"ХОЧЕШ, ЩОБ МИ ЗВЕЛІЛИ, ЩОБ ОГОНЬ ЗІЙШОВ?"
Луки 9: 51-56

"І сталось, коли дні вознесіння Його наблизились, Він постановив піти в Єрусалим.
І Він посланців вислав перед Собою".

Сьогоднішнє дослідження пов'язане з випадком, який трапився під час подорожі нашого Господа з Галілеї до Єрусалиму якраз перед Його розп'яттям. Він знав, що надійшла Його година; що Його жертовне життя, яке тривало три з половиною роки, повинно закінчитись. Великий Учитель був повний відваги. Та "не було із народів нікого із Ним" в сенсі співчутливого розуміння обставин. Правда, Він повідомив дванадцятьох апостолів про завершення Своєї праці і близькість цього завершення, але вони були повільні вірити всьому написаному про Нього в Законі і пророках. Природно, що їхні розуми міцно тримались славних речей, сказаних про Месію. Вони були так зайняті думками про Його славне Царство і свою славну участь з Ним в цьому царстві, що не змогли помітити інших пророцтв, які так само виразно провіщали Його страждання і ганьбу. Схожим чином вони не звернули увагу на слова Учителя про Його смерть. Вони думали, що Він говорить дещо образно, перебільшено. А Петро навіть спробував докорити Йому, кажучи "Господи, пожалій Себе, нехай не буде цього з Тобою" (Дерк.).

ЗНЕХТУВАНИЙ САМАРЯНАМИ

Інший опис дає зрозуміти, що Яків та Іван зайшли до самарянського села купити хліба і провіанту для громадки подорожніх. Самаряни впізнали їх і запитали, чи Великий Учитель визнає самарян і оздоровить їхні недуги, чи віднесеться до них так, як загально відносяться юдеї – недоброзичливо? Вони вірили в останнє. Апостоли відверто сказали їм, що Великий Учитель посланий лише до юдейського народу і не буде затримуватись, щоб оздоровити їхніх хворих, тому що Його послано "радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого".

Звичайно, багатьох самарян це обурило і розізлило. Вони сказали: Он як! Купуйте хліб в людей, яких ви навчаєте і хвороби яких ви зцілюєте.Св. Іван та Св. Яків дуже розгнівались на це.

Чи не був Ісус найбільшим Учителем? Чи ж не був Він Месією? Чи, як такий, Він не мав права визначити, яка є воля Бога стосовно того, хто повинен і хто не повинен отримувати Його милості? З цією відповіддю вони прийшли до Ісуса і, розповідаючи подробиці, запитали: "Хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба і винищив цих людей та їхнє село?"

ЯКОГО ВИ ДУХА?

З пильною цікавістю прислухаємося ми до відповіді Учителя. Так як ми бачили божественний план колись, здавалося б властивим, щоб Великий Учитель сказав апостолам: Не хвилюйтесь, мої любі учні; почекайте ще трохи, і всі ці самаряни повмирають, і Мій Небесний Отець віддасть їх в руки бісів на вічні муки. Те, що ви пропонуєте за п'ять хвилин спалити їхнє село, і в тому числі їх, є нічим в порівнянні з вічними муками. Мої любі учні, я ціную вашого духа, який є Богоподібним, що ви бажаєте чинити все, що в ваших силах, щоб смажити і палити, і Я хвалю вас за це. Продовжуйте таким чином наслідувати вашого Бога і спричинюйте по можливості страждання стільком з ваших ближніх, скільки не думають точнісінько так, як думаєте ви.

Чи такою була відповідь Великого Учителя? Дяка Богу, ні! Його вчення було цілком протилежним – співчутливим, люблячим, доброзичливим. І Він мав Духа Отця, і розумів його, і досконало наслідував його. Читаємо, що у відповідь на їхнє питання Ісус "обернувся до них, їм докорив та й сказав: "Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!"

"СПАСИТЕЛЬ І ОБОРОНЕЦЬ"

Мова, якою говорили в Палестині за днів Ісуса була сирійською. Одним з титулів Великого Учителя є Спаситель. Сирійською мовою це означає "Життєдавець". Цілий світ достатньо був під прокляттям до приходу Ісуса. Ісус прийшов не проклясти (засудити) їх ще більше, а щоб вони через Нього могли мати життя! (Івана 10: 10; 3: 17).

Життя! Чи вони не мали життя? Ні. Все людське життя було втрачене через непослух батька Адама. Як наслідок, все людство вмирає. Потрібен був Життєдавець, Спаситель від смерті (а не від вічних мук) (Мт. 1: 21).

Першою працею Спасителя є праця відкуплення на Голгофі. Його другою працею є вибір Своєї церкви, щоб вона була Його співспадкоємицею в царстві. Його третьою працею буде спасіння Адама і всіх з його роду від гріха і смерті – від усієї розумової, моральної і фізичної деградації, яка прийшла через непослух батька Адама і через його дітей, народжених в гріху, сформованих в беззаконні і в гріху зачатих своїми матерями.

Спасіння церкви є великою працею! Якими вірними ми повинні бути, якщо ми почули, якщо наші очі побачили, якщо наші серця скуштували милість Бога в цьому дивовижному привілеї стати членами нареченої Христа. Однак ми не можемо вважати, що спасіння лише жменьки вибраних є метою Бога в створенні світу і відкупленні світу. Навпаки, ця вибрана "мала черідка" є названа "первоплодом [Богові] Його творінь" (Як. 1: 18; Об. 14: 4). Це натякає на значно більшу кількість пізніших плодів. Хоча Бог не має наміру спасати кого-небудь від смерті до вічного життя всупереч волі особистості, Він дійсно має намір привести кожне створіння, втрачене в Адамі і відкуплене через Ісуса, до ясного знання правди, щоб воно могло бути спасенне. Він дійсно має намір, щоб лише добровільно неподатливі були втрачені; і їхня загибель буде втратою життя – як говорить апостол, "вічною погибеллю".