“АЖ ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ГОСПОДЬ”

“Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога” (1 Коринтян 4: 5).

Вчення апостола, викладене тут, паралельне тому, чого навчав наш Господь у Своїй притчі про пшеницю та кукіль (Мт. 13: 24-30, 36-43). Коли повний запалу слуга з притчі запитав: “Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його [кукіль] повиполювали?” Господь відповів: “Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям*: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї”.
--------------
*“Женці – ангели”, які несуть Правду, непрямий вплив якої в’яже кукіль. Див. ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА, том. III., розд. VI.
--------------
Протягом всього Євангельського віку пшениця та кукіль росли разом, і лише Господь, Який міг читати серця, міг розрізнити їх з безпомилковою точністю. Але і Господь і апостол у вищезазначених віршах звертають увагу на різницю в часі жнив і показують, що тоді вірні святі зможуть судити також. З огляду на цю думку їм наказано “не судити передчасно нічого, аж поки не прийде Господь”.

ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ НАСТАВ

І ось настав день Господній: ми зараз живемо в дні парусії (присутності) Сина Людського – “Господаря жнив”, що “має на Своїй голові золотого вінця [Божественну владу], а в руці Своїй [у Своїй владі] гострий серп” – серп “теперішньої правди”, виразне розгортання “Божого Слова, [яке] живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,.. і спосібне судити думки та наміри серця” (Євр. 4: 12; Мт. 9: 38; Об. 14: 14). Він посилає жати таких “робітників”, “ангелів”, тобто “посланців”, яких посилав під час жнив Юдейського віку, Своїх посвячених і вірних учнів, щоб нести Послання Жнив – повністю виявлений тепер  План Бога та його призначені часи та пори.
Послана таким чином Правда виконує призначену роботу. Мов магніт, вона збирає до себе всіх, хто споріднений з нею. Кинь її куди завгодно, і вона незмінно виконає свою роботу, знаходячи відданих і вірних. І ми можемо виразно судити – дивлячись на те, кого притягує цей магніт, – хто в серці справжній, відданий і вірний Господу. “Мого голосу слухають вівці Мої, – сказав Учитель, – і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть,.. бо знають голос Мій [здатні впізнати його голос Правди]; за чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу” (Ів. 10: 27, 4, 5.) Знову він каже: “Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те Слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його” (Ів. 12: 48).

ПРАВДА РОБИТЬ СВОЮ РОБОТУ РОЗДІЛЕННЯ

Ось так, у цьому останньому дні, в Жнивах Віку, у цьому дні невидимої присутності Господа у світі, Правда Божественного Плану, яку Він відкриває з 1874 року і яка зараз широко засвідчена для печатання вибраних, робить свою роботу відокремлення; і святі, які розуміють теперішню ситуацію і з цікавістю стежать за ходом жнив, можуть виразно бачити, де проходять лінії поділу між вірними та невірними. Вони часто зі здивуванням відзначають поділи, які робить Правда, коли якийсь відомий член Церкви, якого вони завжди вважали вірним і правдивим, не показує спорідненості з Правдою, а відвертається від неї і хапається неправди міцніше, ніж досі; або коли хтось інший, кого торкнулася міць Правди, прокидається до наполегливої самопожертви в служінні їй.
“Тому не судіть передчасно нічого”. Хіба досі можна було судити про те, чиї серця були відданими і правдивими? Але зараз, у цьому дні Господньої присутності, коли магніт Божественної Правди показує, кого вона притягує, а кого – ні, тобто хто відмовляється дослухатися до голосу “Доброго Пастиря” і не йде за ним, хто не тікає від голосу чужих, а слухається їх і слідує за ними, наш обов’язок, а також наш привілей – розсудити, хто на боці Господа, а хто проти Нього, бо, як каже Учитель: “Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає” (Мт. 12: 30).

“НЕ СУДІТЬ НІЧОГО, АЖ ПОКИ НЕ ПРИЙДЕ ГОСПОДЬ”

“Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь”, а тоді нехай ваші духовні почуття вправляються в тому, щоб бачити та помічати досі приховані речі, які Правда у своїх проявах виводить на світло. Подивіться, як вона виводить на світло досі заховані невідповідності різних віровчень. Чи є сьогодні хоч один розсудливий кальвініст, який не хотів би поховати своє віровчення і назавжди втихомирити суперечку, яка вже кілька років поспіль викриває його невідповідність? І де той розсудливий армініаніст, який не переживає, що наступною може бути його черга?
Все виходить на світло, хочуть цього люди чи ні; бо кожна прихована річ повинна бути виявлена. І це стосується не тільки прихованих речей віровчень та систем помилок і беззаконня, але й прихованих речей особистого характеру, “бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться. Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде” (Лк. 12: 2, 3).
Так, це день порахунку з Церквою, і “в Господа розправа зі Своїм народом” (Хом.). Ця розправа, цей порахунок пов’язані не лише з номінальною Церквою у її великих сектантських гілках, але й, в особливому розумінні, з тими, хто врятувався від рабства неправди й сектантства і кому, вірному своєму сумлінню та правдам, на які була звернена їхня увагу, Учитель прислуговував “теперішньою Правдою” як “харчем у пору” (Лк. 12: 37); кому було дозволено проникнути в деякі “глибини” Божого плану.

