СТРАДНИК ЄГОВИ
Ісаї 52: 13; 53: 1-12

“На Нього Господь поклав гріх усіх нас”.

Перед нами Божественно змальований опис труднощів, які за постановою Бога повинні були прийти на Того, Хто мав бути обіцяним великим Месією слави, Який підніме народ Ізраїлю і через нього виллє благословення на всі покоління землі. Написано: “І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі”. Велика частина пророцтва, яке ми досліджуємо, вже виконалася, однак не вся – деякі славні його риси ще попереду, і ми віримо, що вони недалеко, під дверима.
Ці пророцтва були написані майже сімсот років перед нашою християнською ерою. Вони дивовижним чином виконалися в особистих випробуваннях Ісуса. Проте, не треба забувати, що вірна громадка, “Мала Черідка”, послідовники Ісуса йшли Його слідами протягом дев’ятнадцяти століть цього Віку. Вони були Його послідовниками через ганьбу й хвалу, страждали з Ним, і зневаги Його зневажальників упали на них. Коли година славного об’явлення, влада Царства прийде, вони будуть зі своїм Відкупителем, ділитимуть Його престол та славу і як Його Наречена будуть носити Його ім’я: “А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь праведність наша” (Єр. 23: 6; 33: 16).
Ключем до розуміння довгого зволікання із встановленням Царства Месії є факт, що Церква є безпосередньою Його частиною, членами Його Тіла. Коли б не Божественний намір зібрати нечисленних “вибраних” з Ізраїлю та всіх народів, щоб вони були Нареченою Месії, учасниками в Його Царстві, не було би жодної потреби в довгій перерві між стражданнями Ісуса й злиттям славних благословень, гарантованих Його смертю.
Також ми повинні пам’ятати, що вибрана Церква цілковито відрізняється від номінальної церкви, представленої в різних її системах. Справжня Церква Бога складається з небагатьох святих, яких можна зустріти всередині та назовні всіх віросповідань християнства. “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5). Про них св. Іван пише: “Світ нас не знає тому, що Його не пізнав”. Та приходить запевнення: “Господь знає тих, хто Його”. Коли відбудеться завершення вибору та удосконалення характеру цієї “Малої Черідки” – кінець “страждань Христа”, – одразу після цього прийде слава, слава Месіанського Царства.

ПРОРОЧИЙ ПІДСУМОК

У перших трьох віршах нашого дослідження представлена вся праця Месії: не тільки її приготування, але й її виявлення в царській силі. Це може стосуватися перш за все Голови, але також стосується і членів Його Тіла.
Більш вдалий переклад говорить:
“Ось Мій раб буде поводитися розумно; і піднесеться і дуже прославиться. Як численні були в подиві через Тебе; бо вид Його був змінений більше, ніж когось з людей, так ним дивуватимуться численні народи, і царі замкнуть свої уста перед Ним. Бо ті, кому не сповіщено про нього, побачать, і ті, що не почули, зрозуміють”.
Існують дві причини, чому світ і його великі мужі будуть здивовані, коли Тисячолітнє Царство несподівано нагряне у світ. Вони чули настільки чудернацькі та безглузді чутки про Царство Месії, навіть від Божого народу, що будуть захоплені цілком зненацька, коли побачать дійсність. Деякі розповідали їм, що царювання Месії відбулося в Середньовіччі, під час тріумфу церкви Риму. Інші розповідали, що царювання Месії проходить зараз, що різні царства світу, які воюють або готуються до війни, є відгалуженням Царства Месії.
Ще інші вважали, що Царство має бути еволюційним витвором, запровадженим шляхом моральних реформ. Коли воно буде оголошене, після великої суспільної революції, воно буде набагато більш грандіозним, ніж те, що бачили уві сні, так що кожні уста замовкнуть і, як звістив Господь через пророка, це Царство Месії буде “бажаним всіма народами” (Ог. 2: 6, 7, Гиж.).

ЯК НА НИХ ДИВИЛИСЯ ЙОГО ПОСЛІДОВНИКИ?

