ПОМИЛКА МОЛОДОГО ЧОЛОВІКА
[ЧЕРЕЗ ЯКУ ВІН ВТРАТИВ ЦАРСТВО]
1 ЦАРІВ 12: 6-16

“Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде” (Приповісті Соломонові 13: 20).

“Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів” (Псалом 119: 9).
Початок Нового року з усіма його можливостями в доброму або поганому напрямку дуже нагадує початок життєвої зрілості молодого чоловіка або жінки. Для вдумливих і досвідчених є щось дуже зворушливе в тому, як повні оптимізму хлопці та дівчата вирушають у життя. Їхні надії та очікування чималі, їхні ідеали – величні, у них стільки повітряних замків! На жаль, досвід показує, що переважна їх більшість безуспішна, що є, як правило, з браку розуму. Як часто повні любові поради старших осіб допомагають їм і рятують від руїни та лиха! Ми можемо тільки подякувати Богу, що в його Провидінні помилки молоді, хоч і серйозні, не обов’язково означають вічне нещастя. Свого часу ми, можливо, хибно пояснювали Божественний задум – розуміли, що всі, які не стануть святими, будуть вічно страждати. Дякувати Богу за наше краще бачення тепер, яке показує, що святі справді обирають кращу частку з її надзвичайно великою нагородою. Тим не менше, ті, кому не поталанило мати вуха, які чують, і серце, яке розуміє, а також почути Божественний поклик теперішнього часу, матимуть великий привілей людської реституції у Царстві Месії. Таким чином, помилки дев’ятисот дев’яносто дев’яти з кожної тисячі, які не обрали кращої частки, можуть не тільки принести гіркі уроки, смуток та сльози, але в підсумку принесуть більшу мудрість і приведуть до блаженства у відновленому Едемі.

НЕРОЗУМНА ПОВЕДІНКА ЦАРЯ РОВОАМА

Коли великий цар Соломон помер, він залишив царство своєму синові Ровоаму – царство, яке простягалося від пустелі на півдні аж до Євфрату на півночі, і було майже таким великим, як Англія та Уельс. Це було Боже Царство, як читаємо, що “Соломон,.. сидів на троні Господнього Царства”. Ровоаму було близько двадцяти одного року, коли він зійшов на престол після смерті свого батька Соломона. Він був недосвідчений. Його мати була принцесою з сусіднього язичницького царства і, мабуть, ніколи не відмовилася від своєї язичницької релігії. Очевидно, вона була дуже гарною і була улюбленицею дому Соломона. Син, ймовірно, успадкував особисту красу обох батьків. Багатства царства в основному громадили в його столиці, Єрусалимі, і щорічний дохід царя Соломона, правдоподібно, становив більше десяти мільйонів доларів. Жодний молодий чоловік, мабуть, ніколи не зіткнувся раптово з більшими можливостями, ніж Ровоам, і мало хто змарнував таке велике багатство швидше, ніж він. І хоча у небагатьох є такі великі фінансові й політичні можливості, які можна розгубити, кожен має можливості власного характеру та царство власної волі, цінніші від усіх грошових обрахунків. Давайте винесемо уроки з успіхів та невдач інших. Давайте поставимо перед собою правильні ідеали, щоб досягнення їх було благом, а не прокляттям.

