію намагалися знищити, проте не минули дні, коли Правді чинять опір. Сатана був би радий, щоб Божий народ, замість того, щоб досліджувати цю Книгу та оцінювати її зміст, тільки вшановував її. Відповідно, багато хто виступає проти світла, яке сьогодні сяє з Божого Слова, і яке виявляє, що більшість того, що дійшло до нас зі Середньовіччя, суперечить Біблії і здоровому глузду. Багато так званих учителів Церкви відверто виступають проти дослідження Біблії, хоча їхня опозиція викликана переважно тим, що вони “бояться народу” – “бояться юдеїв”.

Святе Письмо від початку і до кінця дає зрозуміти, що Боже Слово повинно сяяти щораз яскравіше до самого кінця Євангельського віку. Св. Петро називає його “словом пророчим певнішим, і ми добре робимо, що на нього вважаємо, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися” (2 Петр. 1: 19).

Єпископ Англії виступав проти перекладу Тиндаля, бо практики того часу не були в згоді зі Святим Письмом. Схоже сьогодні є доктрини, традиції, віровчення Середньовіччя, які далі вшановують, натомість краще розуміння Божого Слова могло б їх виправити та засоромити. Звідси опозиція до кращого розуміння Божого Слова. Тим не менше, Боже Слово стоятиме вічно, а дух Правди справді зробить вільними всіх дітей Правди.

R4857 (1911 р.)