СЛОВО “СТРАХ”

“Страх їхній до Мене – заучена заповідь людська” (Ісаї 29: 13).

Ми вважаємо, що слово “страх” є тим самим, у якому контексті воно би не вживалося – тому чи іншому. Існують різні види страху, так само, як є різні види ягід, різні види фургонів, різні види тварин. Страх є страх, яким би не був його спонукальний мотив або рушійна сила. Існує належний вид страху і належний вид ляку. Належний страх приносить зі собою ляк. Наприклад, коли б ви були знайомі з царем чи імператором, ви б сказали, що у вас є ляк зробити щось, що могло би завдати йому шкоди або образити його. Так само з нами. Ми повинні мати ляк робити щось, що могло би не сподобатися Господу.
Наш Господь Ісус сказав: “І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в Геєні” (Гиж.). Це дуже важливий страх, і ми повинні його мати перед Богом. Ми повинні високо цінувати Його велич і нашу власну незначність. Не слід приходити перед Його лице в молитві інакше, ніж правильним чином – з пошаною. Треба мати на увазі, що Він [R4747] – великий Цар. Тому в усіх наших стосунках з Господом, на нашу думку, ми повинні мати страх робити щось, що применшило би цю велику пошану – повинні стежити, щоб не робити нічого, що могло би спотворити її або засмутити Святий Дух, яким ми запечатані.
Повернемось до тексту для розгляду: “Страх їхній до Мене – заучена заповідь людська”. Ми розуміємо, що Господь через пророка вказує на те, що існує неправдивий вид страху. Ми чули, як деякі католики кажуть: “Щоб отримати схвалення від Бога, я повинен спочатку помолитися до кількох святих, потім попросити їх заступитися перед Марією, а тоді попросити Марію заступитися перед Сином”. Вони мають страх, який Отець не прищеплював. Він походить від людських заповідей. Люди відмовились від деяких цінних Божих речей і замінили їх на “науки демонів”, як зазначають деякі вірші Писання.

ГОСПОДЬ МАЄ УСЕ ПІД КОНТРОЛЕМ

У тексті – “Не кажіть змова [союз] на все, на що каже змова [союз] цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся” (Іс. 8: 12) – страх, на нашу думку, є страхом, який змушуватиме людей, особливо лідерів, закликати до створення Федерації (союзу) Церков: що якщо цього не буде, то існує велика небезпека. Господній народ знає, що Господь має все під контролем і знає, як вести такі справи, і що не потрібно приєднуватися до такої Федерації. Слово “змова” (союз) тут, мабуть, можна розуміти як щось більше, ніж просто Церковну Федерацію. Ми маємо “не боятись того, чого вони бояться”; тобто не боятись так, як вони бояться. Господній народ повинен розуміти, що його безпека не залежить від людської сили. Якщо вони віддали своє серце Господу, вони повинні прагнути подобатися Йому на всіх своїх дорогах і пам’ятати, що Він здатний зробити так, щоб усе допомагало їм на добре.
Лякаючись невідомо чого, Федерацію Праці штовхає страх перед Федерацією Концернів. У цьому вони є під впливом небезпек, яких бояться. Натомість Господній народ не повинен так боятися. Він повинен довірити Йому свої шляхи та інтереси, ходити вірою і усвідомлювати, що Він змусить усі речі допомагати йому на добре, даючи потрібні вказівки, повчання та заохочення до самого кінця.
Як ми повинні ставитися до цих федерацій? Доброзичливо, розуміючи, що Федерація потрібна для утримання цих земних інституцій, тому існує певне виправдання для тих, хто займає таку позицію в стосунку до бізнесу, суспільства або соціалізму. У той же час наші симпатії повинні керуватися Божественним Словом.
Усім, хто бачить кінець, потрібно триматися якомога далі від усіх цих тенет і бути корисним усім, хто хотів би отримати їхню пораду. Їхнє співчуття може змусити їх звернутись до профспілок, наприклад, з такими словами: “Ми бачимо ваші труднощі. Ми бачимо, що ви втримали своє становище завдяки своїм організаціям. Ми до певної міри співчуваємо вашому становищу; тим не менше, замість того, щоб уникнути лих, ваша організація остаточно допоможе втягнути вас у клопоти, а також допоможе втягнути в клопоти інших”.
Господній народ знає Правду, яка робить вільним. Він повинен намагатися відстоювати Правду стосовно Бога, Його характеру, Його братів, роблячи добро всім людям, коли є можливість.

R4746 (1911 р.)