ТЕПЕР СУД ЦЕРКВИ, НЕ СВІТУ

Світ ще не прийшов на свій суд; порахунок з ним ще в майбутньому; але наш порахунок є зараз. Ми, кому було передано свідчення про Божественну Правду, перед чиїм розумовим зором відкритий і ретельно пояснений весь План Бога з усіма його подробицями, тепер є на випробуванні, більше того, на кінцевих тестах цього випробування, яке має довести або спростувати наше право здобути обіцяну нагороду вірних. Багато, як і передбачалося (Пс. 91: 7), виявляються недостойними, а деякі далі стоять. [R4798]
Щодо тих, з ким ми спілкуємось і кому бажаємо успіху як вірним братам у Христі, наш обов’язок – розсудити, чи вони все ще вірні, коли магніт Правди робить їхній суд явним у цей день Господа, бо написано (2 Ів. 1: 10, 11): “Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його”.
Такою є відповідальність за схвалення нами когось іншого, яку ми не можемо ігнорувати, якщо хочемо далі бути вірними; і якщо ми не судимо чиюсь поведінку на основі його вірності чи невірності Правді, ми будемо похваляти помилку так само часто, як Правду. Ми маємо привілей пізнати Правду, міцно триматися її і бути вірними їй до кінця. І якщо ми так пробуваємо і ходимо у світлі, ми швидко дізнаємось, коли хтось відвернувся від світла в напрямку темряви, і зможемо дати йому корисну пораду та застереження, допомагаючи тим, хто все ще зберігає достатньо духа покори, щоб прийняти запропоновану підтримку.
Але, якщо така особа все-таки йде шляхом темряви і називає її світлом, обманюючи себе та інших, ми не можемо надалі підтримувати її і бути без вини. Зробити це означає підтримати якоюсь мірою неправду на противагу Правді, і таким чином стати спільником її злих учинків.

“ОСТАННІМИ ДНЯМИ НАСТАНУТЬ ТЯЖКІ ЧАСИ”

Необхідність бути таким розбірливим та ревнивим охоронцем Правди в ці останні дні є дуже явною, виходячи як із застережень Святого Письма, так і з боку спостереження за їх виконанням. “Останніми днями, – говорить апостол, – настануть тяжкі часи” (2 Тим. 3: 1). Чому? Тому що князь темряви докладе всіх можливих зусиль, щоб утримати свою владу й панування; а незнання, неправда та забобони є його оплотом. Спочатку він використовував всю свою силу, щоб тримати людей у невігластві та поширювати забобони. Але тепер настав належний час у Бога для розмноження знання (Дан. 12: 4), і Тисячолітній світанок починається. І не тільки Церква, але й світ зараз прокидається і починає думати.
Отже, політика сатани в даний час полягає у вигадуванні правдоподібних підробок Правди, щоб втягувати у пастку та вводити в оману тих, хто зробив поступ у пізнанні Божественного Плану. Як на початку служіння нашого Господа в Його першому приході зусилля сатани були зосереджені на єдиній речі – змусити Його спіткнутися, щоб, тим самим, знищити Божественний план у зародку; і як під час Євангельського віку він спеціально протистояв і загрожував посвяченим членам Христового Тіла, так тепер його зусилля зосереджені передусім на останніх членах цього Тіла, “Його Ногах”, які ведуть перегони по нагороду високого покликання. Саме з цієї причини за цей період жнив було висунуто стільки нових і правдоподібних форм неправди.

