СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ БОЖЕСТВЕННОГО ПЛАНУ ВІКІВ

Перед закладенням світу Бог постановив у Собі великий План Спасіння, оскільки передбачив падіння людини і смертний вирок, який Він винесе їй. Протягом 1656 років до потопу Бог дозволяв святим ангелам демонструвати свою нездатність повернути грішника до праведності. Навпаки, зараза гріха поширилася на деяких святих ангелів, як сказано в Писанні: “І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали”. І народилися в них діти, які були велетнями і славними від віку (1 М. 6 розд.). Земля наповнилася насильством і гріхом до такої міри, що Бог сказав, що весь нахил людського серця тільки зло повсякденно. Передбачивши це, Бог улаштував так, що одне з водних “кілець”, яке все ще нависало над землею, повинно було впасти, викликавши потоп, який стер цей порядок речей, знищивши кожну людську істоту, крім праведного Ноя і його сім’ї, про яких написано: “Ной був чоловік... невинний у своїх поколіннях [не маючи домішки ангельського насіння]” (1 М. 6: 9).

Так ангели були випробувані, стикаючись з гріхом протягом століть, і всі бажаючі мали можливість переступити Божественні Закони. Неслухняні ангели згадані в Новому Завіті як ті, які не зберегли свого початкового стану, свого духовного становища, але вважали за краще жити на земному, тваринному рівні. Вони були обмежені ланцюгами темряви до великого Тисячолітнього ранку – позбавлені спілкування з Богом і святими ангелами, і їм більше не дозволялося матеріалізуватися і, таким чином, змішуватися з людством (2 Пет. 2: 4).

Коли настав час у Бога, Він покликав Авраама, щоб зробити його прообразом самого Себе і дати йому сина, Ісака, щоб той був прообразом Христа, а також покликати для Ісака наречену, Ревеку, яка була би прообразом вибраної Церкви цього віку Євангелія. І як з Ревекою прийшли служниці, так з вибраною Церквою приходить клас “Великої Громади”. Як Авраам приніс Ісака на жертовнику в образі, і той був відновлений зі смерті в образі, так і Бог дійсно приніс Свого Сина в жертву в смерті і повернув Його зі смерті через воскресіння з мертвих. Як усе, що мав Авраам, він віддав Ісаку, так і всі благословення, які Бог повинен дати всім іншим з людської сім’ї, які стануть Його народом, прийдуть через позаобразного Ісака. І коли Ревека стала нареченою Ісака і співспадкоємицею, вона розділила з ним усі радощі і привілеї, які належали йому. Так була представлена ??майбутня слава Церкви з Христом у благословенні всіх поколінь землі.

Більше того, подвійний образ є вжитий, щоб представити Христа, а саме: Ісуса – Голову, і Церкву – Його Тіло. На знак виконання цього образу апостол говорить нам, що всі посвячені переможці є членами класу Ісака: “А ви, браття, діти обітниці за Ісаком”. Церква як Наречена зображена у висловлюванні св. Павла: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці” – за обітницею, що через нас світ отримає благословення (Гал. 3: 29).

ДРУЖИНИ АВРААМА БУЛИ ОБРАЗНИМИ

Хоча вищесказане є короткою синоптичною картиною цілого, подробиці життя Авраама представляють подробиці Божественного Плану Віків. Авраам мав обітницю, що він повинен бути батьком багатьох народів. Це означає, що остаточно багато народів світу стануть Божими дітьми, але тільки через Ісака і через обітницю, дану щодо праці Ісака. Більше того, провіщено, що Насіння Авраама буде як зірки на небі і як пісок на березі моря. Зірки на небі представляють духовне Насіння Авраама. Пісок на березі моря представляє численне земне насіння, людську сім’ю, повернену до життя під час Тисячоліття як результат плану відкуплення.

