БОГ, ЯКИЙ ВІДПОВІДАЄ НА МОЛИТВИ
1 ЦАРІВ 18: 1–40

“Виберіть собі сьогодні, кому будете служити” (Ісуса Навина 24: 15).

Господнє Слово прийшло до Іллі на третьому році, кажучи йому з’явитися перед царем Ахавом, щоб зупинити засуху. Можливо, це був третій рік перебування пророка в Сарепті або вже третій рік, відколи Ілля попередив Ахава. Можливо, ізраїльська земля вже переживала шестимісячну засуху, коли Ілля сповістив цареві, що не слід сподіватися дощу, поки він, Божий слуга, не сповістить про нього або не приведе його. У будь-якому випадку ми маємо запевнення, що весь період засухи становив три з половиною роки (Лк. 4: 25; Як. 5: 17).
Коли сповнився час, Бог сказав Іллі з’явитися перед царем Ахавом, бо прийшла пора, коли Бог був готовий полегшити засуху – коли на ізраїльтян прийшло достатньо покарання за їхні беззаконня, коли принаймні деякі з них були приведені до тями, згадавши про свою Угоду з Господом та Його обіцянку дати їм благословення або негаразди, залежно від їхнього послуху. Прибувши до палацу, Ілля покликав царського управителя (головного міністра), Овдія. Той був богобійною людиною і, звичайно, був засмучений ідолопоклонницькою поведінкою царя і цариці. Якщо він і не був достатньо сміливим, щоб відкрито протестувати, то, все ж, мав сміливість у той час, коли цариця Єзавель переслідувала до смерті слуг Єгови, сховати сотню їх і забезпечити життєво необхідним, при цьому, очевидно, сам ризикуючи всім. Коли Овдій зустрів Іллю, той сказав йому сповістити царя, що Ілля прийшов побачитися з ним. Однак Овдій боявся це зробити. Він сказав, що попереднього разу він та інші ретельно перешукали всю країну, щоб знайти Іллю, і не знайшли, зрозумівши, що Господь сховав Іллю. Тому, заперечив він, якщо він скаже, що Ілля готовий бачитися з царем, то можливо, що в той час, коли Цар прийде сюди, дух, тобто сила, Господа якимось чином забере Іллю. Тоді цар, розлючений, заподіє смерть Овдію. Але Ілля заспокоїв його.
Коли цар зустрів Іллю, його першими словами було: “Чи це ти, що непокоїш Ізраїля?” Це світський звичай. Безстрашний служитель, який говорить Правду і посилається на Божественне пророцтво про відплату за злодіяння, змушений виправдовуватися, немовби він заподіяв лихо. Але Іллю це не налякало. Він негайно відповів: “Не я внещасливив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотримання Господніх заповідей, та й ти пішов за Ваалами”. Три роки перед тим цар, мабуть, наказав би стратити Іллю, але виконання його слова і муки голоду тепер упокорили його. Він був дуже стурбований тим, як позбутися цього нещастя, тому відповів на вимоги Іллі, щоб вісімсот п’ятдесят пророків ідолопоклонницького ваалізму зустрілися на горі Кармель і щоб там зібрався весь ізраїльський народ, представлений своїми старшими. Задумом, очевидно, було змагання між Іллею, представником Бога, і цими жорстокими священиками Ваала, ставлениками цариці Єзавелі.

“ВИБЕРІТЬ СОБІ СЬОГОДНІ”

Щоб зібрати священиків та пророків, потрібен був час. Врешті це було зроблено. Коли скликали збори, Ілля заявив, що настав час провести випробування та показати, хто насправді є Богом, Єгова чи Ваал. Для випробування потрібно було збудувати два вівтарі та принести в жертву двох бичків. Прихильники Ваала повинні були привести бичків і вибрати одного для свого вівтаря. Той Бог, який пошле вогонь і прийме жертвоприношення, буде визнаний єдиним справжнім Богом. Пропозиція була настільки справедливою та розсудливою, що пророки Ваала не могли відмовитись.
Їм першим випала можливість. Цьому сприяла полуденна пора, коли спекотне сонце, здавалося, прогріло все настільки, щоб підпалити товщ бичка. Вони молились; вони верещали; вони робили собі порізи ножами, благаючи, щоб Ваал відповів вогнем і показав себе могутнім богом. Година за годиною так тривало до вечора, коли вони були змушені це припинити і визнати власне безсилля.
Потім настала черга Іллі. Він наказав принести води і ретельно полити нею вівтар, яким збирався скористатися. Ніхто не мав права сказати, що внизу тлів прихований вогонь. Оскільки сонце вже зайшло, то не могло бути й мови про самозаймання. Тоді Ілля помолився спокійно, щиро, з побожністю, і прийшла Божественна відповідь – вогонь з неба, який поглинув жертву і повилизував воду в рові біля вівтаря.
Тоді народ визнав різницю. Люди попадали на обличчя і говорили: Єгова – Бог! Великий урок був засвоєний.
Для нас урок полягає в тому, що людські маси християнства зведені сьогодні, як і маси Ізраїлю тоді. І коли згодом Бог відкриє їм очі розуміння через служіння Царства Месії, кожне коліно схилиться і кожен язик визнає. Знання про Господа наповнить цілу землю.
Виконуючи вказівки Господа через Іллю, ізраїльтяни повбивали всіх пророків Ваала. Ми не повинні вважати, що це представляє нам Божественний наказ сьогодні завдати смерті всім фальшивим учителям. Ми маємо пам’ятати, як уже говорилося раніше, що Ізраїль був особливим народом, з яким Бог поводився особливим чином, і що багато їхніх дій під Божественним керівництвом були образом вищих речей, які виконаються в Божому Царстві. Остаточно, після здобуття повної можливості, кожний фальшивий учитель і кожен свідомий грішник будуть знищені. “Безбожних усіх Він [Бог] понищить”. Смерть священиків Ваала провіщала знищення у Другій смерті всіх, хто чинить беззаконня; але самі священики не зазнали Другої смерті. Як і для всієї решти Адамового роду, для них воскресіння з мертвих було забезпечене на Голгофі, і вони, як і всі інші, повинні бути приведені до пізнання Правди та можливості примиритися з Богом. Слідом за цим осудом прийшов давно очікуваний дощ, який не тільки буквально освіжав, але й свідчив про повернення Божественної милості. Він впав на злих і на добрих, щоб зробити обох кращими.

R4740 (1911 р.)