ГРІХИ, ПОНЕСЕНІ КОЗЛОМ ВІДПУЩЕННЯ

“А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його” (3 Мойсея 16: 10).

Ми не можемо в повній мірі збагнути спосіб, як ведуться рахунки Справедливості, але, очевидно, вбивство, позбавлення життя, є одним з найбільш серйозних злочинів з Божественного погляду, чи то йдеться про вбивство в дійсному значенні, чи тільки про ненависть до іншого, яку Господь називає вбивством у серці. Він каже: “Дорога в очах Господа смерть богобійних Його”. Це означає, що Він бере на особливу замітку їхню смерть. Протягом усього періоду, що передував першому приходу нашого Господа, проливалася праведна кров, від Авеля до Захарії.

Що стосується Каїна, то він був винен у смерті свого брата, винен у крові свого брата. Інші, які вбивали праведників, угодних Богу, вважалися винними в їхній смерті; і ті, які вбили Ісуса, були визнані винними в крові Христа. Бог пропонує через заслугу Христа загальне прощення всього гріха Адама. Але є міра гріха, яка перевершує все, що можна було би правильно розглядати як результат слабкості Адама, і за неї є певна міра відповідальності.

СПРАВЕДЛИВІСТЬ ВЗИВАЄ ПРО ПОМСТУ

На підставі висловлювання Святого Письма, кров Авеля “взивала” з землі до Господа. Іншими словами, Справедливість взивала про помсту. Заслуга смерті Христа, яка в кінцевому підсумку буде застосована в якості викупної ціни за гріхи світу, очевидно, не покриє в повній мірі такий проступок. Вона покриє ту частину, яка належала до слабкості, спадковості Адама, але певна частина залишиться непокритою. Тому ми можемо припустити, що певна частка боргу буде зберігатися за тими, хто скоїв убивства, і що та чи інша відплата буде належати їм за їхні провини і злочини. Та, очевидно, Господь вирішив, що, оскільки деякі мали постраждати, Він допустить певне, так би мовити, скасування заборгованості за вчинені вбивства на юдеях в кінці Юдейського віку. Оскільки в кінці їхнього Віку їх все одно чекав великий час утиску, Він вирішив дозволити на них додаткові страждання, навіть якщо при цьому постраждало багато невинних.

Здається, що це покарання невинних Він дозволив для того, щоб у деякій мірі компенсувати рахунки Справедливості проти тих, хто скоїв особливі вбивства і т. д., і в такому світлі ми повинні розуміти вислів: “Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником” (Мт. 23: 35). Це був “гнів до кінця” (Гиж.), який впав на Єрусалим і, здається, зрівняв рахунки щодо минулого. Там було покладено новий початок, а також почалася нова епоха. Потім на сцені з’явилося позаобразне Священство і позаобразні левити, і на протязі цього Євангельського віку Господь також брав до уваги смерть усього Свого посвяченого народу. Якщо хтось винен у смерті одного з Господніх святих, посвячених, він бере на себе особливий тягар і відповідальність. Здається, що тут міститься особливе звинувачення Справедливості проти того, хто винен або відповідальний за смерть або переслідування Його святих. З цього приводу є підказка в Об. 6: 9, 10, де йдеться про те, що душі обезголовлених за свідчення про Ісуса й свідоцтво Божого Слова кликали: “Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?” Це, здається, символічно показує не волання когось окремо, оскільки вони були мертві і не мали ніякого знання, нічого не сприймали – “померлі нічого не знають”, – але волала саме справедливість, як у випадку з Авелем після його смерті. Вони не мали нічого спільного з воланням їхньої крові. Це був голос Справедливості.

