ПОБОЖНИЙ МОЛОДИЙ ЦАР
2 Хронік 34: 1-3

Цар Манасія, з нашої попередньої лекції, мав поганого сина Амона, який царював 2 роки і був вбитий власними придворними у власному палаці. Його син Йосія, основна постать цього дослідження, став царем у вісім років. А в шістнадцять його серце поча­ло шукати і прагнути служіння Всемогутньому Богові. В двадцять років його релігійні переконання були такими глибокими і уґрунтованими, а його авторитет як царя був настільки в його власних руках, що він наважився почати працю реформації. Ідоли, їхні святині і пагірки були знищені. Долина Гінном, як вже згадувалося, була осквернена і зроблена місцем скидання покидьків Єрусалима.

Господня святиня була відлагоджена і очищена від всякого ідольського опоганення, а поклоніння і прославлення в ній Всемогутнього відновлено. Більше того, цар поширив свій вплив на знищення ідолопоклонства там, де була територія двох поколінь, на північ від його царства.

Є помилкою вважати, що спочатку має бути засіяне дике зерно
Яка сила відчувається в тексті: "Пам'ятай про свого Творця за днів твого юнацтва!" Яку велику помилку роблять деякі батьки вважаючи, що їхні діти мають мати досвід в "сіянні дикого зерна", перш ніж вони будуть приготовані оцінювати праведність і стати її слугами! Ця думка відбивається на розумах молодих дівчат та хлопців; вони рідко прагнуть жити за вищим стандартом, як це очікують від них їхні батьки чи опікуни. Ми знали побожних матерів, які ненавмисно підставляли пастки для ніг власних дітей, спрямовуючи їх на шляхи світу, якими самі не пішли б. Свої почуття вони висловлювали так: "Я не можу покласти на цих дітей тягар хреста, ані чекати від них святості; якщо вони коли-небудь стануть правдиво посвяченими Божими святими, тоді вони пізнають труднощі "вузького шляху" і матимуть їх вдосталь.

На жаль! Такі християнські матері не зуміли властиво збагнути ситуації. Вони не зуміли усвідомити, що на теперішній час не існує жодного справжнього щастя в світі крім того, яке є на "вузькій дорозі". "Широка дорога" самозадоволення, гордості, похоті, гріха, егоїзму є справді привабливою картиною на віддалі, але ця картина є міражем – недосяжною ілюзією. Мільйони тих, які прямують широкою дорогою егоїзму, пихи і т.п., є налаштовані на задоволення, шукаючи його всіма силами; але як багато з цих мільйонів на цій дорозі знайшло задоволення? Ми гадаємо, що вони є лише мисливцями за втіхою, а не тими хто її знайшов; ми вважаємо, що єдиним справжнім задоволенням і дійсною радістю в світі є знайтися на вузькій дорозі самопожертви – йти слідами великого Вчителя, беручи хрест, йти за Ним в покладанні життя, як Він поклав Своє, в "терпінні з Ним, щоб ми теж могли царювати з Ним", бути "мертвими з Ним, щоб ми теж могли жити з Ним".

З тих, які стають на широку дорогу, лише декілька повертаються на вузьку. Батьки, друзі, християни дали їм помилкове розуміння, що широка дорога є дорогою задоволення і щастя. Коли вони сприймають її таким чином, вони природно вважають, що вузька дорога має бути набагато менш щасливою, менш бажаною.

Певна простота і чесність в розумі кожної дитини
Від тих небагатьох, які все ж знаходять вузьку дорогу після широкої, чути скаргу: "О чому ж я раніше не знайшов Господню дорогу, дорогу правди, радості, миру і щастя!" Незважаючи на деградацію, в якій всі наро­джуються, в розумі кожної дитини все ж є певна простота і чесність. Це є той принцип, який має бути використаний вчителями і взагалі помічниками, якщо дитину ведено вірним шляхом, яким вона найшвидше осягне спільність і єдність з її Творцем. Не завжди є обов'язковою наявність наставника. Час від часу під Божим прови­дінням послання з вишини торкається цього серця і притягає його з невеликим видимим опором. Тоді відкриваються очі на пустоту життя, відчувається потреба в мудрості згори, і можливо через цього слугу (автора цих рядків - ред ), можливо через батьківські настанови, можливо через поради друга, можливо через брошуру чи книгу, молодому серцю показано шлях мудрості, і воно є спрямоване до Господа і до вузької дороги. Ми повинні пам'ятати, що воля, під божественним провидінням, є дійсним керівником нашої долі, і що надзвичайно важливо мати вірно спрямовану і сформовану волю. Багато є сьогодні на широкій дорозі гріха і самолюбства, вдалині від Бога, маючи в своєму розпорядженні багато добрих рис, – цілком несумісних з їхньою позицією і напрямом в житті. Але без волі, котра б вела, спрямовувала, вони опускаються. Подібно, є деякі на вузькій дорозі, котрі мають багато фізичних, розумових і моральних спадкових вад, які безперервно тягнуть їх на широку дорогу, але вони є утримувані на вузькій дорозі Господом не через тілесну власну волю, але через силу оновленої волі. Яким важливим тоді є властиве спрямування і угрунтування в юності нашої волі! Наскільки більшим благословенням ми можемо насолоджуватись тепер, і наскільки більше відповідного приготування ми можемо таким чином мати для наступного життя.

Цар Йосія є прикладом у вибранні властивого напряму для кожної молодої особи. Перш за все, серце має бути віддане Господу в днях юності, перед тим як прийдуть злі дні і гіркий досвід; перед тим, як хтось навчиться стільки злого, що решта життя буде недостатньою, щоб його викорінити. Тоді, подібно до Йосії будьмо цілком відданими, коли час принесе можливості для служби праведності, в нашому захисті правди і в нашій опозиції неправді, і у всьому показуймо славу нашого Бога з девізом – Бог спершу.