ТЕПЕРІШНЯ ПРАВДА: ЗАСТУПНИК І ПОСРЕДНИК

Один джентльмен, який вважає себе уповноваженим бути захисником Нової Угоди, але який ще не зрозумів, що Нова Угода не може бути Старою Угодою, вирішив винести нам догану, кажучи: “Чотири роки тому Теперішня Правда полягала в тому, що редактору “THE WATCH TOWER” потрібен був Посередник між Богом і ним самим. Три роки тому Теперішньою Правдою стало те, що йому вже не потрібен Посередник між Богом і ним. Чи не покинув редактор “THE WATCH TOWER” Теперішню Правду?”

Відповідаємо: Ні, редактор “THE WATCH TOWER” не покинув Теперішню Правду. Він зберіг всю Правду, яку мав тоді, і доповнив її. Світло розсіяло ще трохи пітьми, так що він, маючи ті самі думки, що й чотири роки тому, тепер бачить, що використовував неправильне слово, коли висловлював цю думку. Тепер він бачить, що йому слід було використовувати біблійний термін “Заступник” замість слова “Посередник”. Тепер він бачить, що він сам і інші в минулому використовували мову занадто недбало через загальну плутанину і замішання, що дійшли до нас з темних віків.

Тепер він бачить, що Святе Письмо ніде не говорить, що Церква має Посередника або коли-небудь буде мати Посередника, і що воно ніде не говорить, що Угода Жертви, під якою розвивається Церква, має Посередника. Редактор “THE WATCH TOWER” з кожним днем ??все більше вчиться правильно розбирати Слово Правди, щоб використовувати тільки біблійні терміни. Писання каже: “Маємо Заступника перед Отцем” (1 Ів. 2: 1). Воно ніде не говорить: “Маємо Посередника між Богом і нами”. Редактор “THE WATCH TOWER” намагається допомогти Божому народу мислити і говорити правильно про велику працю Примирення за гріх, заслуга якої міститься в жертві Ісуса і привілей брати участь в якій дарований вибраним протягом цього Євангельського віку.

Той самий критик невинно запитує про який-небудь біблійний текст, який показує, що Церква, Наречена Христа, не потребує Посередника. Як нерозважливо! Хіба Біблія зобов’язується говорити про все, що не так? Хтось може подумати, що не потрібно володіти особливими здібностями, щоб зрозуміти, що між друзями немає необхідності в Посереднику. Ми ніколи про це не думали! Коли ми використовували це слово по відношенню до Церкви, ми використовували його бездумно, так само, як наші опоненти використовують його зараз. Ми використовували його, не помічаючи, що Біблія ніде не згадує про Посередника між Отцем і Церквою. А оскільки Теперішня Правда прогресивна, ми маємо більш ясне світло на ті ж факти, ніж чотири роки тому, навіть якщо тоді ми мали більш яскраве світло, ніж кілька років перед тим. Редактор “THE WATCH TOWER” з дитинства вірив в Ісуса як свого Відкупителя. Тоді він не розумів філософії Божественного Плану Віків, і все ж його проста віра була достатньою підставою для посвячення всього себе Господу і достатньою підставою для Божественного прийняття цієї жертви і зачаття святим Духом. Відтоді світло цієї жнивної пори сяє з роками все ясніше. Світло Теперішньої Правди не суперечить світлу минулої Правди, але підтверджує його і ще більше прояснює наше бачення, підсилює нашу надію і радість. І хіба це не відноситься до всіх з Божого народу, хто ходить зараз вузьким шляхом? Ті, хто зараз “прокидається” до усвідомлення того факту, що сімнадцять років вони були в темряві, вважають, що вони не ходили ці сімнадцять років по стежці “праведних,.. що світить все більше та більш аж до повного дня”. Останні сімнадцять років свого життя, сімнадцять років свого кращого християнського досвіду, вони вірили, що Виноградина і гілки – одне ціле; що Голова і Його члени – одне ціле; що страждання Христа – одне ціле; що Церква доповнює нестачу скорбот Христа; що смерть Христа – одне ціле; що Церква стає мертвою з Ним жертовно, після виправдання через віру в Його кров, Його жертву. Сімнадцять років вони вірили, що пророк говорив про страждання Христа (Голови і Тіла) і про подальшу славу; що бути мертвими з Ним означає христитися в Його жертовну смерть, на відміну від смерті як покарання Адама; що пити з Його чаші означає брати участь у Його стражданнях, і наша надія в тому, що “коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо”, і “коли терпимо [з Ним], то будемо разом також царювати”. Протягом сімнадцяти років ці друзі говорили нам, що вони з вірою і радістю сприймали почуття св. Павла з Фил. 3: 9-11, надію знайтися у Христі (як члени Його Тіла), не маючи власної праведності, яка від (Угоди) Закону, але яка через віру в Христа, яка від Бога через віру (не через Нову Угоду (Закону)), щоб ми пізнали Його й силу Його воскресіння (маючи частку в Його воскресінні як Його члени) та участь у муках Його (будучи учасниками страждань Христа), уподоблюючись Його смерті (не іншій смерті, ніж Його, але схожій – не смерті як грішника, але жертовній смерті), аби досягнути якось (того) воскресіння (тих) мертвих.