Те, що на протязі всього Євангельського віку, який тривав понад 1800 років, існував досить великий клас такого роду, відкрито визнають усі. Багато постраждали за справу [R4652] праведності, в ім’я Господа, і, очевидно, Господь має намір у кінці цього Віку зробити те саме, що й у кінці Юдейського віку – підвести підсумки, звести, так би мовити, рахунки і задовольнити Справедливість. Це не те задоволення Справедливості, яке зробить Ісус заслугою Своєї власної крові, задовольняючи всі вимоги, які мають відношення до осуду і слабкості Адама, але задоволення Справедливості щодо цих особливих злочинів проти “Тіла Його [Христа], що воно Церква”: “Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині”.

ВИД ПРИМИРЕННЯ, ЯКЕ ЗДІЙСНИТЬ ВЕЛИКА ГРОМАДА

У кінці цього віку буде клас, іменований нами Великою Громадою, який повинен померти, бо такою була його Угода, яку він має виконати. Саме на цій умові вони отримали зачаття святим Духом. Отже, для того, щоб Бог завершив у них цю працю благодаті, даючи їм духовну природу, повинна наступити смерть плоті. Немає альтернативи, немає можливості уникнути цього. А оскільки вони не змогли виконати жертву в повному розумінні цього слова, не змогли йти вперед із завзяттям і готовністю, які вимагаються від тих, кому належить бути Його послідовниками, вони відокремлені від класу Малої Черідки, і замість того, щоб піти на Другу Смерть, їм дозволено завершити свою смерть. А оскільки їхня смерть не має застосування, як має смерть членів Тіла Христа, – в жертовному значенні, як це від початку передбачалося, – то порядок, здається, такий: вони підуть на смерть як певного роду заміна, як відшкодування деяких провин тих, хто здійснював насильство над членами Тіла Христа протягом усього віку. Так рахунки Справедливості будуть ними частково зрівняні, і, отже, певною мірою буде надано відповідне, скажімо так, звільнення тим, хто скоїв убивство в минулому.

Наприклад, слова ангела до Данила (Дан. 12: 2) мають на увазі, що коли Нерон вийде у воскресінні, він вийде на сором і тривалу ганьбу. Всі дізнаються про подробиці життя цієї людини; це буде відкрита книга для всього світу. Люди скажуть: “Це Нерон! Ось він!” Це буде жахливим випробуванням, коли на нього будуть дивитися як на вбивцю власної матері і сотень Божих святих; і його сором і ганьба триватимуть доти, доки він не підніметься з цього стану деградації і не покаже виправленням свого характеру, що він повністю змінився як людина. Але на Нероні буде велика відповідальність за смерть усіх цих святих Господа. А це, ми могли би подумати, майже виключає будь-яку можливість отримання милості від Бога. Якщо смерть одного святого принесе покарання, то смерть багатьох святих, як нам здається, повинна принести багато покарання. Тому ми можемо припустити, що він зазнає великого сорому й ганьби. Проте заслуга смерті Христа буде застосована як за Нерона, так і за решту людства.

Можливо, у світі жило багато людей, які мали розум і серце не краще, ніж у Нерона, але у яких не було такої можливості проявити цю злу схильність. Можливо, вони хотіли вбити багатьох, та оскільки вони не були імператорами, то самі були підвладні закону і покаранню, що стримували їх. Тому ми не компетентні судити, наскільки Нерон був особливо відповідальний за всі свої дії або наскільки він був більш винен, ніж деякі інші представники людського роду.

Страждання і смерть Великої Громади, як ми бачили, необхідні, і застосування цих страждань і смерті замінним чином за особливі провини проти “Тіла Христа”, очевидно, є особливим забезпеченням з боку Господа. Саме так “душі під жертівником” і їхня кров взивають про помсту, і саме так ця помста відбудеться. Волання Справедливості буде задоволене смертю цих невинних осіб з класу Великої Громади в часі утиску. Можна припустити, що смерть жертв Нерона буде відшкодована тими, хто може постраждати невинно. Рахунки Справедливості в цьому відношенні будуть задоволені.

R4651 (1910 р.)