КРИЗА І ПОМИЛКА

Хоча Ізраїль був монархією, вона містила елементи демократії. Інакше кажучи, кожне з племен, крім левитів, зберігало політичну організацію та деяку міру незалежності. Так цар Давид царював сім років над Юдою та Веніямином, перш ніж його визнали царем інші десять племен. Хоча народ був теократією в тому значенні, що Бог був їхнім царем, а земний монарх лише Його представником, можна легко помітити, що релігійна віра народу мала багато спільного з постановами царя.
Мудрий цар Соломон, хоч і шанував Бога, проте, очевидно, був менш завзятим, менш релігійним, ніж його батько Давид. Його язичницькі дружини, багатства царства та політичні стосунки з довколишніми народами зробили його тим, кого можна було би назвати людиною блискучого розуму, але не релігійною. Це відбилося на його сині та спадкоємцеві, а також на людях, якими він керував.
Окрім цього, великі починання Соломона, пишні будівлі тощо приносили прибуток і славу його столичному місту Єрусалиму, але не розподілялися рівномірно серед народу. Дійсно, дотримуючись звичаю інших царів, багатство громадили здебільшого завдяки примусовій праці підлеглих, які були змушені без платні працювати в столиці для загального блага. Їх брали як робочу силу і ставили під керівництво наглядачів. За днів Соломона це терпіли, хоча іноді і з невдоволенням, але коли на престол зійшов його син, північні племена вирішили, що не визнаватимуть його царем, якщо він не дасть їм те, що можна було би назвати декларацією прав людини – Великою Хартією.
Вони послали до Єгипту за одним із своїх лідерів, якого Соломон прогнав за відверту критику. З ним десять племен провели загальні збори старших племен і повідомили Ровоама, що вони не задоволені тим, як з ними поводився цар Соломон. Вони запитали, що він обіцяє їм на шляху реформаторського правління. Ровоам, якого вже визнали царем племена Юди та Веніямина, був на цих зборах і цілком слушно попросив три дні, щоб розглянути питання. Він і всі розуміли, що настала криза у справах царства. Річ була занадто вагомою, щоб вирішувати її поспіхом. Він закликав старших царства, радників свого батька, які були вже в літах, щоб знати їхню пораду. Їхні поради були добрими. Вони порадили йому бути слугою народу і, замість того, щоб накопичувати багатство в столиці і звеличуватися, служити цілому народу, опікуючись усіма його інтересами і просуваючи їх – саме так, як бажали десять племен.
Далі Ровоам закликав молодих людей, своїх друзів та знайомих, своїх товаришів по навчанню, яких збирався [R4723] привести до влади. Вони порадили, що єдиний спосіб для монарха досягти успіху – залякати своїх підлеглих і керувати ними твердою рукою. Молодий цар ще не був як слід навчений принципів справедливості в людських справах. Яким би мудрим не був його батько, він занедбав підготувати свого сина до прийняття правильних рішень в кризовій ситуації. Гордість і недосвідченість казали: Тримайся сили. Якщо ти поступишся хоч на дюйм, вони вважатимуть тебе слабким і недієздатним, і проситимуть ще і ще, поки врешті ти не станеш царем лише з імені. Гордість і честолюбство – небезпечні радники.

ФАТАЛЬНЕ РІШЕННЯ

Цар пішов за радою молодих людей і, висловлюючись образно, сказав: “Ви стверджуєте, що мій батько зробив ваш тягар важким, і просите мене зробити його легким. Я ж додам до вашого тягаря; мій батько карав вас батогами, але я буду карати вас скорпіонами – батогами з металевими шипами на кінці”. Нерозумне рішення привело до втрати царем більшої частини царства. Десять племен повстали, і прилегле царство, яке було під владою Соломона, обрало свій шлях і залишило цареві лише малу частину його імперії, хоча й найбагатшу та найвпливовішу. Десять племен відповіли: “Який інтерес ми маємо до Давида та його сім’ї? Він належить лише до племені Юди”. Таким чином вони розділилися.

ОСНОВНИЙ ПУНКТ ЦЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У цьому дослідженні є урок для всіх, а саме: важливість мудрості для прийняття нами рішень, особливо на початку життя і на роздоріжжях, на які ми приходимо під час життєвої подорожі. Усім є урок, який варто засвоїти в питаннях гордості та честолюбства, погроз і спроб примусу та необдуманості таких кроків, а також їх несправедливості. Багатство, влада, вплив, здобуті гнобленням та несправедливістю, недостойні шляхетних умів, і цей принцип можна застосувати як у менших масштабах, так і в більших. У домах цей принцип діє між батьками та дітьми, між чоловіками та дружинами. На жаль, як часто в домі контроль утримається силою, а не любов’ю та повагою, оцінюванням справедливості та загального добробуту. Таке головування, таке правління в сім’ї є негідним, і його слід негайно змінити.
Інший урок полягає в тому, що в кожному життєвому починанні слід шукати поради. При цьому пам’ятаймо слова апостола, що ми повинні шукати мудрості, що приходить згори, яка “насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів” (Як. 3: 17).

R4722 (1910 р.)