“СЛАВА БОГУ НА ВИСОТІ”

“Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь” (Луки 2: 11).

Божа обітниця, що Насіння Авраама має остаточно благословити всі народи, мала вплив на думки людей у всьому світі, і особливо на народи, які жили по сусідству з домом Авраама, а також на північ і на захід від нього, у тих сторонах, де поширилося послання про Божественну милість. Спочатку юдеї думали, що ця обітниця виконається на них як народі – що без допомоги згори вони зможуть отримати схвалення від Бога через слухняність Угоді Закону і потім, як наставники світу, навчатимуть усі народи дотримуватись цього Божественного Закону і цим приведуть світ до благословенного стану досконалості, Божественної милості та вічного життя. Ця надія зазнала краху, коли вони виявилися неспроможними виконувати Закон, занурюючись у смерть, замість досягти досконалості життя. Навіть Мойсей, особливий слуга Бога, не міг досягти і не досяг благословення Закону.
Тоді Бог дав їм обітницю чогось кращого – більшого Посередника і більш успішної Угоди через цього Посередника. Посередник Нової Угоди (Єр. 31: 31-34) мав бути більшим від Мойсея, який сам сказав: “Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене [але більшого від мене]; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме! І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу” (Дії 3: 22, 23). Відтепер їхні серця та сподівання звертались до того часу, коли виконаються славні речі, яких вони сподівалися через цього великого Пророка.

“БАЖАНИЙ ВСІМА НАРОДАМИ”

Коли довколишні та віддалені народи почули про сподівання Ізраїлю – про те, що до них прийде великий Спаситель, Визволитель, який благословить їх і звеличить у світі, а через них благословить усі народи, краса цієї думки пустила коріння у всіх напрямках. Месію так чи інакше чекали під різним іменем, і славу Його Царства язичницькі поети змальовували як Золотий Вік.
Так сталося, що коли наш Господь народився, коли Він став плоттю та оселився серед нас, “усі люди чекали” – не Ісуса, а обіцяного Месію, яким був Ісус. Отже, мудреці на Сході дуже хотіли побачити Того, хто народився як цар юдеїв, і поклонитися Йому. Також під час служіння Ісуса деякі греки прийшли до одного з учнів, кажучи: “Ми хочемо, пане, побачити Ісуса”. Вони чули про Нього і вирішили, що якимось чином Його магічна сила свідчить про зв’язок з довгоочікуваним Месією. [R4715] Так було і з натовпами в Палестині. Вони чули; вони прислухались. Вони питали: це Він? Правителі казали: Ні, це не Месія. Тоді люди питали: Коли Месія прийде, чи зможе Він зробити більші речі, ніж ця людина? Ніколи людина не говорила так, як ця Людина!
Тим не менше, мало хто був готовий прийняти Його, навіть серед своїх, окрім “справді ізраїльтян”, яким Бог особливо відкрив Свого Сина, бо їхнє серце на це заслуговувало. Це погоджувалося з давнім пророцтвом: “Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм” (Пс. 25: 14). Ще написано: “І дам Я Тебе заповітом народові” (Іс. 49: 8). Ні юдеї, ні греки, ні перські мудреці не знали, що Месія спочатку з’явиться, щоб принести Себе, через послух Правді, на живу жертву за грішників. Ніхто з них не знав, що повинен проминути довгий період часу, відколи Месія буде страдником, знайомим зі смутком, Якого люди будуть соромитись, аж Він з’явиться в силі та великій славі, щоб встановити Свою Імперію під усім небом, виконуючи пророчий образ з Даниїла 2: 34; 7: 13, 14-27.
Мало хто розуміє велику Божу “таємницю”, приховану протягом минулих віків та епох (Кол. 1:26), що в цьому довгому періоді часу Євангельського віку з-посеред людей буде вибрана свята “Мала Черідка”, яка буде Нареченою Месії і співспадкоємицею з Ним у Його Месіанському правлінні. Мало хто бачить, що ця “Мала Черідка” вибиралася протягом цих дев’ятнадцяти століть з усіх народів, людей, племен і мов, і що всі з неї є святими, принаймні в дусі свого розуму, і йдуть за Агнцем, куди б Він не йшов, як послідовники Ісуса. Мало хто розуміє, що як тільки ті, хто жертвує себе разом з Учителем, доповнять призначену міру скорбот, об’явиться Царство слави, і вся плоть побачить його разом, і всі отримають благословення через нього – юдей, природне насіння Авраама, перший, а також поганин, тобто всі роди землі.