Ми не нарікаємо і не скаржимося на цих друзів з причини великої втрати, якої вони зазнали – втрати духовного зору на Божі глибини, на “таємницю,.. а вона Христос у вас, надія слави!” Ми співчуваємо їхній втраті і пам’ятаємо слова Учителя: “Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!” Не намагаючись судити про серце тих, хто пішов від нас, ми можемо бути впевнені, що Господь не дозволив би їм піти без достатнього приводу. Ми розглядаємо втрату ними духовного зору як Божественний суд над ними так само, як розглядаємо відкриття очей їхнього розуміння як знак Божественної прихильності. Пам’ятаючи, що Господь не поводиться довільно ні з прийняттям Свого народу у світло, ні з вигнанням деяких з нього зі світла, ми зобов’язані припустити, що у цих наших друзів був такий стан серця, яким Господь не був задоволений. Урок для нас у тому, що ми повинні ходити у світлі і видаляти з нашого серця і, наскільки це можливо, з нашої плоті все, що суперечить Божественним критеріям покори, лагідності, чистоти, справедливості, любові, “аби досягнути якось воскресіння з мертвих”.

Перш ніж залишити цю тему, ми повинні відповісти на інше нерозсудливе запитання, а саме: Яку відповідь ми повинні дати на наступне:

Одна сестра, яка є власником майна, виявила, що її чоловік заволодів цим майном, рентою, грошима і всім, і повністю ігнорує її в цьому питанні. На її прохання дати їй частину власних грошей і майна, переданих їй батьком, чоловік розсердився і розшукав деяких наших опонентів. Останні, як ведеться, частково спотворили наше вчення про примирення за гріх. Чоловік заявив: “Ось що говорить моя дружина. Вона каже: Ісус не вмер за тебе; Він умер за мене, а не за тебе; я помру за тебе”. Що нам відповісти на це? Ми відповідаємо, що і під присягою не повірили б людині, яка намагалася обманом виманити у своєї дружини її власні гроші. Ми не віримо, що дружина говорила щось у цьому роді, і що вона так розуміє. Ми вважаємо, що чоловік спотворив висловлювання своєї дружини, точно так, як наші опоненти постійно спотворюють висловлювання “THE WATCH TOWER”. Напівправда може бути неправдою, якщо вона створює невірне уявлення або збирається зробити це. Правдиве висловлювання не послужило б цілям наших опонентів, тому що Правда логічна, як ніщо інше. Св. Павло зауважив: “Деякі лихословлять нас” (Гиж.). Те саме відбувається сьогодні. Суперечливі висловлювання наших опонентів просто дивні. На одному диханні вони говорять нам, що ми обманювали їх протягом сімнадцяти років. Потім вони кажуть, що ми все змінили за останні три роки. Наступного разу вони стверджують, що згодні з усім, що написано в “ДОСЛІДЖЕННЯХ СВЯТОГО ПИСЬМА”, однак при цьому виступають проти них, як тільки можуть. О непослідовність, ти не коштовність і не відображаєш ні краси, ні гідності!

ЗАПОВІТ ПРИ ЖЕРТВІ – НЕ НОВИЙ ЗАПОВІТ

У всіх наших працях за останні тридцять років ми вказували на те, що Нова Угода повністю вступить у дію в кінці цього Євангельського віку. Ми відзначали, що під цією Угодою для світу людства повинні прийти реституційні благословення. Ми вказали на неї як на Угоду Кетури, окрему і відмінну від Угоди Агари, під якою розвивався природний Ізраїль, образно представлений Ізмаїлом, а також окрему і відмінну від первісної Угоди Авраама, образно представленої Саррою, насіння якої, Ісак, образно представляло Христа, Голову і Тіло. Ми бачили і звертали на це увагу інших, щоб вони бачили, що позаобразний Ісак – Христос, Голова і Тіло – є священиком за чином Мелхиседека, Головою якого є Ісус, а Тілом – Церква; є великим священиком, під владою якого Нова Угода повинна бути введена в дію для Ізраїлю і через Ізраїль для всього людства. Ми також відзначили, що вибрана Церква цього Євангельського віку, “Царське Священство”, повинна приносити жертву, як каже апостол: “Усякий бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви”. Ми вказали на те, що наш Господь Ісус є великим Первосвящеником нашого ісповідання, що Він приніс Себе на жертву і вимагає, щоб усі [R4681], хто має бути з Ним на Його престолі, обов’язково були Його послідовниками після виправдання вірою в Його Кров. Ми вказали на те, що в Писанні це згадується як Угода над жертвою: “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною” (Пс. 50: 5). Ми пов’язуємо це принесення земної природи на жертву усіма, хто має стати учасником Божественної природи, з нагадуванням апостола в Євреїв 9: 23. Ми звернули увагу на те, що слово “жертви” стоїть у множині і відноситься не тільки до найважливішої жертви, складеної нашим Господом і Відкупителем, але й до жертв усіх тих, кого Він приймає як Своїх членів Царського Священства. Це – “кращі жертви”, які були образно показані в бичках і козлах образного Дня Примирення.