Розділ 53 (вірші з 1 по 6) змальовує труднощі Ісуса з погляду учнів Його за Його днів і з того часу. Дотримуючись даного їм поручення, вони розповіли чудову історію про любов та жертву Спасителя, яка тривала до самої смерті. Та як мало її почуло в тому значенні, щоб дійсно прислухатись до неї; як мало її оцінило; як мало побачило в Ісусі Рамено Єгови, яке Він простягнув, щоб звільнити Адама та його рід з гріха та смерті! Тільки жменька (нечисленні святі) дійсно та щиро повірила цьому посланню, бо кожний справжній віруючий приймає не тільки запропоновану частку в заслузі Відкупителя, але й запропоновану частку в Його стражданнях, щоб тим самим мати частку також в майбутній славі. Читаємо:
“Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє? Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!”
Не розуміючи, що перед приходом Божественного благословення повинна бути жертва за гріх, юдеї сподівалися могутнього героя, переможного полководця, який визволить їх від римського ярма. Звідси розчарування, коли Ісус виявився лагідним учителем, повним доброти та співчуття, віддаючи Своє життя за “овець”. Щоправда, Він мав блаженну чистоту та богоподібність, та не це блаженство наповняло їхні мрії та сподівання. Труднощі, яких зазнав Ісус, були сприйняті багатьма неправильно – навіть Його учнями, один з яких сказав: “Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!” – Твого розп’яття. І коли розп’яття дійсно настало, багато хто сприйняв його як доказ Божественної немилості, як доказ того, що Єгова відкинув цього Слугу та Його Службу.

БІЛЬШ ЗРІЛИЙ ПОГЛЯД

Вірші з 7 до 9 свідчать про більш зрілий погляд Ісусових учнів, коли вони почали уважніше відноситись до свого Учителя та Його праці і краще розуміти їх. Як у випадку з Головою, так і у випадку з багатьма членами Його Тіла, Церкви: тільки після їхньої смерті можна з Божественного погляду оцінити та зрозуміти їхній справжній дух.
Читаємо: “Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст. Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано. І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани”.
Як міг хтось, вмираючи так, як вмирав Ісус, бездітний, мов лиходій, сподіватися стати великим Месією, про Якого написано: “Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності [Той, Хто дає вічне життя], Князь миру”? Як міг розп’ятий Ісус дати комусь життя?
Святе Письмо пояснює, що в Божественному задумі Він купляє Адама та Адамів рід, засуджений через гріхопадіння Адама. Піднятий з мертвих Небесним Отцем, Єговою, Ісус є тепер Прославленим і тільки чекає на завершення Церкви, яка є Його Тілом, щоб взяти для Себе Свою велику владу та царювання як Месія Ізраїлю та світу. Під час Месіанського царювання Адам та всі з його роду матимуть можливість отримати воскресіння, підняття з умов гріха та смерті – щораз вище, вище і вище до повної людської досконалості та вічного життя – до всього втраченого в Адамі, до всього відкупленого через хрест. Це пояснюється у наступному вірші: “Він... буде бачити плід” – Своє потомство. Тих потомків Адама, які будуть Йому слухняні, Він усиновить, даючи їм вічне життя на рівні людської досконалості.

ПРОРОЧЕ ПОЯСНЕННЯ

Вірші 10 та 11 дають наступне пророче пояснення труднощів Ісуса: “Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе”.

ВОЗВЕЛИЧЕННЯ ВІДКУПИТЕЛЯ

Останній вірш нашого дослідження показує, що возвеличення Ісуса у воскресінні вище ангелів, влад та сил, а також вище кожного ймення, яке назване, було нагородою за Його вірність у виконанні волі Отця згідно з угодою жертви. Єгова також розповідає нам, що цю велику нагороду Ісус ділитиме зі Своєю Церквою, Своєю Нареченою, “потужними”, “переможцями”. На закінчення пророк підсумовує працю Учителя в нинішньому віці:
“Тому то дам уділ Йому між великими, і з потужними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців”.

R4831 (1911 р.)