ФІГОВЕ ДЕРЕВО, ЯКЕ ЗАСОХЛО

“І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!” (Марка 11: 21).
На нашу думку, цей конкретний випадок зі земного служіння нашого Господа може бути дуже значущим. Ми бачимо, що майже всі Його вчинки були добрими не тільки на той час, але, так би мовити, були ілюстраціями ще більших речей опісля. Виганяючи злих духів і т. п., Він показував славу Свого майбутнього Царства. Коли його Царство прийде, всі хворі зціляться, усім сліпим розплющаться очі, усі кульгаві будуть ходити; відбудеться буквальне зцілення та благословення світу. Усі злі духи будуть вигнані.
Господь не намагався зціляти всіх хворих, яких бачив на землі. Пригадуємо випадок, як один чоловік, який слабував, лежав на ґанку біля купальні Віфесда. Ісус підійшов до цього чоловіка і сказав: “Хочеш бути здоровим?” Той відказав: “Я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить”. Тоді Ісус просто сказав йому: “Уставай, візьми ложе своє”. Він нічого не сказав іншим. Він не збирався зціляти всіх хворих. Він просто демонстрував Свою могутню силу, яка набуде великого розмаху, коли славне Царство буде встановлене.
Тому ми думаємо, що маємо правильний погляд на справи, коли робимо припущення, що навіть малі речі й кожний малий вчинок Господа Ісуса були, певною мірою, пророчими, важливими в стосунку до великих речей, які мали настати. Візьмемо, для прикладу, подію, коли Він сів у човен вночі. Була велика буря; та як тільки Ісус сів у човен, вони пристали до берега, куди пливли.
У нашому випадку читаємо, що Ісус прийшов туди, де було фігове дерево, і згадав дещо про збирання фіг. “Не пора бо на фіґи була”, – йдеться у нашій загальній версії. Правильніше було би читати, “Не минула пора бо на фіґи була”, не закінчилася. Було би дивним, коли б Ісус прийшов раніше, ніж прийшла пора шукати фіги.
Тоді Він прокляв фігове дерево і сказав: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки”. Пізніше святий Петро звернув увагу на той факт, що фігове дерево почало в’янути, на що Ісус сказав: “Майте віру в Бога” (Хом.). У чому річ?

КОЛИ НА ФІГОВОМУ ДЕРЕВІ КИНЕТЬСЯ ЛИСТЯ, ТО ЗНАЙТЕ, ЩО БЛИЗЬКО ВЖЕ ЛІТО

Ми вважаємо, що фігове дерево було образом, ілюстрацією юдейського народу, до якого Ісус прийшов, коли варто було сподіватися плоду. Але, прийшовши до юдеїв, Він не знайшов, щоб народ приносив плід. Знані особи народу були відкинуті; і лише митники та грішники були готові прийняти Його послання – ті, з ким інші взагалі не рахувалися.
Пам’ятаєте, що народ чекало розчарування. У кінці Свого служіння Ісус, зупинившись на виступі пагорбу, що височів над Єрусалимом, сказав: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім зостається порожній для вас!” (Лк. 13: 34, 35). За короткий час Єрусалим почав втрачати свою владу; і юдейський народ повністю втратив свою ідентичність як народ у 70 році – 37 років згодом.
Хоча юдейський народ був, так би мовити, у гадесі, у гробі, але в цьому контексті він згадується саме як народ. Звичайно, вони пішли до гробу як окремі особи, тобто як кожна інша людина; але як народ вони також пішли до гробу. Однак, згідно з Писанням, буде воскресіння юдейського народу, й ілюстрація цього підняття подана так: “Кості зближалися, кістка до кістки своєї” і т. д. (Єз. 37: 7). Ці кістки представляють увесь дім Ізраїлю, про який мовиться: “Загинула наша надія” (в. 11); всі наші прагнення зникли або поснули!
Тому Бог говорить їм, що всі надії на Царство цього народу мають ожити. Ісус сказав Своїм учням в одній зі Своїх проповідей: Коли ви бачите, що фігове дерево починає розпускати своє ніжне листя, знайте, що літо вже близько. Ми бачимо, як фігове дерево розпускає своє листя сьогодні (див. Мт. 24: 32; Мр. 13: 28); ми бачимо, як юдеї звертають свій погляд до Єрусалима. Таким чином ми бачимо, що фігове дерево розпускає листя, тобто подає ознаки життя, що дозволяє сподіватися відновлення юдейського народу. Бог каже, що такий юдейський народ знову буде.

R4788 (1911 р.)