“ЦЕРКВА ПЕРВОРОДНИХ”

“До святкових зборів, до Церкви Первородних” (Євреїв 12: 22, 23, Хом.).

“Церкву Первородних” не треба плутати з Церквою Першого Воскресіння. Слово “перше” у фразі Перше Воскресіння, означає “краще, вище”. Перше Воскресіння охоплює тільки Господа та “Церкву, а вона Його Тіло”, тобто, іншими словами, Клас Нареченої. У даному випадку прославлена Церква Первородних включає всіх народжених з Духа. Духовну природу будуть мати ті, які розвивалися увесь Євангельський вік, перш ніж світ отримає Божу милість. Ця Церква Первородних містить усіх, хто увійшов у стосунки угоди з Богом перед тим як Нова Угода набуде чинності. Деякі матимуть частку (меншу, однак, ніж частка Церкви) з великим “Первосвящеником нашого ісповідання” у запровадженні Нової Угоди. Усі вони матимуть частку з Ним у розповсюдженні благословень Нової Угоди для всіх поколінь землі – спочатку для Ізраїлю, а потім для всіх народів.

“ВИ ПРИСТУПИЛИ ДО ГОРИ СІОНУ Й... ДО НЕБЕСНОГО ЄРУСАЛИМУ”

Церква Первородних пророчо зображена в Старому Завіті при згадці про Пасху. У ніч, коли були вбиті усі первородні Єгипту, усі первородні Ізраїлю перейшли. Вони врятувалися завдяки крові на одвірках свого дому і споживанню ягняти всередині нього. Знаємо, що згодом усі первородні Ізраїлю були замінені на одне покоління Левії; це покоління знаходилося осібно і ділилося на дві частини – однією був священицький клас, а іншою – клас слуг. Перший називався священиками, а останній – левитами, хоча, по суті, обидва були левитами. Ці два класи були образами Церкви Євангельського віку.
“Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму,.. до святкових зборів, до Церкви Первородних” (Євр. 12: 22, 23, Хом.). Вірніше, ми вважаємо, що ми наблизилися – прямуємо до того, що видніється попереду. Дехто вже дійшов до неї. Наш Господь вже досяг мети. Інші з первородних також досягли цієї мети, але деякі з нас ще ні. Проте ми наближаємось до неї. Ми всі осягнемо міць і займемо своє місце в Божественному Плані в кінці цього Євангельського віку. Тоді настане “час утиску”, яким закінчиться цей Вік, показаний в тому, як тремтіла гора Сінай. У цьому ж контексті читаємо, що ми наближаємося до незліченної громади ангелів.
Тут апостол, мабуть, змальовує нам славу майбутнього. Ми не тільки побачимо нашого Небесного Отця та нашого Небесного Господа і увійдемо на Збори Церкви Первородних, але й з’явимося в присутності незліченної громади ангелів. Це ангели, які стають табором навколо тих, хто боїться Господа, і визволяють їх (Пс. 34: 7). Вони послані бути служителями тим, хто має успадкувати спасіння (Євр. 1: 14). Вони були з нами, доглядаючи наші інтереси, і частиною нашої радості на духовному рівні буде познайомитися з ними. Коли б апостол забув про це сказати, ми були б здивовані, адже він перераховує те, до чого ми наближаємося.
Бачимо, що Церква Первородних включає в себе як меншу громаду священиків, так і “Велику Громаду” левитів. Як левити не мали спадку в землі, так не тільки “Мала Черідка”, але й “Велика Громада”, клас слуг, подруги Нареченої, не має жодної частки в земній спадщині, а матиме частку в небесній.

R4823 (1911 р.)