РІЗНІ ФОРМИ ЗЛА

"Стережіться лихого в усякому вигляді" (1 Сол. 5: 22).

У Revised Version слово "вигляд" є перекладене як "форма" – "стережіться від всякої форми зла". Зло має різні форми. Інколи воно має грубу і огидну форму; інколи воно має привабливу форму. Якою б не була ця форма, якщо ми знаємо, що якась річ є поганою, грішною, шкідливою (чи для нас, чи для інших), ми повинні уникати її. Апостол перераховує деякі з цих форм зла, а саме: "Перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!" (Гал. 5: 19-21). Він говорить, що це є вчинки тіла, і що вони явні.

Для християн ці форми зла мусять бути дуже огидними, бо взагалі, щоб бути християнином, особа мусить мати новий розум. А новий розум, в міру розвитку, буде горнутися до того, що добре. Однак ми повинні пам’ятати застереження Святого Письма, що все це явне зло має для християнина більш витончену форму, як, наприклад, коли наш Господь сказав, що: "Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб". Це цілковито ясна лінія відмінності, яка стосується християн. Ми можемо розуміти, що цей дух в християнині, який задовольняється ненавистю, замість вбивства брата, був би дуже поганим станом для серця і означав би смерть для нового створіння.

Наш Господь з презирством ставився до перелюбу не лише як до явного вчинку, але й як до перелюбного почуття в серці – наміру, чи готовності, в серці. Тому нове створіння, беручи це до уваги, повинно старанно і ревно стерегти своє серце. І так само з жадністю. Жадний невдоволений тим, що має, і бажає добитися того, що мають інші. Це одна з форм самолюбства, а дух самолюбного бажання є злом. Дійсно, ми могли б сказати, що будь-яка форма зла, наскільки ми можемо розуміти, є деякою формою самолюбства. Кожна зла річ в людстві, яку можемо пригадати, є невіддільною від самолюбства – бажання мати щось, бути чимось. Ці речі, приведені до їхньої кульмінації, означали б прагнення захопити владу – вхопити речі, які не є наші – невластивий стан жадання влади, жадання багатства тощо.

Вчинки, слова та думки
Зло можна згрупувати в три форми – вчинки, слова та думки. Злі вчинки – це ті вчинки, які легко розпізнати іншим. Злі слова можуть не бути так цілковито явні. Злі думки, по кожній лінії, згаданій апостолом, або по кожній іншій лінії, є шкідливими, грішними, і від них потрібно стримуватись. Якщо з причини слабкості, яку ми успадкували, і яка належить нашому смертному тілу, ми не будемо повністю здатні справитися з цими злими схильностями, то мусимо показати Богу, що ми боремося проти них з усіх наших сил. А якою є здатність кожного, визначає він сам і Бог.

Ми повинні стримуватися не лише від злих речей, але ми повинні також старатися стримуватися від кожного вигляду зла. Ми повинні стримуватися , наскільки можливо, від чинення того, що, як ми знаємо, є добрим, якщо наші приятелі чи сусіди можуть неправильно це зрозуміти і вважати це злом. Щоб наш вплив для правди міг бути більшим, ми повинні уникати не лише зла в будь-якій його формі, але й усього, що має вигляд зла.

Погані думки для нашого розуму є найбільшим злом, з яким Божий народ має боротися. Божий народ до певної міри може стримувати вчинки і слова, і тому, як говорить апостол, він повинен старатися також привести кожну думку до послуху волі Христа. Це не означає, що зла думка не промайне в розумі. Але повинен бути розпізнаний характер думки, чи не є вона згубною, і якщо так, вона повинна вважатися смертельним ворогом, і проти неї слід негайно провести боротьбу, щоб вона деякою мірою не закріпилася.

Чи апостол дорадив щось неможливе, коли сказав: "Стережіться лихого в усякому вигляді"? Нам як новим створінням можливо стерегтися, щоб не бути в згоді з усіма формами зла – противитися їм. Але, з огляду на недосконалість тіла, особа не завжди може бути здатна робити це насправді. Тіло тільки вважається мертвим. Обов’язок нового створіння пильнувати, щоб лиха думка була поборена, перш ніж вона коли-небудь досягне повного розвитку. Ми, власне, і зачислилися з великим Провідником нашого спасіння вести цю боротьбу проти гріха. Він показав свою вірність праведності і є Довіреним Отця для скасування гріха.

