ТРИ ОБМАНЛИВИХ ЗАПИТАННЯ
МАТВІЯ 22: 15-22; 34-46

Заголовний текст: “Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже”.

За днів нашого Господа фарисеї та садукеї були релігійними провідниками. Вони утворили, так би мовити, трест, або союз, і рідко вдавалися до нападок один на одного, хоча їхні доктрини були прямо протилежними. Фарисеї визнавали Бога, пророків і Закон, вірили в майбутнє життя через воскресіння з мертвих, вірили в прийдешнього Месію, Який звеличить їхній народ і через нього благословить світ. Садукеї не вірили в щось подібне – вони були агностиками, вищими критиками. Вони брали [R4687] від теперішнього життя все найкраще, ставлячи під сумнів майбутнє існування. Фарисеї виступали проти Ісуса, бо Він не визнавав їх, а критикував, показував лицемірство їхніх претензій на досконалість і святість в дотриманні Закону і докоряв за відсутність співчуття до бідних і менш показних.

Садукеї виступали проти Ісуса, тому що з їхнього погляду невіри Він був обманщиком. Та вони не обтяжували б себе протистоянням Йому навіть як обманщику, якби не розуміли, що Він здобуває вплив у народі, який, як вони боялися, рано чи пізно може призвести до порушення миру і погано вплинути на ставлення Римської імперії до юдеїв. Отже, хоча садукеї та фарисеї виступали проти Ісуса, їхнє протистояння було викликане різними причинами.

Тріумфальний в’їзд Ісуса в Єрусалим і вигуки натовпу “Осанна Сину Давидовому”, Месії, пробудив заздрість в розумах фарисеїв. Але в садукеїв це викликало побоювання, що простий народ може повстати і вплутати свою націю в якусь сутичку з імперією. Фарисеї прагнули відвернути симпатії народу від Великого Учителя і для цього намагалися зловити Його на слові, поставивши запитання:

“ЧИ ГОДИТЬСЯ ДАВАТИ ПОДАТОК?”

Вони розсудили, що якщо Ісус скаже: “Це незаконно”, то їм неважко буде заарештувати Його як керівника заколоту і таким чином змусити Пилата заподіяти Йому смерть. Вони розсудили далі, що якщо Ісус відповість, що давати податок кесареві законно, то тим самим Він позбудеться симпатій натовпу, який вигукував “Осанна!” вслід Йому. Юдеї майже забобонно трималися ідеї, що вони як Боже Царство не повинні платити податки жодному земному царству – що це було би непоштиво, хіба що з примусу. Ми помічаємо, як майстерно вони намагалися заманити Учителя в пастку, хвалячи Його за правдивість і кажучи: “Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий!” На додаток, вони намагалися переконати Його в тому, що вони цінують Його діяльність як Учителя – що Він за всяку ціну навчатиме світла, Правди. Вони так і сказали: “Ти... наставляєш на Божу дорогу”. Далі, вони підкріпили свою позицію словами: “І не зважаєш ні на кого”.

Ці підступні компліменти були з наміром заманити Його в пастку, але Він швидко відповів: “Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?” Чому ви приховуєте свої ниці помисли, прикриваючись тим, що говорите від імені Правди? “Покажіть Мені гріш податковий”. Буквально це була монета перепису, якою треба було сплатити податок. Вони передали Йому динарія, звичайну плату за денну роботу, яка дорівнювала за вартістю приблизно сімнадцяти нашим центам. Ісус запитав: “Чий це образ і напис?” Вони відповіли: “Кесарів”. Тоді Ісус сказав у відповідь: “Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже”. Не дивно, що хитрі фарисеї не знали, як впіймати Його на слові! Навпаки, вони самі спіймалися, тому що всі їхні улесливі висловлювання свідчили у свідомості простих людей на Його користь.

КОТРОМУ ВОНА ДРУЖИНОЮ БУДЕ?

