ВІДКИНЕННЯ ЦАРЯ ІЗРАЇЛЮ

Заголовний текст: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”

Хоча Бог передбачив, а пророки провістили, що юдейський народ відкине Ісуса і не прийме Його як свого Царя, тим не менше, все відбулося так, ніби наслідки не були передбачені і провіщені. Пророцтва справдилися. Сьогоднішнє дослідження ілюструє це. Ісус представив Себе Ізраїлю як їхній Месіанський Цар якраз за п’ять днів до Свого розп’яття і саме в той день, коли Він, як Божий Агнець, повинен був бути прийнятий ними, щоб вони могли “перейти” і як народ стати позаобразними левитами, з-посеред яких мали бути вибрані позаобразні священики. Їхня нездатність прийняти Ісуса в призначений час анітрохи не завадила Божественному влаштуванню, адже всі юдеї, визнані гідними бути духовними левитами і духовними священиками, були вибрані, хоча народ був відкинутий. Решту з цих духовних, позаобразних священиків і левитів Бог збирає відтоді з поган. Згодом усі вони, серед яких Ісус є Первосвящеником, будуть прославлені на духовному рівні. Тоді почнеться велика месіанська праця для Ізраїлю і через Ізраїль для всіх народів світу. Таким чином, свого часу очікування Ізраїлю здійсняться в більш грандіозних масштабах, ніж вони коли-небудь мріяли. Авраам, Ісак і всі пророки стануть князями, правителями по всій землі. Ізраїль, відновлений до Божественної милості, буде “помилуваний” Богом через прославлену Церкву і стане шляхом для Божої милості, щоб вилити на людство багатства благодаті.

СУБОТА У ВІФАНІЇ

Суботній день перед розп’яттям Великий Учитель провів у домі Лазаря, Марти і Марії. Його слава поширилася завдяки чуду, вчиному над Лазарем. У суботу ввечері після заходу сонця в Його честь було дано вечерю. Саме тоді Марія помазала Його дорогоцінними парфумами, які, за словами Ісуса, були помазанням для Його поховання. Аромат цих парфумів дійшов до нас крізь століття. Наступного ранку, щоб виконалося Писання, Ісус послав привести ослицю і її мале осля. Ослиця, ймовірно, була білою, так як, за звичаєм, ізраїльські царі їздили на білих ослах. Натовп, який прийшов подивитися на Ісуса і Лазаря, якого Він вивів із гробу, сповнився захопленням, вітаючи Ісуса вигуками як “Сина Давида”, Великого Царя, Месію! Деякі книжники та фарисеї звернули на це увагу і порадили Ісусу зробити їм зауваження. Він відповів, що якби народ відмовився вітати Його, то кричало б каміння, тому що за багато століть до цього було пророчо написано: “Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці”. Маленька процесія попрямувала до Єрусалима; натовп супроводжував її вигуками і стелив свій одяг і пальмове віття, щоб осел міг ступати по них в знак пошани до великого Царя, Якого вони упізнали тільки частково, невиразно, не розуміючи ще більшої слави і честі Його пізнішого відкриття в кінці цього Віку, коли “схилиться кожне коліно... і визнає... кожен язик” Його.

“ДІМ ПОРОЖНІЙ ДЛЯ ВАС”

Чотири місяці тому ми проїжджали по історичній дорозі з Віфлеєму в Єрусалим, думаючи при цьому про велику подію з цього уроку. Дорога огинає схил Оливної гори з помірним ухилом, поки раптом поворот дороги і різкий спуск в долину Гінном (Геєнну) не відкриває вид на Єрусалим. Знову і знову ми проходили цією частиною дороги, відзначивши, де Учитель зупинив маленьку процесію і плакав над містом, кажучи: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх [для безпеки], та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки [того дня] не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!” (Мт. 23: 37-39).

[R4670] Наше серце співчуває юдейського народу. Ми згадали про те, як у національному масштабі “їхній дім залишався порожній” протягом вісімнадцяти століть, і вони зазнавали переслідувань навіть, на жаль, з боку тих, хто називався іменем Христа! Ми особливо раділи, знаючи, що “час недолі для Якова” скоро закінчиться, і час, коли вони увійдуть в стосунки Нової Угоди з Богом, скоро настане (Єр. 31: 31; Рим. 11: 27). Ми раділи, знаючи, що скоро Еммануїл у славі Свого Царства об’явиться, і кожна плоть побачить славу цього Царства. Тоді Господь виллє на Ізраїль дух молитви і благання, і вони будуть дивитись на Того, Кого прокололи (Зах. 12: 10). Ми з радістю думаємо про те, що “той день”, коли вони скажуть: “Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я”, вже поруч. Але, як ми вважаємо, відповідно і час особливої ??милості для духовного Ізраїлю повинен наближатися до кінця.

Те місце, де Ісус зупинився, щоб пророкувати про майбутнє Ізраїлю, було тим самим місцем, яким трохи згодом рухалася армія Тита, щоб зруйнувати Єрусалим, і в умовах голоду, врешті, здійснити знищення міста, захопивши, як кажуть записи, дев’яносто сім тисяч полонених. Один мільйон сто тисяч чоловік, кажуть, загинули від голоду і війни. Землю навколо міста Єрусалима римляни густо заставили хрестами, на яких розпинали юдеїв, аж поки не забракло місця, каже історія.

ОЧИЩЕННЯ ОБРАЗНОГО ХРАМУ

В’їзд Великого Учителя в Єрусалим викликав значне сум’яття. Він пішов прямо у Храм і наказав вигнати звідти міняйл і продавців голубів, які не мали права входити на його священні подвір’я. Так виповнилося пророцтво: “Ревність до дому Твого з’їдає Мене”. Жебраки, сліпі, кульгаві знову раділи Його служінню. І знову головні релігійні діячі того часу були роздратовані, вважаючи Його порушником їхніх порядків, і були незадоволені тим, що натовп голосно вигукував Йому хвалу як Месії, Синові Давида. Вони дорікнули Учителеві, який відповів згідно з Писанням: “Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу” (Мт. 21: 16; Пс. 8: 3).

R4669 (1910 р.)