САТАНА ВИКОРИСТОВУЄ КОЖНЕ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ НОГИ ТОГО, ХТО ЗВІЩАЄ МИР, СПІТКНУЛИСЯ

Сатана докладає всіх зусиль, щоб зірвати Божий План і змусити Ноги спіткнутися. І Бог зовсім цьому не перечить. Він заохочує це, посилаючи впливи омани сатани серед своїх визнаних послідовників, одночасно запевняючи всіх, хто в серці вірний Його Слову та своїй угоді самопожертви, що їм не потрібно боятися зла, бо Він буде з ними і підтримає їх, хоча б навіть тисяча впала з їхнього боку.
Відтоді, як План Бога був явлений святим, омани неправди швидко намножувалися. Це було передбачено апостолом, який, маючи на увазі другий прихід нашого Господа, сказав: “І тоді то з’явиться той беззаконник [Чоловік Гріха], що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням приходу [parousia] Свого. Його [Христа] прихід [parousia, присутність] за* [супроводжуватиметься] чином сатани... з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любові правди вони не прийняли, щоб їм спастися. І за це Бог пошле їм дію обмани, щоб у неправду повірили, щоб стали засуджені всі, хто не вірив у Правду, але полюбив неправду**” (2 Сол. 2: 8-12).
------------
*Грецьке слово “kata”, яке у загальній версії перекладу подане як “за”, тут повинно перекладатися як “з”. Саме так це слово перекладено в Мр. 1: 27; 1 Кор. 2: 1; Еф. 6: 6.
**Грецьке “adikia” тут слід перекласти як “неправда” або “помилка”, оскільки вона протиставляється правді.
------------
Один за одним ошукані, потрапивши в різні пастки, поставлені їхнім ногам, стали активними захисниками декількох поглядів, які вони прийняли, відколи відійшли від Правди, і противник просуває їх як учителів, ангелів, тобто посланців нового світла. Вони, здається, ніколи не збагнули, що потрапили в темряву, але уявляють собі, що зробили великі кроки вперед у цьому світлі. А все тому, що їх здолали великі омани цього злого дня. Вони справді помилково приймають темряву за світло і неправду за Правду. Але, незважаючи на те, що вони відкинуті таким чином у зовнішню темряву світу та номінального визнання, ми, дякувати Богу, можемо тепер бачити, що незабаром сяєво Сонця Праведності у Тисячолітньому ранку відкриє всі засліплені помилками очі на повну і славну Правду, хоч і занадто пізно, щоб допомогти комусь здобути велику нагороду співспадкоємства в Царстві.

ЧЕРЕЗ ВПЛИВИ ОБМАНИ НЕДОСТОЙНІ ПОВІРЯТЬ У НЕПРАВДУ

Однак нікого ніколи не вдасться перемогти, якщо він якимось чином не стане невірним Правді й, отже, не виявиться недостойним її. Усім таким, за словами Бога, Він пошле дію обмани, щоб вони повірили в брехню. Правда призначена для тих, хто достойний її – вибраних, – натомість усі інші обов’язково втратять її. Але неможливо звести “вибраних”. Бог збереже їх Своєю могутньою силою завдяки їхній вірності та відданості Йому.
Господь розрізняє номінально вибраних і остаточно вибраних, і ми також повинні це робити. Не всі, хто прийняв милість Відкупителя бути виправданим від вини та почув і прийняв високе покликання до співспадкоємства з Христом у Його Царстві та славі, здобудуть цю велику нагороду. Усі вони увійшли зараз в змагання як номінально вибрані і всі мають право на членство у прославленій Церкві як остаточно вибрані. Але для того, щоб здобути цю нагороду, вони повинні виконати умови, визначені тоді, коли вони увійшли в забіг – коли в ім’я Христа та Його заслуги уклали угоду з Богом, щоб пожертвувати собою в Його службі. Інакше вони не можуть вчинити своє покликання та вибрання певним.

“ХТО ДУМАЄ, НІБИ СТОЇТЬ ВІН, НЕХАЙ СТЕРЕЖЕТЬСЯ, ЩОБ НЕ ВПАСТИ”

Саме цей номінально обраний клас зараз є на випробуванні; і Бог виявляє таємні задуми сердець Свого народу. Він напоумляє нас усіх бути пильними: “Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти”; і радить вважати, щоб ніхто не забрав наш вінець. [R4798]
Якою великою є відповідальність нашого теперішнього становища перед Богом, великим Суддею всіх сердець! Він виявив до нас особливу прихильність, відкривши нам дива свого Плану і поставивши перед нами величну нагороду нашого високого покликання. До цього часу ми вважалися гідними цих милостей і претендентами на нагороду співспадкоємства з Христом. А наскільки ми заслуговуємо на це, відколи отримали згадане знання? Чи ми сприйняли його з покорою, зі смиренням і з вдячністю, яка проявляється в активному служінні Правді – в проголошенні її іншим, у її захисті та в благородному перебуванні поряд з нею серед усіх закидів на її адресу? Чи ми відмовилися поступатися Правдою бодай трохи, щоб уникнути неминучого докору з її боку?
Якщо ми не є такими ревними до Правди, ми не гідні її, і один з обманів цього “злого дня”, безсумнівно, зарахує нас до числа своїх жертв, бо саме в цей час Господньої присутності сатана повинен діяти потужно, з великою силою обману, з успішними ознаками та з брехливими чудами неправди. Його різні інтриги матимуть великий успіх, у порівнянні з яким успіх Правди буде здаватися незначним; і для нас, як і для гурту Гедеона, це буде час просіювання, і “хто встояти може”?
Нехай ті, хто підперезаний Божественною Правдою, не бояться нічого. Господь допускає ці обмани, щоб вони послужили Його власним мудрим і милосердним цілям, щоб відділити гідних від негідних, і щоб показати, хто в серці відданий Йому та Його Правді.

R4798 (1911 р.)