І ті, котрі мали б іти слідами Учителя, повинні з’єднатися в цій боротьбі проти гріха. Першим місцем для початку цієї боротьби є наш розум, наша поведінка. Святе Письмо говорить нам боротися доброю боротьбою віри в нашому власному тілі – не проти гріха в комусь іншому. І про це говорить наш Господь, коли повідомляє нам, щоб ми перемагали в собі амбіцію, гордість, хіть тощо – щоб не дозволити їм перемогти нас як нові створіння. Ми повинні перемагати в зіпсутому тілі ці речі, в яких всі ми маємо частку – хтось більше, хтось менше. Відповідно нашій ревності, ми матимемо Господнє схвалення. І відповідно невірності в цій справі, нам бракуватиме цього схвалення.

 Всі, котрі служать Господній справі в якості пілігримів, розповсюджувачів літератури і т.п. повинні старатися тримати свої тіла і жити згідно з науками Святого Письма. І вони будуть відповідно благословенні. І в міру того, як вони будуть менше пильними, вони будуть менше благословенними – менше вмілими в проповідуванні Слова і в службі правді.

Божа діяльність під різними угодами
Декалог Угоди Закону складався з умов: "Не зробиш". Божа діяльність з тими, котрі ставали членами "Дому Синів", здається, має відрізнятися від цієї. Замість говорити нам, що? ми не повинні робити, Він говорить нам, що? ми повинні робити.

Як буде з тими, з ким Бог матиме справу протягом існування Месіанського царства, під розпорядженнями Нової Угоди? Ми відповідаємо, що протягом царювання Христа вони будуть під розпорядженнями дуже схожими до тих, які були для юдеїв під Мойсеєм. Роби і не роби, буде вимагатися великим Посередником. І це вимагання буде необхідне з причини гріха, недосконалості і деградації, в яких перебуватимуть люди. В згоді з цим читаємо, що: "Кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу" (Дії 3: 23). Слово "слухатись" означає наказ, і цей наказ підкріплений авторитетом примусу.

Фактом є, що в царстві Месії пануватиме закон. "І підуть численні народи і скажуть: "Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє – з Єрусалиму" (Іс. 2: 3). А ті, котрі не підкоряться цьому закону, матимуть труднощі, щоб вони могли навчитися праведності. "Присуди Твої діються на землі" (Іс. 26: 9), і люди зауважать це. З ними не буде, як під Угодою Ласки. Бажання не буде прийматися замість вчинку. І вони не матимуть Заступника.

Навпаки, великий Посередник впродовж тисячі років Посередницького царства буде навчати, нагороджувати, благословити і піднімати всіх бажаючих і слухняних з наміром, щоб протягом того царювання усі, хто бажає допомоги, отримали її і були готові бути переданими Всемогутньому при кінці того віку. "А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все" (1 Кор. 15: 28). Тому, доки не закінчиться той вік, ніхто зі Світу, під розпорядженням Нової Угоди, не досягне синівства. Але якщо протягом того часу вони удосконаляться як сини і переноситимуть випробування, дані їм тоді, Отець прийме їх і дасть їм благословення вічного життя і т.п., як синам.

Деякі вірші Святого Письма натякають нам, як це буде відбуватися. Цей вірш показує нам приписи і накази, які Бог накладе на світ: "Бо ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, – каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом" (Єр. 31: 33). Він також говорить: "І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м’яса" (Єз. 11: 19). Цей короткий вираз означає повну реституцію до всього, що було втрачене в Адамі.

Адам був створений досконалим, але гріховність людства і її зростання в багатьох випадках привели світ сьогодні до стану кам’яного серця, до вражаючої жорстокості людини до людини. Накази Бога поступово будуть доведені до розуму людини, викарбувані на ньому і вплетені в усі фібри її істоти, так що людина в кінці Тисячолітнього віку буде такою, яким був Адам на початку – повністю в згоді з кожним принципом праведності, в симпатії до усього, що є добре, та антипатії до всього, що є погане. Цей стан знову стане самою суттю людської природи, і лише до тих, які досягнуть цього, прийде благословення вічного життя.

Ми читаємо, що Бог випробує всіх, кого прийме. Ми читаємо про те як сатана при кінці Посередницького царювання буде звільнений, щоб випробувати всіх, кого Бог підніме з людської недосконалості. Це не буде вчинене, щоб вияснити, чи є вони досконалі, тому що вони будуть досконалі, але це буде, щоб виявити, чи будуть вони у своїй досконалості віддані Богу, чи ні. Всі ті, котрі не встоять у цій пробі, будуть знищені як негідні мати велике благословення вічного життя і божественної ласки!