ПОМИЛКА ЙОСАФАТА
2 ХРОНІК 17: 1-13

“Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться” (Матвія 6: 33).

Коли Ахав був царем Ізраїлю, на престол Юди зійшов Йосафат. Його перевага була в тому, що його батьки були побожними людьми, а це була велика перевага. Як вже зазначалося в нашому останньому дослідженні, беззаконня та ідолопоклонство в Ізраїлі мало зворотній вплив на Юду, подібно як пияцтво та розпусність батьків часом мають зворотній вплив на дітей, які розуміють їхнє безглуздя та вчаться на їхніх помилках. Більше того, ідолопоклонство в Ізраїлі, яке привело найбільш святих з усіх племен до Юди, збагатило моральну атмосферу та характер останнього. Це стосувалося всіх священиків та левитів, які все ще були віддані Богу та запровадженому Ним поклонінню.
Все це породило здорові настрої, які молодий цар Йосафат поділяв і, як глава держави, показував на прикладі.
Заохочений таким чином, молодий цар розпочав загальний похід проти усіх місць ідолопоклонства та звичаїв свого царства. Як Ахав перевершив свого батька Омрі як лиходій, так і Йосафат перевершив свого батька Асу як дотримувач Божественного Закону. Дійсно, ми пам’ятаємо, що в пізніші роки Аса став гордим і самовпевненим, і якийсь час бунтувався проти Божественних розпоряджень.

ПРОЦВІТАННЯ ПІД БОЖЕСТВЕННОЮ МИЛІСТЮ

Царство Йосафата процвітало. Він укріпив його межі, особливо з боку землі Ізраїлю, найближчого сусіда Юди. Сусідні менші народи шукали прихильності Юди і за це платили данину та дарунки, аж царство Йосафата стало дуже заможним. Ось так вірність Господу була нагороджена процвітанням. Якщо хтось із цього намагається взяти урок, що всі заможні люди та народи є високоповажаними, праведними і перебувають у стосунках з Богом, вони, безсумнівно, помиляються. Також помиляються ті, хто стверджує, що напасті, злидні, хвороби є вірними свідченнями Божественної немилості та грішного життя.
Ми не тільки повинні пам’ятати, що поганим царям, Омрі та Ахаву, добре велося, але й пам’ятати, що багато зіпсованих народів та безбожних звичаїв процвітали і процвітають сьогодні. Отже, процвітання не завжди є ознакою Божественної милості. Однак для Йосафата та його царства процвітання було ознакою милості, бо Юда все ще особливим чином представляв обраний Богом народ. Згідно з Божою Угодою, укладеною з ними, вони повинні були отримувати благословення настільки, наскільки зберігали відданість своїй домовленості – свою відданість Богу. Однак ця обітниця, тобто Угода, була дана не людству загалом, а лише одному ізраїльському народу, який у той час, про який йдеться в нашому дослідженні, був особливо представлений царством Юди. Якщо ми хочемо переконатись, що праведність не завжди приносить мир і світський добробут, ми лише повинні глянути на Учителя та Його найвірніших послідовників, щоб побачити протилежне. Більше того, таким є запевнення Учителя Його послідовникам: “Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі”; “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас”; “Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані”.
Іншими словами, системи нагород та покарань, на які вказувала би справедливість, зараз не запроваджуються силою. Бог тепер постановив, що Його духовна сім’я буде ходити вірою, а не видінням; і для того, щоб дати їм випробування віри, Він часто дозволяє страждання і невдачі в земних справах, щоб перевірити їхню відданість і послух – показати, що вони переможці, вірні до смерті у дотриманні принципів праведності. Для них є обітниця, що якщо вони вважатимуться гідними, то отримають небесну спадщину. Тоді настане час випробування світу.
Коли почнеться правління Месії, все зміниться, і кожний неправильний вчинок, слово та думка отримають негайне покарання, а кожне добре зусилля отримає нагороду та заохочення. Отже, Святе Письмо стверджує: “Бо коли на землі Твої суди [справедливе поводження], то мешканці світу навчаються правди”. Блаженні можливості того часу належатимуть усьому людству, за винятком Церкви. Особливо покликаний клас цього Віку має особливе благословення – вуха, які чують, і серце, яке розуміє, а також поклик до небесної частки, “Високий Поклик”. Отже, мої дорогі читачі, бачимо, що наші випробування та труднощі, правильно оцінені та прийняті, є для нас благословеннями, оскільки достачають у безмірнім багатстві славу вічної ваги – більшу, ніж отримає світ. Найвищі нагороди світу будуть реституційними, земними – здобуття досконалої людської зрілості. Отже, ми бачимо, що Бог у Христі подбав про вічне людське життя для всього людства і вічне життя на духовному рівні для вибраної Церкви, а також вічну смерть для тих, хто, здобувши повну Божественну милість та нагоди, грішитиме навмисно.

ПОМИЛКА ЙОСАФАТА

Цар, як і інші, без сумніву, припустився багатьох помилок, [R4730], хиб, але найголовнішою його помилкою були тісні стосунки з Ахавом, царем Ізраїлю. Тут є урок для всього Божого народу. “До чужого ярма не впрягайтесь з невірними” ані в шлюбних стосунках, ані в діловому партнерстві та в тісній дружбі. “Яка спільність у світла з темрявою” (2 Кор. 6: 14-18).
Ахав учинив війну і запросив Йосафата піти з ним. Здавалося, це буде легке завоювання, але з ним не було Господнього благословення, як згодом Йосафат дізнався, коли ледве врятував своє життя. Але ще раніше він допустився помилки, влаштувавши шлюб свого сина з дочкою Ахава та Єзавелі. Без сумніву, він вважав це мудрим кроком, щоб остаточно об’єднати два царства. Але це була світська мудрість – дурість, – всупереч мудрості згори. Господь показав своє несхвалення дружби Йосафата з Ахавом. До нього був посланий Пророк зі словами: “Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця” (2 Хрон. 19: 2).
Божий народ з усього цього може взяти для себе повчальний урок без подальших порад від нас.
Наш заголовний текст стосується Царства, до якого духовні ізраїльтяни запрошені тепер. Шукати його означає шукати місця з Відкупителем у славі та силі Його прийдешнього Царства. Ті, хто його шукає, можуть, напевно, зазнати втрат у дочасних речах, але вірою вони усвідомлюють, що всі речі, навіть випробування, труднощі та нестатки, разом допомагають на добре для їхньої духовної користі, готуючи їх до Царства.

R4730 (1910 р.)