ВЕЛЕТНІ НА ЗЕМЛІ

“І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського” (Луки 17: 26).

Розглядаючи вислів нашого Господа, що так як було за днів Ноя, так буде і при Його приході [parousia, присутності], у кінці цього віку, слід зазначити, що присутність Господа буде незнана світові, бо після цього особливого твердження говориться, що “так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили... і не знали,.. так буде і прихід [parousia, присутність] Сина Людського” (Мт. 24: 37-39).
Однак це твердження не означає, що є щось погане в їжі та питті тощо. Радше буде мало такого, що зовнішньо тривожитиме людину в умовах кризи наприкінці Віку. Під час потопу, наприкінці Першої Епохи, очевидно, нічого не вказувало на те, що мало статися щось незвичне. Мабуть, Господь хотів, щоб ми зробили з цього факту висновки, що так само, як нещастя було неминучим тоді, воно буде неминучим тепер.
Кінець Першої Епохи і кінець теперішньої Епохи дивовижно схожі. Перед тим, як настав кінець Першої Епохи, у світ проник надлюдський вплив. Сила, яка мала ангельське походження, створила відверто небажані умови, які привели до несанкціонованої появи раси, “силачів, що славні від віку”, могутніх “велетнів” (1 М. 6: 1-4.) Сьогодні ми бачимо подібні умови. Коли якась частина духа правди потрапляє у зловмисний людський розум, то не раз у велетенських масштабах виникають злі умови. Де ще у світі ми можемо знайти більше інтелектуальної сили, ніж у тих, хто зіткнувся з Духом Господа, духом Правди? Та коли цей дух знання потрапляє до злого серця, це призводить до зла.
Цей дух породив відомих людей, людей проникливого розуму, здатних робити чудові речі. Дивовижні досягнення нашого часу, чудові винаходи всілякого роду не були би можливими, коли б не факт, що Дух Господа перебуває на землі. Але загальна тенденція цього поєднання – дух пізнання в злому серці – породила велетнів, що “мандрують по землі та й перейшли її”, і відомі як різні концерни. Як велетні керували за днів Ноя, так ці велетні все більше контролюють ситуацію зараз. Як тоді, так і сьогодні ці велетні готові полонити весь світ. Як потоп знищив цих велетнів, так і в цей час великий катаклізм утиску потопить усі концерни та інші комерційні утворення, які гноблять людство. Читаємо, що вони будуть цілковито знищені; що для них не буде жодної надії на повернення до життя.

R4797 (1911 р.)