СПАСИТЕЛЬ – ХРИСТОС ГОСПОДЬ

Звичайно, немовля з Віфлеєму пророчо назвали Спасителем – Він мав бути Спасителем, Христом, Господом. Однак як Немовля Він не був жодним із них. Він став Христом, перш ніж стати Спасителем і Господом. Слово Христос означає “Помазанець”. Божественний задум передбачав, що Месія повинен бути помазаним Первосвящеником Ізраїлю на вищому рівні, ніж Аарон – за чином Мелхиседека (Пс. 110: 4). А кожний священик, перш ніж зайняти свою посаду, мав бути помазаний на неї. Подібно було сказано пророчо, що Христос буде великим Царем, більшим, ніж Давид та Соломон, які були Його образами та тінню.
Помазання Ісуса було не буквальною олією, а тим, що ця олія представляла на голові ізраїльських царів та священиків, – святим Духом. Він отримав цей святий Дух під час Свого хрищення. Дух, який зійшов на Нього і пробував з Ним, помазав Його до великої праці як позаобразного Священика та позаобразного царя Ізраїлю, Який, як давно обіцяний Месія, благословить його, а через нього світ. Але кожний священик був поставлений, щоб приносити дари і жертви за гріхи, і в цьому вони також зображували Ісуса, Який за Божественним розпорядженням повинен був спочатку принести Себе як прийнятну для Бога жертву за гріх людства, щоб бути Спасителем, тобто Визволителем людей від прокляття гріха та смерті – щоб відновити їх та їхній земний дім до славного стану досконалості, представленого в Адамі та його Едемському домі. Отже, було потрібно, щоб Ісус не лише посвятив Своє життя Божественній службі і був помазаний святим Духом, але й, жертвуючи, поклав Своє життя аж до смерті, та ще й смерті хресної. Частиною Його нагороди було підняття до слави, честі та безсмертя на третій день.
Прославлений, Він тепер має усі повноваження та владу встановити давно обіцяне Месіанське Царство, але чекає, аж “Мала Черідка” закінчить йти Його слідами – аж вибране число буде завершене і матиме участь у Його славі. Тоді Його Царство візьме під свій контроль землю. Сатана буде зв’язаний протягом тисячі років, і всі чудові благословення, обіцяні в Законі та Пророках, Євангеліях та Посланнях, сповняться.

“СПАСИТЕЛЬ ТА ОБОРОНЕЦЬ”

Ми бачили, як Божий Син здобув Свою священицьку посаду шляхом самопожертви; як Він був помазаний на неї, а також на великого Царя, і як Він чекав відповідного часу, щоб почати Своє Царство. Тепер ми дізнаємось про важливість і значення слова Спаситель, і про те, як Він спасає Свій народ від його гріхів!
Арабською мовою Спаситель означає “Життєдавець”. Відкупитель, прославлений як позаобраз Мелхиседека, “священик на Своєму престолі”, має бути Спасителем, тобто життєдавцем роду, за гріх і з причини осуду якого помер, “щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних” – одних у цьому Віці, а інших під час Його Месіанського правління. Поступово Він зі Своїм святим класом Нареченої підніме людство з гріха та смерті до праведності та вічного життя і знищить усіх тих, хто відмовиться від благословення, Другою Смертю, від якої не буде надії на повернення.
Але Христос, Спаситель Слави, Наречений та Наречена разом, буде Спасителем світу. Прославлений Відкупитель спочатку спасає Свою Церкву особливим спасінням і Високим покликанням. Вони – “вибрані”, покликані страждати з Ним і, у випадку вірності, царювати з Ним на небесному рівні. Тепер вони прийняті на основі віри: переходять від смерті до життя, показуючи віру та укладаючи з Богом Угоду жертви завдяки заслузі Відкупителя. Їхнє спасіння стане дійсним, коли вони матимуть участь у Його воскресінні, “Першому Воскресінні”, і стануть царями та священиками Богу, щоб царювати з Христом тисячу років (Об. 20: 6).

R4714 (1910 р.)