ВІН ПІДПЕРЕЖЕТЬСЯ І БУДЕ ЇМ ПРИСЛУГОВУВАТИ

Як не прикро, мало хто усвідомлює, якою небезпечною річчю є свобода; як обережно слід її використовувати для нашої користі і як легко можна нею зловживати для нашої вічної небезпеки. Оскільки Бог створив нас вільними; оскільки це – частина Його подоби; оскільки, на додаток, честолюбство зобов’язане бути частиною кожної прогресивної особи, це волелюбство та честолюбство у поєднанні ставлять нас усіх на випробування характеру. І чим більші наші здібності, чим більше в нас талантів і ширший наш вплив, тим сильнішою може стати сила честолюбства. Тоді приходить випробування. Чи буде честолюбство, варте похвали, підпорядковуватися Божественній Волі – чи воно буде цілковито посвячене виконанню Господньої волі до самої смерті?
Якщо наша відданість Господу абсолютна, повністю контролює наші думки, слова та вчинки, то наша свобода та найбільше честолюбство матимуть правильне спрямування і врешті-решт принесуть благословення нам самим та іншим. Але якщо Божественна воля не є першою і не контролює абсолютно нашу волю, то зі зростанням честолюбства та свободи небезпека для нас ставатиме більшою. Де не шанують Господа – де Йому не слухняні серцем, розумом, душею та силою, – там хтось інший має вплив у наших серцях – чоловік чи дружина, батьки чи діти, чи, більш правдоподібно, ми самі. Ми не можемо бути переможцями, якщо наші серця не є абсолютно віддані Господу, якщо власна воля і будь-яка інша воля не підкорена цілковито Божественній Волі. Це урок життя для тих, хто має вийти переможцем. Ми радіємо у кожній боротьбі, аж врешті, по Божій благодаті, повертаємо рівновагу!
Не дивуймося з того, що чим видніші брати, тим більш суворі випробування в цьому напрямку вони мають. Про такий стан речей апостол попереджає нас, кажучи: Не багато хто будьте вчителями, знаючи, що вчитель зазнає більш суворих випробувань. Відхилення з боку деяких із тих, які вважаються вчителями, спричинить особливі випробування для інших, які не є вчителями, показуючи, наскільки вони мають особистий зв’язок з Господом через Його Слово, через особисте посвячення Йому і через вказівки Його Слова та пророцтв – у школі Христа. Побоюємось, що занадто багато хто є в стані залежності від інших, чиє падіння може призвести їх до краху. Оскільки ми давно визнали цей принцип, то у своїх працях подали Господнє послання саме як Його послання, а не власне, наводячи розділ і вірш для підтвердження кожного вчення.

ЗОДЯГНУТИСЯ В УСЮ ЗБРОЮ

Якщо хтось, бажаючи керівництва, покладається на щось, окрім Господнього Слова, то ми відповідаємо їм, що, зі свого боку, ми намагалися привести всіх членів Тіла до особистого спілкування з Головою. І хоча ми не ігнорували цінність книг та проповідей, все ж ми закликали всіх обов’язково переконатися, у міру їхньої можливості, у кожному пункті правди, яку вони приймають. Попри все ми боїмося, що багато хто покладається на нас і на інших. Ми добре знаємо, що ми є в злому дні, і що зброю, яку Господь постачає, повинен одягнути кожен з Його вірних воїнів хреста. Ми будемо використовувати наш щит, панцир, шолом і меч, наскільки це можливо, для захисту всього Господнього народу, але кожен повинен подбати про те, щоб самому одягти цю зброю. Про неї подбав великий Цар Всесвіту, а великий Вождь нашого спасіння, Ісус, запросив нас одягти її, тому ми, підвладні, лише слухаємось наказу Вождя. Той, хто недбалий, напевно шкодуватиме про це.
Час, щоб прилаштувати цю зброю, дуже короткий. Битва триває. Багато хто падає з нашого боку. Те, що ми робимо, слід робити енергійно, систематично, ретельно – одразу. Важливо, щоб ми допомагали іншим у міру наших можливостей, але ще важливіше, щоб ми, згідно з Божественною Волею, уважно стежили за собою і робили власне покликання та вибір міцним. За нашими спостереженнями, деякі з тих, хто зовсім недавно прийшов до Правди, набагато виразніше розуміють її, мають краще прилаштовану зброю і здатні краще орудувати Мечем Духа, ніж ті, хто є в Правді п’ять, десять і навіть двадцять років. Дійсно, за нашими спостереженнями, деякі з тих, хто довгий час перебував у Правді, сьогодні менш уміло користуються зброєю, ніж кілька років тому. Чому? Який від цього лік? Відповідь проста і зрозуміла всім.
Божественне Провидіння в даний час забезпечило Божий народ нарисом Божественного Плану та подробицями біблійних доктрин, якими Божий народ раніше ніколи не володів. Не претендуючи на жодне натхнення для цих ДОСЛІДЖЕНЬ СВЯТОГО ПИСЬМА, ми, безсумнівно, можемо претендувати на Божественний нагляд стосовно їхнього вмісту та часу їхнього викладення. Той, хто розуміє, що ми знаходимося в жнивному часі – що ми є в ньому з 1875 р., – повинен також визнати, що Господь обіцяв, що в той час Він посадовить [R4710] Свій народ до багатої трапези духовної їжі, буде його слугою і принесе йому “нове та старе” (Лк. 12: 37). Усі, хто визнає це, повинні також визнати, що ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА ототожнюються із виконанням цієї обітниці.