Св. Павло дає нам ключ до всієї справи, пояснюючи, що дружини Авраама були образами Угод, і це пояснює нам на перший погляд суворе поводження з Агар. Авраам був слухняним Божественним вказівкам, а Божественні вказівки були сформовані так, щоби річ, представлена в образі, становила картину і урок для нашого повчання. Першою дружиною Авраама була Сарра. Св. Павло пояснює, що Сарра образно зображувала основну обітницю, а її ім’я, Сарра, означало “княжна”, “вельможна”. Ця Угода-княжна, від якої залежало виконання всіх інших, є тією, яка виконує свою місію (мету) в розвитку духовного Насіння – Ісака: “А ви, браття, діти обітниці за Ісаком”. Ця Угода не має ніякого відношення до розвитку інших Божих дітей, хіба що через клас Ісака, клас Посередника, клас великого Пророка, Священика і Царя, через якого всі Божі благословення повинні зійти на людство.

Оскільки Сарра повинна була служити прообразом духовних речей, вона була неплідною протягом довгих років, щоб навчити, що початкова Угода Бога з Авраамом буде неплідною (безплідною) протягом довгих століть. У той же час, щоб створити інший образ, служниця Сарри, Агар, була дана Аврааму за дружину. Сарра хотіла привласнити дитину Агари як Насіння обітниці – взяти як свою. Агар представляла Угоду Закону, укладену з Ізраїлем на Сінаї, як пояснює св. Павло. Дитиною, нащадком цієї Угоди був юдейський народ, Ізраїль за плоттю. Той факт, що Сарра намагалася визнати Ізмаїла своїм сином і тримала Агар в обіймах під час його народження, має на увазі, що Угода Закону з Мойсеєм, як її Посередником, деякий час робила Ізраїль спадкоємцем первісної Угоди, яка містила благословення для всіх поколінь землі. Але не такою була Божественна воля.

АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОЯСНЕННЯ ОБРАЗІВ УГОД

І ось у відповідний у Бога час Сарра народила Ісака, який образно зображував справжнього спадкоємця Угоди, Обітниці. Народження Ісака було представлене, перш за все, у зачатті нашого Господа Ісуса Христа святим Духом до духовної природи і, згодом, у Його воскресінні до досконалої духовної природи. У більш широкому значенні, як пояснює св. Павло (ви, брати, як Ісак, діти обітниці), народження Ісака представляло зачаття святим Духом усієї Церкви, яка є Тілом Христа. Потім прийшли гоніння, знущання над Ісаком з боку Ізмаїла і наступне вигнання від Божественної милості Агари, Угоди Закону, та її сина, юдейського народу. Вони були вигнанцями на протязі століть і ось-ось повинні були померти – втратити свою національну ідентичність, бути поглиненими іншими народами, подібно до того, як Агар та Ізмаїл після вигнання блукали пустинею, поки не з’їли хліб і не випили воду, які мали зі собою, і Ізмаїл вже був готовий померти. Тоді Господній ангел звернув їхню увагу на джерело води в пустині і, коли вони зміцнилися, порадив їм навернутися і підкоритися Божественному порядку – визнати Угоду Сарри і духовний Ізраїль. Ми вже впритул підійшли до цього пункту. Нещасні юдеї, втративши надію, готові були померти, відмовитися від будь-якої віри в обітниці. Але ось, у відповідний час, джерело надії оживлює їх, і вони мають послання, що існує духовний Ізраїль, а також природний Ізраїль, і що їхні благословення є земного характеру і повинні прийти до них через визнання прославленого Посередника Нової Угоди (Закону).

На цьому апостольське пояснення цієї чудової системи образів закінчується. І ми також були би схильні зупинитися на цьому, якби не те, що інші місця Писання ясно показують, що пізніше, після смерті Угоди Агари і після того, як основна Угода досягне своїх цілей у приведенні на світ духовного Ізраїлю, позаобразного Ісака, має бути запроваджена Нова Угода “після тих днів” – після проміжку Євангельського віку, особливо відведеного для розвитку позаобразного Ісака. На цю Нову Угоду посилається св. Павло. Обговорюючи цю тему, він каже про відновлення природного Ізраїлю до Божественної милості: “І це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні. Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а [R4683] за вибором улюблені ради отців... Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх” (Рим. 11: 26-32).

