ДЛЯ ВСІХ БУТИ УСІМ, ЩОБ ЗДОБУТИ КОГОСЬ

Ми добре усвідомлюємо, як наші вороги злісно перекручують все, що автор говорить і робить. Противник постійно є напоготові, щоб скористатися з людських слабостей, упереджень і т. п., щоб лихословити, обмовляти, навіювати лихе у всьому. Наш Господь, коли мова йшла про Нього, звертав на це увагу, говорячи, що коли Іван Христитель прийшов і провадив помірковане життя, люди казали: “Він демона має, і несамовитий”. Коли Людський Син прийшов, їв і пив, вони казали: “Чоловік ось, ласун і п’яниця”. Словом, немає нічого такого, що робив би Бог чи Його народ, що противник, який “братів наших скаржить” і має дух шукання помилок, не використав би при нагоді, щоб знайти причіпку. “Бо який Він, такі й ми на цім світі”.
Хто не є в згоді з Євангелієм, яке ми проповідуємо, хто має заздрісний дух, той засмучений, коли бачить Господнє благословення, пов’язане зі жнивною працею. Благословення, ради якого ми докладаємо стільки зусиль вже сорок років і яке, як знаємо зі Святого Письма, може тривати лише короткий час, викликає в наших ворогів заздрість, злобу, ненависть, лихослів’я. Що б ми не робили, переконують себе вони, у співпраці з Господом заради широкого розповсюдження Правди, обов’язково повинно бути поганим. Тому нас звинувачують у гордості, амбіції і т. п., бо ми використовуємо передові методи представлення “радісної вістки”.
Цитуємо слова св. Павла: “А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе. Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь”. Думаємо, що не варто давати нашим ворогам пояснення, чому ми дозволяємо, щоб наші портрети з’являлися в газетах, на афішах і т. д., ані пояснювати їм, чому ми носимо циліндри. Це не їхня справа. Якщо вони, як світські люди, порядні в тому, щоб пильнувати власні справи, то це буде їм на користь як у теперішньому житті, так і в майбутньому. Вони повинні пам’ятати слова св. Павла: “Пильно дбайте жити спокійно, займайтеся своїми справами” (1 Сол. 4: 11).
Нашим друзям ми кажемо: Ми нічого особливо не змінювали. Ми однозначно віддаємо перевагу тому, щоб жити тихим життям. Для нас нестерпно так виділятися на очах громадськості. Ми б з готовністю все це припинили і відійшли на задній план. Чому ми цього не робимо? Бо, на нашу думку, таким не є Божий задум. Віримо, що спалах популярності Правди в даний час є від Бога, після чого в короткому часі прийде жахлива кульмінація, яку ще важче буде знести через повсюдний розголос про нас. Пригадаймо, що всього лиш через п’ять днів, відколи люди вигукували “Осанна” перед нашим Господом, вони розп’яли Його. Так і ми не сподіваємося жодної справжньої популярності з боку світу чи первосвящеників, книжників та фарисеїв наших днів без наслідків.
Навіть сподіваючись цього, ми використовуємо нинішню нагоду для всього, що гідне уваги, і не соромимося звіщати усю Божу раду так мудро та з любов’ю, і при цьому вірно, як тільки можемо. Залишаємо наші справи та справи наших очернителів у руках Господа і будемо задоволені Його рішенням.
Коли настане в Бога час сказати “Досить!”, ми з радістю зазнаємо обіцяної “зміни”. Тим часом ми вважатимемо наші скорботи зовсім легкими, радітимемо ними і всіма нашими труднощами. Ані лихослів’я, ані інша протидія з боку наших ворогів не зверне нас зі стежки, яка, віримо, позначена для нас Господом (Мт. 5: 11, 12; 11: 18, 19).

R4824 (1911 р.)