ЧИ НАШ ГОСПОДЬ ПОМЕР ЗА УПАЛИХ АНГЕЛІВ?

Вираз “Заплата за гріх – смерть” відноситься до Божественного Закону в його загальному застосуванні. Ці слова стосуються не ангелів, а людських синів. Для них “заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6: 23). Цей вирок (покарання смертю) не був винесений, наскільки можна судити із записів, ангелам ні до їхнього гріха, ні після. Тому вони не знаходяться під таким вироком. Єдиним вироком, винесеним їм, було позбавлення їх Божої милості і товариства святих ангелів, а також обмеження їхнього спілкування з людством. Зараз вони несуть покарання, накладене на них.

Якщо ми запитаємо про причину, чому Бог повинен поводитися з ангелами інакше, ніж з людством, ми можемо сказати, що, очевидно, Він подає великий приклад або дає урок Своїх стосунків з людським родом, показуючи, яким буде крайнє покарання за умисний гріх – гріх проти світла і Божественного повеління. Наскільки нам відомо, ангели не мали такого Божественного повеління. Вони отримали закон у своїй природі; і вони спотворили цей закон. Вони були створені на небесному рівні і використовували свою силу не з тією метою, для якої вона була дана. Але у випадку з людиною справи відбувалися інакше: Адам знав чітко, що Господь наказав йому не їсти заборонений плід, і якщо він скуштує його, то покаранням буде смерть. Це була справедлива пропозиція і добре зрозуміла.

БОГ ПОВОДИТЬСЯ З ЛЮДЬМИ НЕ БІЛЬШ СУВОРО, НІЖ З АНГЕЛАМИ

Однак Бог не є недоброзичливим або несправедливим у стосунку до людей, і в деяких відношеннях ми можемо сказати, що поводження Всемогутнього з людською сім’єю було більш милостивим, ніж з упалими ангелами. Гляньмо: ці ангели, засудженням яких було виключення з числа праведників, безсумнівно, пережили жахливі часи протягом останніх 4000 років. Принаймні, деякі з них, які мали хоч якусь любов або співчуття до праведності і хоч у якійсь мірі зберегли належний критерій характеру, повинні були пережити жахливі часи в спілкуванні і відносинах з більш розбещеними, упалими. Ми зобов’язані припустити, що деякі з них, особливо після смерті нашого Господа на хресті і Його воскресіння, прагнули виконувати Божу волю і протистояли всьому, що суперечило б Його волі, і що вони піддавалися жорстоким знущанням з боку інших, усякому поганому поводженню тощо. Ми знаємо, що деякі з цих нечестивих духів використовують можливість проявляти себе таким чином по відношенню до тих з людства, хто потрапляє під їхню владу, тому ми повинні припустити, що ті ж злі, впалі духи будуть виступати проти тих, хто прихильний до праведності .

Ми повинні припустити, що, принаймні, протягом декількох сотень років деякі з цих ангелів сильно постраждали за свою спробу коритися Богу в тих умовах, в яких вони перебували так довго. Навіть якщо вони гідні осуду, ми вважаємо, що вони страждають набагато більше, ніж людство, тому що у випадку з батьком Адамом йшлося про ті чи інші страждання протягом 930 років, але після закінчення 930 років його страждання закінчилися. Йому також не довелося терпіти муки від демонів протягом 930 років. Тепер, якщо ми порівняємо 930 років досвіду ангелів з 930 роками Адама, ми прийдемо до висновку, що його досвід був кращим. Адаму було дано зрозуміти, хоча й невиразно, що очікується Відкупитель, тоді як ангели трималися в невіданні, не знаючи, яка Божа мета щодо них, і понад 4000 років вони могли тільки здогадуватись, яким буде наслідок. Протягом всього цього довгого періоду часу вони страждали більше, ніж могла страждати будь-яка людська істота. Так Бог показує різноманіття Своїй мудрості, Свого знання і сили в різних обставинах і умовах.

Він міг вчинити з людством приблизно так само, як з ангелами, і просто накласти на людей певні обмеження, але Він вирішив зробити людство ілюстрацією для користі ангелів і людей, щоб показати, яким в кінцевому підсумку буде характер Його відносин з усіма Його створіннями. І тепер, коли ці ангели, які каялися, понесли достатнє покарання за свою неслухняність, можливість звільнення буде надана тим, хто вірно витримає випробування, на “Суді Великого Дня”. Ми розуміємо, що ангели, які не захочуть жити праведно, будуть відсічені смертю, Другою Смертю, а ті, які залишаться вірними, будуть відновлені до попереднього стану. Так у всьому цьому є явлена ??Божа мудрість.

