БОГ, ГОТОВИЙ ПРОЩАТИ
Осії 14

“Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий” (Неємії 9: 17).

Нинішнє дослідження є нагадуванням пророка Осії Ізраїлю, який на той час був відокремлений від Юди. Але його можна застосувати і до нашого народу і до кожного іншого. Ізраїль зіпсувався через ідолопоклонство. Мішані шлюби з особами царського роду з язичницьких народів принесли зі собою ідолопоклонство язичницьких релігій та хтивість, що приваблювало людей. Хтивість принесла брак добропорядності – втрату сумління до того, що нечисте. Запис свідчить, що навіть дружина Осії чинила перелюб, розпусту, аж врешті полишила свого чоловіка і незаконного нащадка. Пізніше пророк взяв її назад під свій дах, але вже не як дружину, коли змилосердився над нею та її нащадком.
Безперечно, досвід пророка приніс йому багато, щоб почати розуміти жалюгідний стан свого народу. Коли дух Господа зійшов на нього під час пророкування, він, маючи досвід, міг краще пройнятися співчуттям до народу. Він був співчутливий і милосердний, і його послання розповідало про ще більше Божественне співчуття та жалість.

“ВЕРНІТЬСЯ ДО ГОСПОДА”

Пророк, як дізнаємось із нашої лекції, наполягає, щоб народ збагнув свій грішний стан, свою безпорадність, і скористався з Божого милосердя. Не треба звертатися до Ашшура (Асирії) за допомогою, ані покладатися на коней, які спроваджували з Єгипту, ані довіряти ідолам, праці своїх рук. Навпаки, треба навернутися до Господа, Який милосердний навіть до сироти. Ізраїльтяни були сиротами в тому значенні, що відцурались від Небесного Отця, Творця, і стали дітьми противника, як казав Ісус до декого з них: “Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете”.
У своєму покаянні, у своєму наверненні до Бога вони на тільки повинні були полишити фальшиві надії та фальшиве поклоніння і беззаконня, але й повинні були звернутися до Господа зі словами: “Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст” – свою хвалу.
Далі йде пророцтво, яке ще не виконалося, але, віримо, незабаром стане зрозумілим. Воно говорить про відвернення гніву Бога і благословення Ізраїлю Ним. Воно виконається на початку царювання Месії.

“ПРИВЕРНИ БЛАГІСТЬ” (Кул.)

Завважте, що народ Ізраїлю дотепер ще не прийняв Господніх умов, представлених пророком. Він ще не просив про привернення його за благодаттю – доброзичливо. Він далі сподівається Божественної милості на основі дотримання Угоди Закону, який ані він, ані жоден інший з грішного людства не може виконати в букві та дусі. Це – великий урок, який повинні засвоїти всі люди, племена та народи – що всі ми грішні, недосконалі, неспроможні виконати Божественні вимоги, що всі ми потребуємо Божественної благодаті, милості, прощення беззаконня та допомоги, щоб позбутися вад.
Яким чином Бог може бути справедливим і при цьому очистити нас, залишалося незнаним за днів Осії, але тепер це виразно викладено як суть “благовістя” Божої любові. Бог Сам подбав про це через Ісуса, через викупну жертву, потрібну для задоволення Божественної Справедливості, щоб Бог міг бути справедливим і милосердним, хоча ці вислови протилежні.

“РОЗУМНІ ЗРОЗУМІЮТЬ”

Останній вірш розділу каже: “Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них”.
Щоб мати виразне уявлення про Божі милостиві задуми, потрібно, перш за все, щоб грішник почав усвідомлювати свої потреби – прагнув, щоб Творець зглянувся на нього, проявив до нього милість і з любов’ю подбав про нього. Коли хтось полишить гріх наскільки може, Господь підтримає його задля його віри в Нього, і це принесе спокій і мир для душі та усвідомлення, що Божественне милосердя відшкодує всі ненавмисні вади і зробить так, щоб усе допомагало на добре. Та на Святій Дорозі – Дорозі Божественної милості, любові, прощення та миру – немає місця для грішних – тих, хто свідомо та зумисне йде всупереч Божественній волі.

ІДОЛЬСЬКА РОЗПУСТА ХРИСТИЯНСТВА

Застосовуючи цей урок тільки до народу Ізраїлю, ми не повинні випустити з уваги всю його важливість. А ще є номінальний духовний Ізраїль, званий “християнством”, який вважає себе зарученою Господа. Святе Письмо звинувачує християнство в перелюбстві, у тому, що воно живе зі світом. Також воно звинувачує його в ідолопоклонстві – у віддаванні шани домам та землям, банкам, акціям та облігаціям, репутації та славі. Справді, на адресу “християнства” лунає серйозне звинувачення в тому, що воно загубило Бога. Тільки порівняно нечисленні (жменька) знають Бога як свого Отця, і Він знає їх як Своїх дітей. Християнство довіряє ділам своїх рук, своїм ложам, спілкам, концернам, страховим товариствам, церковному членству і т. п. “Усі їхні думки проти мене на зло”.
Стан “християнства” сьогодні характеризується довірою до армії та флоту, солдат та зброї, аеропланів та динаміту, великого багатства та достатку. В образі Лаодикії номінальна церква сьогодення змальована як така, що каже: “Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого”. Господь відповідає: “А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була” (Об. 3: 17, 18).

СИРОТА ЗНАЙДЕ МИЛІСТЬ

Діти противника – ті, які люблять беззаконня і ненавидять праведність – не можуть сподіватися нічого від Всевишнього на шляху милості: “Безбожних усіх Він понищить”. Але всі, хто відкидає гріх і хоче повернутися до Господа, є сиротами в тому, що ані сатана, ані Бог не є їхнім батьком. Бог пропонує їм милість, прощення через заслугу Христової жертви. Відвертаючись від гріха, вони будуть у властивому стані, щоб прийняти Божественну милість та синівство як Божі діти. “Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий”.
Хоча гнів Бога на гріх проявлявся вже шість тисяч років у вигляді панування гріха, лиха та смерті, однак Святе Письмо виразно провістило особливий час утиску, тобто Божественний гнів, який прийде на християнство в кінці цього Євангельського віку, при запровадженні Царства Месії. Теперішній час є особливою нагодою для тих, хто має уникнути найбільш суворого утиску, і для тих, хто, стаючи святим, прагне вчинити “міцним своє покликання та вибрання”, щоб мати частку в “Царстві Його улюбленого Сина”.

R4811 (1911 р.)