Ця думка про відповідальність кожної Божої дитини берегти себе викладена в Писанні різними виразами. Наш Господь сказав: “Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли у спокусу” (Кул.). Наше завдання – пильнувати і молитися, робити все від нас залежне, і тоді Бог буде керувати нашими справами, направляти їх і наглядати за ними, щоб все допомагало нам на добре, оскільки ми досягли правильних стосунків з Отцем.
Ми визнаємо, що цей вірш та інші вірші Святого Письма є не для світу, але адресовані виключно Божому народові, “освяченим у Христі Ісусі” (Хом.). Саме ці освячені повинні берегти себе. Неосвячені, позбавлені святості не зробили крок назустріч Господу, тому не знаходяться в тому становищі, яке вони повинні прагнути зберегти. Радше вони знаходяться в небажаному становищі, яке повинні прагнути залишити. Але ті, хто прийняв Божі умови, хто був зачатий святим Духом і отримав доступ до тієї “благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої”, мають настанову обов’язково втримати це становище, зберегти себе в ньому, “зберегти себе в Божій любові”. Якщо вони не бережуть себе таким чином, не бережуть свого серця з усією ретельністю, то вони не є з тих, кого Бог має намір уберегти. Це ті, які, за Його задумом, впадуть, і для кого Він передбачив особливі пастки і труднощі, щоб вони могли впасти – потрапити не у вічні муки, як деякі з нас раніше думали, але відпасти від Божих обітниць і особливих милостей, передбачених для вибраних.
Господь не встановив заздалегідь, яке місце ми займемо в майбутньому, але дозволяє, щоб на наш шлях впливали умови теперішнього життя, щоб усі, хто вирішить бути в згоді з Богом, могли йти слідами Ісуса. Існують зовнішні прояви, на основі яких Господній народ може дізнатися про своє становище і до певної міри про свій поступ. Наскільки хтось усвідомлює в собі розвиток Духа Христа, наскільки він бачить плоди і благодаті святого Духа, настільки він може знати про свій поступ у Божій любові. Він також знає, що якщо він не буде берегти себе в Божій любові, то не встоїть, не втримає свого становища, а впаде. Як говорить апостол Петро: “Роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь”. Якщо ми підкоряємось Божественному порядку, якщо ми бережемо себе в Божій любові, ми будемо збережені.
Усі, хто таким чином перебуває в Божественній милості, мають Божественну обітницю і всю Божественну силу, яка стоїть за цією обітницею, потрібну, щоб вберегти їх. Отже наш текст повністю узгоджується з іншими текстами на цю тему. Зачаті від святого Духа несуть відповідальність за те, щоб береги себе в цьому священному стані серця. Вони не можуть нести відповідальності за деякі зовнішні обставини, які на них напосідають, або за стан інших, або за спокуси, які приходять на них; вони не можуть повною мірою бути відповідальними за весь свій шлях через недосконалості “глиняної посудини”, однак якщо вони, під Господнім провіденціальним улаштуванням, будуть берегти свої серця, “лукавий їх не торкатиметься”, не поранить їх, не заподіє їм шкоди. Його напосідання можуть послужити випробуванням, можуть бути дозволені Богом, щоб достачати їм “у безмірнім багатстві славу вічної ваги”, якщо вони будуть правильно виховані ними. Але противник не може заподіяти їм шкоди, тому що вони належать Богу, а Він зобов’язується найвищою мірою захищати найкращі інтереси всіх, хто віддав Йому своє серце в повному посвяченні.
R4660 (1910 р.)