Тепер про другу частину запитання: що стосується того, чи мала смерть нашого Господа якийсь вплив на цих ангелів. Ми не бачимо способу, яким відкуплення, надане Богом через Христа, стосується ангелів, оскільки Ісус помер тільки за рід Адама. Справедливість ніколи не виносила смертного вироку ангелам, наскільки можна судити по записах, а лише винесла їм певне покарання за ту поведінку, яку вони обрали, і Бог не відновить їх у Своїй милості без повного, всебічного випробування. Інакше їм ніколи не повернути колишнього становища, а ті, хто не витримає випробування, у кінці отримають смертний вирок.

Отже, наша думка полягає в тому, що життя Христа мало на них вплив тільки в якості ілюстрації принципів Божественної діяльності. У них була можливість бачити, що Бог справедливий і ні в якому разі не виправдовує винних. Вони також можуть бачити, що у випадку з винним людським родом Бог виявив милосердя, надав йому Відкупителя, і що всі, хто знаходиться під осудом смерті, повинні бути звільнені від цього вироку. Вияв Божої благодаті є в тому, що Він послав Свого Сина стати Відкупителем світу людства і дати людям можливість бути відновленими до Його милості. [R4665]

УПАЛІ АНГЕЛИ НЕ МАЮТЬ УЧАСТІ В СТРАЖДАННЯХ ХРИСТА

Виникає питання: чи можна сказати, що будь-який з цих упалих ангелів, які якийсь час, можливо, багато століть, жили осторонь гріха і намагалися виконувати Божу волю, переносячи переслідування від нечестивих духів, має участь у стражданнях Христа?

Ми відповідаємо, що не можна сказати, що вони мають участь у стражданнях Христа, тому що тільки Тіло Христа може мати участь у цих стражданнях. Звичайно, можна сказати, що вони певним чином страждають задля праведності, але це, як нам здається, не зовсім вірний вираз. Швидше вони страждають за свої гріхи. Якби вони були праведними, їм не потрібно було би страждати, але оскільки вони робили погано – грішили, – на них прийшли ці страждання.

Може виникнути запитання щодо тексту: “Бо вгодно було [Отцю], щоб у Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне” (Кол. 1: 19, 20). Ми не вважаємо цей уривок натяком у будь-якому сенсі слова на те, що “кров хреста” має якесь відношення до спасіння ангелів. Отцю було до вподоби, щоб у Христі мешкала вся повнота в тому значенні, що Він повинен мати повну владу – не тільки владу над людиною, а й над усім, небесним і земним. Від початку Отцю було вгодно, щоб через Нього примирити все зі Собою. Людина позбулася єдності з Богом. Тому Божа воля була в тому, щоб Христос привів людину до єдності з Богом. Впалі ангели також позбулися єдності з Богом, і Божа воля була в тому, щоб і вони були приведені до єдності. У всьому, що опинилося в безладді, слід було навести лад. Єгова довірив все це Христу, щоб виправити, так само як Цар може сказати своєму державному міністру або генералу: “Тепер ти займися цією справою; придуши повстання, де б воно не відбувалося; дивись, щоб не залишилося ніякого заколоту; приведи все в підпорядкування, щоб у всьому моєму володінні був мир і лад”. Так само Отець каже Господу Ісусу, щоб Він як Його представник привів все до ладу – як земне, так і небесне.

Ця праця примирення стала можливою тільки “кров’ю хреста Його”. Річ не в тому, щоб кров Його хреста була потрібна для здійснення всього цього примирення. Кров Його хреста була потрібна в тій мірі, в якій це стосувалося Його Самого. Тільки виявившись вірним до смерті, та ще й смерті хресної, і тільки завдяки такому прояву вірності наш Господь міг отримати право виконати все це. Отже, кров хреста мала вплив не тільки на людство, але в першу чергу на Самого Господа Ісуса, бо Він отримав перше благословення від крові Свого хреста.

Ще одним благословенням від крові хреста було приписання її Церкві, дому віри, щоб дозволити їм стати співучасниками в жертві з Ним, беручи участь у Його стражданнях. І третє благословення від цієї крові буде стосуватися світу людства під час Тисячолітнього віку. Саме Його власне звеличення завдяки цьому дає Йому законну владу в Божому Плані бути виконавцем Божих цілей у Тисячолітньому віці. Він Той, Хто має благословити ангелів і людей; Він повинен мати повний контроль над небесними і земними речами.

R4664 (1910 р.)