ПОРАЗКА ЧЕРЕЗ П’ЯНСТВО
1 ЦАРІВ 20: 12-21

“Вино не царям, і напій той п’янкий не князям” (Приповісті 31: 4).

Сьогоднішній урок розповідає про вторгнення в Ізраїлеву землю царя Бен-Гадада, повелителя Сирії, який мав під своєю владою тридцять двох царів Сирії та велику армію, готову до нападу. Війна в ті дні, звичайно, дуже відрізнялася від сучасної. Учасників сутички було менше, а їхня зброя була гіршою. Наміром було пограбування. Вони забирали зі собою не тільки золото, срібло та інші цінні речі, але й плоди, збіжжя тощо.
Наші дні свідчать про значний прогрес у напрямку дипломатії. Війни та вторгнення сьогодні зазвичай ґрунтуються на якомусь благодійному намірі – звільнити людей від поганого уряду або змусити їх сплатити борги, або відкрити країну для цивілізації, або дати їм більш відповідальний та представницький уряд, або більшу свободу релігії. Грабіж та мародерство з боку війська нападника натрапляє на осуд. Все, що відібрано у завойованих людей, слід було би отримати по-іншому – шляхом надходжень до страхового фонду, який містить набагато більше, ніж можна вкрасти в результаті мародерства. Все це говорить нам про вищий моральний рівень, хоча багато, пов’язаного з цим, є лицемірством. Сама потреба в лицемірстві означає, що в декого є докори сумління щодо цього.

БИТВА – ГОСПОДНЯ, І ВІН, ЗВИЧАЙНО, ЗДОБУВ ПЕРЕМОГУ

Бен-Гадад відправив свої вимоги царю Ахаву, кажучи: “Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони”. Цар Ахав, розуміючи могутність війська та власну неготовність протистояти йому, відповів: “Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє”. Та коли загарбник розширив свої вимоги і включив до них багатство всіх вельмож Ізраїлю, їхні дружини та їхні діти тощо, виник опір і з’явилася непокора. Було відправлено повідомлення, що додаткові вимоги не будуть задоволені. На це загарбники прийшли і вишикувались до бою перед мурами столиці Ізраїлю, Самарії.
За таких обставин Бог послав пророка до Ізраїлевого царя і повідомив, що він віддасть загарбників у його руку і дасть йому велику перемогу. Здивований Ахав запитав, хто ж буде вести битву проти цього війська. Відповідь була, що служники князів округ мають битися під проводом Ахава за підтримки ополчення. Такою знаменною перемогою Бог продемонструє Свою силу, захищаючи народ, з яким уклав Угоду Закону. Він поверне їхню віру та відданість.
Божественний наказ було виконано. Двісті тридцять два князі, начальники народу опівдні вийшли з воріт міста, а за ними сім тисяч ополченців – замала кількість, щоб зустріти ворога. Мабуть, у них було мало військового вміння, але Воєначальником у них був Господь і Він покерував наслідками. Цар Бен-Гадад та його помічники пиячили і були здивовані, почувши, що бойове військо вийшло з брами. Сирійцям було наказано схопити цих людей живими. [R4759] Але вони цього не зробили. Незабаром сирійське військо було приведене в замішання і цілковито розгромлене. По-людськи кажучи, битву було програно з причини самовпевненості Бен-Гадада, і особливо його потурання спиртному.

УРОКИ, ЯКІ МИ МОЖЕМО ВЗЯТИ ДЛЯ СЕБЕ

Чесних, святих, шанованих людей зі світу, які прагнуть миру та праведності, можна порівняти з Ізраїлем, Божим народом. Бен-Гадад, його тридцять два царі та їхні війська відповідали б сатані та його різним воїнствам неправедності. Можемо називати ці воїнства як завгодно. Для когось – одна частина, а для когось – інші частини цих воїнств більше варті осуду. Багато з цих царів можуть представляти різні концерни, які, маніпулюючи життєвими потребами людей, руйнують їхній добробут. Інші з цих царів можуть представляти політичних шахраїв. Ще інші можуть представляти різні пороки з п’янством включно, які полюють на людей. Сили, які вишикувалися до бою проти громадськості, жахливі, особливо якщо врахувати, що в їхньому розпорядженні знаходиться багатство.
Вимоги цих різноманітних “інтересів” спрямовані передусім проти чесних та добросовісних державних службовців. Вони, як і Ахав, були би схильні підкоритися, навіть безчесно, якщо громадськість буде таким чином захищена. Але коли ці вимоги стають ширшими, і стає очевидним, що наміром є загальне пограбування, то потрібно чути голос Господа і прислухатись до нього, а також дати рішучу відсіч.
Як у випадку з Ахавом, цей опір не повинен бути лише оборонного характеру. Заклик є до князів, провідників народу, які люблять праведність, вийти першими на бій, щоб воювати з усіма потворними загарбниками прав, щастя та інтересів людей. І ці князі, тобто керівники, які відстоюють праведність, повинні здобути усіляку підтримку всіх мужніх та рішучих людей, які люблять ті самі критерії.

ЦАР АЛКОГОЛЬ НЕДАВНО ЗАЗНАВ КІЛЬКОХ ПОРАЗОК

Кожен чоловік і жінка повинні мати тверді переконання в кожній справі стосовно добра і зла, і повинні мати мужність стати на боці добра. Звичайно, християни, як правило, повинні вести свою діяльність згідно з вищими критеріями, які для інших не є такими виразними і яким вони не здатні служити так само добре. Але в кожному питанні про добро і зло, неупередженість і упередженість кожна Божа дитина повинна бути рішуче налаштована виступити на боці праведності.
Серед наймогутніших ворогів праведності є Цар Алкоголь, який останнім часом зазнав численних поразок і визнає, що він дуже покалічений і наляканий.
Недавно на вулицях Чикаго відбулася незвична демонстрація, яку спочатку очолив генерал Ф.Д. Грант, генерал-майор армії Сполучених Штатів. Пізніше він вийшов з рядів демонстрантів і майже дві години дивився на учасників стоячи збоку, раз за разом знімаючи свого капелюха. Очевидно, генерал хотів надати свою моральну підтримку проти пияцтва.
TheRepublican, Спрінгфілд, коментуючи це, писав: “Раптовий і несподіваний крок генерала Ф.Д. Гранта, як можливого кандидата на пост президента від противників спиртного, пояснюється його висловлюваннями в інтерв’ю: “Якби я міг, приносячи своє тіло на жертву, звільнити цю країну від цього великого лиха, Демонського Напою, я би подякував Всевишньому за такий привілей. Якби я мав найбільшу владу призначати в країні, то жоден чоловік ніколи не отримав би від мене навіть найменшої посади, доки не представив би доказу своєї абсолютної тверезості”.

R4758 (1911 р.)