ПРО “НОВЕ ТА СТАРЕ”

Було би віддаванням занадто великої честі якійсь людині думати, що загальне висвітлення Божественної Правди в цих томах має бути поглядом лише однієї людини. Ніхто, розуміючись на цих речах, мабуть, не зможе повірити, що одна людина в наш час могла би створити теорію, яка повністю відсуває в тінь всі інші теорії теперішнього та будь-якого іншого часу, що нагадують лойову свічку в порівнянні з найдивовижнішими дуговими лампами наших днів. Також немає підстав або розсудливості у спробах декого стверджувати, що ці ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА є лише переглядом того, у що вірили століттями. Дійсно, вони викладають вчення про Вибір, Вільну Благодать тощо, але не так, як ці теми були викладені свого часу або пропонуються багатьма зараз. У цих книгах розглядаються біблійні вірші, розташовані по порядку, що вказує на їхній зв’язок один з одним. І хоча ці представлення гармонійні, проте кальвінізм та армініанізм їх не приймають. Не маючи змоги їх спростувати, вони таємно виступають проти них – виступають проти єдиного представлення, яке показує справжнє значення біблійних віршів, якими вони користуються по-своєму та відірвано. Повторюємо, ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА є або Господнім провидінням або одним із найбільших чудес.
Секрет ясного розуміння та розумових здібностей деяких із тих, хто нещодавно прийшов до Правди, можна пояснити фактом, що вони старанно користувались цими Божественно наданими підручниками для вивчення Біблії. Навпаки, у багатьох, хто сьогодні менш виразно розуміє Правду, ніж це було роки тому, втрата духовної бадьорості та чіткого сприйняття Правди стала наслідком нехтування цим Божественним забезпеченням для їхніх потреб. Вони трималися світського способу мислення – що відколи вони засвоїли те, над чим хтось думав, у що вірив і чого навчав, вони повинні братися за інший ґрунт, сподіваючись видобути ще яскравіші коштовності з Божественного Слова. Деякі з цих копачів довго і ретельно шукали, але нічого не знайшли, не видобули нічого, що особливо виблискувало би як перлина Правди перед очима Господнього народу. Деякі з них шукали в усіх напрямках ще інших плодів і запасів для столу Господньої сім’ї, але принесли мало або не принесли нічого на додаток до того, що великий Постачальник поставив перед нами як “нове та старе”. Деякі з цих нібито нових страв, нових пригощань, поставлених перед Церквою, виявились нездоровими, неперетравлюваними, вигаданими та розрахованими на те, щоб викликати гарячковість, а не справжню духовну силу. Інші, не задовольнивши свого честолюбства у цих напрямках, почали нести зі собою руїну і висловлювати те, що деякі приятелі окреслили як “постійне ремствування” на їжу, яку приготував Господь, на Його служіння Своєму народові тощо.
Всі ці речі є випробуванням. Чим швидше ми збагнемо цей факт, тим краще буде для нас. Ми не боїмося, бо великий Пастир, який зараз присутній зі Своїми вівцями і збирає зі всіх кошар християнства тих, хто знає Його голос, не дасть вовкам розігнати Його отару, ані пожерти її. Адже Він сказав: “Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки”.
Урок для всіх нас такий: “Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. Будьте не пихатими, зарозумілими і по-світськи мудрими, але смиренними, готовими вчитися і повними віри в Божественні обітниці, які так швидко виконуються і приходять до завершення в цей день Його приготування.

R4709 (1910 р.)