Потім садукеї, агностики, спробували заманити Великого Учителя в пастку, задавши одне зі своїх приготовлених запитань. Сім різних братів по черзі одружилися з однією й тією ж жінкою і всі померли раніше від неї. Кому з них вона буде дружиною у воскресінні? Вони не питали, кому вона буде дружиною на небесах або в чистилищі, або у вічних муках, тому що ні Ісус, ні юдеї не дотримувалися такого вчення. Фарисеї й Ісус вчили про воскресіння мертвих, і саме проти цього вчення садукеї направили своє саркастичне запитання.

Зверніть увагу на велич відповіді Учителя: “Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили”. Ви не розумієте вчення Святого Письма в цих справах, і у своєму запитанні ігноруєте велику Божественну силу, яка в часі воскресіння виявиться ??і виправить усі труднощі ситуації. Тоді Великий Учитель проінформував їх, що ті, хто (поступово) досягне воскресіння, хто повністю підніметься з гріха і смерті, “ні женяться, ані заміж виходять”, але будуть безстатевими, як і ангели. Таким чином, на перший погляд велике і неспростовне запитання садукеїв провалилося, а їхнє неуцтво було викрите.

КОТРА ЗАПОВІДЬ НАЙБІЛЬША?

Потім один із законовчителів спробував упіймати Господа в пастку запитанням про відносну важливість Божественних заповідей. Він запитав, яку з них Ісус вважає найбільшою зі всіх. Великий Учитель швидко розділив десять заповідей на дві, відповідно до Закону (5 М. 6: 5), і відповів: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. Це найперша і найбільша (головна) заповідь. І друга подібна до неї: “Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”. Що міг сказати законник на таке коротке викладення Закону? Йому більше нічого було сказати. Йому відповіли так, як ніколи раніше.

ІСУС ЗВЕРНУВСЯ ДО ТИХ, ХТО ЗАПИТУВАВ

Великий Учитель запитав фарисеїв: “Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?” Вони відповіли: “Давидів”. Учитель запитав: “То як же Давид, у Дусі [пророчо], називає Його Господом, коли каже: Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх? Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?” (Гиж.).

Звичайно, запитання було занадто глибоке для фарисеїв. Великий Учитель міг відповісти на всі їхні запитання, вони ж не могли відповісти на Його. З цього чудово випливає, що Месія по плоті народився в роду Давида. Але Божі цілі не були повністю досягнуті через Месію по плоті: Він віддав Своє тіло жертовним чином і був піднятий з мертвих на рівень слави, честі і безсмертя, “вище [від ангелів,] від усякого уряду і влади”. Ми розуміємо, що за днів Своєї плоті Він був Сином Давида, але у Своєму прославленні Він – Господь Давида, і Давид свого часу отримає через Нього не тільки воскресіння з мертвих, але й благословення участі в Месіанському Царстві. Таким чином батько Месії по плоті стане сином Месії слави, Чиє земне життя повинно стати реституційною ціною за весь світ, включаючи Давида. Так і написано: “Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями [правителями]” (Пс. 45: 17).

ІЛЮСТРАЦІЯ НА ПРИКЛАДІ ЗЕМНОГО ПРИНЦА

На одному з прийомів у Берліні один полковник зустрів незнайомого йому молодого офіцера, єдиною прикрасою якого був великий орден, всипаний діамантами. Полковник поцікавився: “Лейтенанте, що це ви одягли?” Молодий чоловік скромно відповів: “Орден, полковнику”. Полковник зауважив: “Це не прусський орден; Я не знаю такого”. “Англійський орден, полковнику”, – сказав молодий чоловік. “А хто вам його дав?”, – запитав полковник. Відповідь була: “Моя бабуся”. Старий полковник почав думати, що молодий чоловік кепкує з нього, і запитав: “А ким може бути ваша бабуся?”. На його превеликий подив і жах відповідь була: “Королевою Англії Вікторією”. Під цим одягом переховувався принц. Так і Ісус переховувався як великий Цар Слави. “Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його” (Ів. 1: 10).

R4686 (1910 р.)