УСПІХ БЕЗЗАКОННОЇ ВЛАДИ
1 ЦАРІВ 16: 23-33

“Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів” (Приповісті Соломонові 14: 34).

Ізраїльська династія Омрі була успішною виходячи зі світських критеріїв, але зазнала невдачі з Божественної точки зору. Великий воєначальник Омрі зійшов на престол Ізраїлю після смерті Єровоама. Він мав великий успіх і завоював моавитян на схід від Йордану, змусивши їх платити щорічну данину руна з двохсот тисяч овець. Він збудував нову столицю, місто Самарію, і перевершив Єровоама як лжепровідник, який ще більше завів свій народ на хибний шлях у релігійних справах. На основі Угоди Ізраїлю з Всемогутнім існувало лише одне левитське священство і один святий храм для всього народу Ізраїлю, де був присутній Єгова, – в Єрусалимі. І як світська мудрість керувала Єровоамом, щоб повністю відділити десять племен від двох, обираючи нові місця для поклоніння і спростивши саме поклоніння та символічно показуючи Бога у вигляді золотого тельця, так той самий дух світської мудрості навіяв Омрі думку ще більше відійти від Бога і наблизитися до звичаїв та ідолопоклонства довколишніх народів.
Омрі помер, або, згідно із записами, “спочив Омрі зі своїми батьками”. Із цього висловлювання ми не повинні робити висновку, що він, як нечестивий чоловік, пішов на вічні муки і що муки є сном. Також ми не повинні думати, що Омрі святий, який пішов на небо, і уявляти собі, що ті, хто на небі, сплять. Ми також не повинні думати, що він пішов до Чистилища, і там дрімає. Ми повинні полишити всі ці небіблійні уявлення про померлих, добрих і поганих, а звернутися до Біблії і дізнатися з неї, що всі, хто помирає, як святий Степан (Дії 7: 60), засинають, чекаючи ранку воскресіння, коли Відкупитель покличе всіх з могили (Ів. 5: 28, 29). Тоді, як каже Даниїл, “багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться”: деякі – на славу та честь, і багато – на ганьбу та вічне презирство, від яких вони будуть зобов’язані очиститися через слухняність Божественним вимогам під славним пануванням праведності Месії (Дан. 12: 2).

АХАВ І ЄЗАВЕЛЬ

Ім’я Ахав означає: “Як його батько”. І він справді був таким! Його ім’я було цілком відповідним. Ще успішніше він царював у неправедності. Протягом двадцяти двох років він завдав ще більшого руйнування справжній релігії і впровадив найгірші форми розпусного язичницького ідолопоклонства. У цьому йому дуже допомогла його дружина Єзавель, дочка царя сидонян. Її ім’я означає “Цнотлива”, однак вона використовувала свій великий вплив на чоловіка і весь народ для поширення розпусти під час оргій, знаних як релігійні обряди та церемонії, пов’язані з поклонінням Ваалу та “Іштар”, божеству жіночого роду, якому віддавали шану. Під час такого поклоніння приносили на жертву людей, переважно дітей – як це було виявлено на Алясці, після того як у 1867 р. вона перейшла під владу Сполучених Штатів. Там людські жертвоприношення були частими, особливо при закладанні основи великого будинку.

УРОКИ ЦЬОГО ДЛЯ НАС

Усі цивілізовані люди глибоко зацікавлені в земних урядах та їхньому успіху. Ми всі прагнемо громадського та фінансового добробуту. Тим не менше, далі відомо, що добробут завдає шкоди настільки, наскільки відокремлює людей від Божественних домовленостей та благословень, з ними пов’язаних. Тільки праведність може по-справжньому піднести народ. Кожна форма беззаконня завдає шкоди, хоча в якийсь конкретний момент це може виглядати навпаки. Наші дні характеризуються найбільшим добробутом, який коли-небудь знала ця земля. Але, на жаль, це не дні релігійного процвітання. Навпаки, ніколи не було такого часу, коли б невіра в особистого Бога і в Біблію, як Його одкровення, була такою повсюдною серед розумних людей. Наші церковні споруди стають храмами моди, концертними та лекційними залами, тоді як справжнє поклоніння, єдине, яке подобається Всемогутньому, залишилось далеко позаду і мало хто про нього замислюється.
Поклоніння Мамоні, клякання на коліна перед золотим тельцем, жертвування життям заради здобуття багатства присутнє в наші дні так само, як було за днів Ахава, але в більш витонченому вигляді, і тому є більш оманливим і підступним. Це впливає на бідних і багатих. Бідні часто бувають всього лиш безуспішно честолюбними і тому гіркими та незадоволеними.
Ми постійно бачимо, що Бог використовує гнів людини, щоб той славив Його. Наслідок процвітання Ахава та Єзавелі був подвійним: він заманив у тенета і зіпсував один клас, натомість збудив і відокремив від себе інший клас – [R4730] тих, хто поклонявся Богу в дусі та правді. Вони залишили царство десяти племен з його ідолопоклонством і ототожнювали себе з царством двох племен, царством Юди та його справжнім поклонінням.
Так само сьогодні. Успіх Мамони, відмова від Біблії Вищими Критиками та їхні зухвалі пишання здатністю дати нам щось краще, ніж Боже Слово, а також загальне поклоніння Мамоні пробуджує більш святих наших днів до того, щоб відокремитись і сказати мовою Ісуса Навина: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити... А я та дім мій будемо служити Господеві”.

ПОЗАОБРАЗНІ АХАВ І ЄЗАВЕЛЬ

Як відомо всім християнським дослідникам, Єзавель, Ахав та Ілля були використані Господом як образи, і події в їхньому житті були тінню набагато більших речей в житті Церкви, духовного Ізраїлю, під час Євангельського віку.
Ахав образно зображував цивільну владу. Єзавель зображувала релігійну систему. Нечестивий шлюб Ахава та Єзавелі, який суперечив юдейському Закону, зображував шлюб, тобто союз Церкви та держави. Поступ зла під цим союзом змальований у Книзі Об’явлення, де Єзавель особливо згадується по імені (Об. 2: 20-23). Господь виступив зі звинуваченням, що позаобразній Єзавелі, церковній системі, дозволяли навчати і зваблювати Його народ з правильного шляху християнського життя. Ті самі Писання представляють Іллю, якого Єзавель переслідувала, використовуючи свого чоловіка, як образ справжніх віруючих цього Віку, які зазнали переслідувань з боку фальшивої Церкви рукою цивільної влади.

R4729 (1910 р.)