Про ту саму велику Угоду, яка чекає Ізраїль в майбутньому, згадує пророк Єремія (Єр. 31: 31). Ізраїлю сказано, що після певних днів Бог укладе з ними Нову Угоду, не Сінайську Угоду – не Угоду Агари і, звичайно ж, не Угоду Сарри, яка народжує тільки духовний Ізраїль. Пророцтва про цю Нову Угоду є земними, реституційними. Під цією Угодою, “після тих днів”, Бог забере з їхньої плоті кам’яне серце і дасть їм серце з плоті – зробить їх людськими істотами з ніжним серцем, люблячими, добрими і т. д. Але Він не буде робити з них духовних істот або Нових Створінь.

Посередник цієї Нової Угоди, в розумінні Ізраїлю, буде Посередником, більшим від Мойсея, хоча і схожим на нього в тому сенсі, що Мойсей був Його прообразом, маленьким вказівним пальцем. Навіть у цьому випадку Угода при горі Сінай (з Ізраїлем як класом Ізмаїла, який був народжений під нею) була образом значно більших благословень і підняття, які повинні бути досягнуті завдяки Новій Угоді (Закону). Для цього Господь не сплутує образи шляхом відновлення Агари в якості дружини Авраама після смерті Сарри, що мало би представляти відновлення Божественної милості до Ізраїлю і використання природного Ізраїлю в якості земного шляху Божественної милості та благословення для всіх поколінь землі. Замість цього Бог дозволив Агар перестати бути прообразом, після того як вона показала своє повне підпорядкування Саррі й після порятунку її сина, юдея, від загибелі. Коли Авраам після смерті Сарри взяв іншу дружину, Кетуру, у нас є всі підстави вважати, що вона також була прообразом і представляла третю Угоду. А її численні діти образно представляли численні народи, племена та язики світу, які в кінцевому підсумку стануть, під розпорядженням Нової Угоди, дітьми Всевишнього.

ВИЩІСТЬ УГОДИ САРРИ

Проте слід постійно тримати в розумі, що в цій серії образів Господь скрізь показував вищість Угоди Сарри. В одному сенсі слова Сарра була єдиною дружиною Авраама, тому що Агар і Кетура згадуються лише як наложниці. Таким чином, весь Божественний План зосереджений в обітниці: “І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі”. Проте юдей і його Угода Закону були використані Господом як додатковий засіб благословення і настанови для Церкви і світу. Схоже в майбутньому благословення, які прийдуть до Ізраїлю і через Ізраїль до всього світу під Новою Угодою, будуть залежати від першої Угоди, Угоди Сарри, духовної Угоди і її духовного Насіння – Христа, Голови і Тіла. Нова Угода може вступити в дію як краща Угода у порівнянні з Мойсеєвою тільки при наявності кращого Посередника, ніж Мойсей, “Посередника Нового Заповіту” – Христа. Він стане Посередником цієї Угоди і введе її в дію заради благословення всіх через Свої “кращі жертви” (за допомогою їх): по-перше, жертву Ісуса, основу всякого примирення з Отцем (“і ми через Нього”); і, по-друге, через прийняття Отцем Церкви як членів Тіла Христа на умові, згаданій св. Павлом: “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові”. Це і є кращі жертви, які великий Посередник представляє Справедливості. Всі вони ґрунтуються на заслузі Божого Агнця, Який бере гріх світу. Його заслугу розділить, згідно з Божим улаштуванням, “Мала Черідка” (Царське Священство), яка не тільки вірою приймає заслугу Відкупителя, але й, за благодаттю, віддає своє життя. Вони стають мертвими з Ним, щоб також жити з Ним і розділити Його славу, честь, безсмертя, Царську посаду, священство, посередництво і т. п.

R4682 (1910 р.)