Ми бачили і згадували, що Церква як священики, перебуваючи під Угодою Благодаті, первісною Угодою, Угодою Сарри, має працю для виконання, пов’язану з Новою Угодою. Апостол каже, що “Він нас зробив [кваліфікував] бути здатними служителями [слугами] Нового Заповіту”. Але зараз ми бачимо більш ясно, ніж десять років тому, яким чином ми служимо Новій Угоді: що ми як члени Тіла Посередника цієї Угоди задіяні з Ним у підготовці до її запровадження. Ми служимо їй у тому ж значенні, що й Він, тільки в меншій мірі і не особисто, а в Ньому, як “члени Тіла”, як члени “Царського Священства”, для якого “стародавнє минуло, ото сталось нове”. Зараз ми як ніколи ясно бачимо значення наших дорогоцінних відносин з Богом у Христі як членів позаобразного Ісака, через Якого Ізраїль і світ здобудуть милість під розпорядженнями Нової Угоди, яка вступить в силу, як тільки Царське Священство завершить призначену працю жертвування (Рим. 11: 27-30).

Наші опоненти можуть визнавати, що вони не згодні з “THE WATCH TOWER”, але вони не можуть погодитися між собою у жодній доктринальній речі. Вони, мабуть, також не бачать, що вишукування недоліків не є доказом. Нехай вони спробують викласти Божественний План Віків зі своєї точки зору. Вони не можуть цього зробити. Їхні теорії нелогічні і непослідовні. Вони беруть за основу наше логічне викладення і роблять кілька викрутасів і вихилясів, щоб це пасувало їм, не бачачи, що все, що вони додають або віднімають, призводить до великої плутанини. Це причина, по якій багато тих, хто залишає Правду, роблять кілька кроків за гаданим “новим світлом”, а потім назавжди йдуть в непроглядну зовнішню темінь зневіри і невпевненості у всьому.

Нехай ті з наших опонентів, хто чесний, спокійно сядуть і розберуться з Угодами і їхніми посередниками. Тільки так вони зможуть побачити слабкість свого нинішнього ставлення.

(1) Яка Угода була первісною, до якої був доданий Закон по чотириста тридцяти роках (Гал. 3: 17)?

(2) Чи правильно говорити про цю первісну Угоду як про ту саму, яку Бог обіцяв укласти “після тих днів” і яку Він називає “Новою Угодою”?

(3) Якщо так, то яка користь від такої мови; вона хіба що вводить в оману і заплутує?

(4) Відомо, що св. Павло каже, що початкова Угода не мала Посередника, що це була одностороння Угода, яка не потребувала Посередника.

(5) І, навпаки, відомо, що Мойсеєва Угода, або Угода Закону, була образом Нової Угоди, і вона не могла бути образом Угоди, яка їй передувала.

Слід визнати, що Угода Закону з її священиками і їхнім служінням образно представляла Нову Угоду з її вищим, “царським священством”, позаобразним Днем Примирення і “кращими жертвами”, кров яких принесена в позаобразне Святе Святих для примирення за гріх і тіла яких були спалені за межами позаобразного табору (Євр. 13: 11).

Якщо образ не може відповідати своєму позаобразу, то, звичайно, його не можна “додавати” до позаобразу. Звичайно, не потрібно володіти великою мудрістю, щоб побачити це. “А ви, браття, діти обітниці за Ісаком” – діти первісної Угоди Сарри, безплідної протягом майже двох тисяч років.

Визволитель є нашим Заступником, через приписану заслугу Якого ми прийняті з Ним до членства в Духовному Насінні під Його “Угодою над жертвою”, що символічно показано в принесенні на жертву Ісака. Принесені на жертву з Ним і прийняті як Його члени, ми незабаром будемо разом з Ним становити великого позаобразного Мойсея (Дії 3: 22, 23), Посередника Нової Угоди (Закону) (між Богом і людьми) через Ізраїль за плоттю.

R4680 (1910 р.)