БЕЗ ПРИТЧІ НІЧОГО ВІН НЕ КАЗАВ

Заголовний текст: “Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.” (Івана 6: 63).

“Без притчі нічого Він їм не казав”. Те, що пророк сповістив про Нього, було правдою: “Я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів’я я висловлю”. Важливо, щоб ми пам’ятали про це. Багато шляхетних християн зробили висновок, що слова нашого Господа були дуже прості і викладали правду так, що її легко було зрозуміти кожному. Що може бути далі від істини? Якщо притчі і неясні висловлювання нашого Господа сприймати як прості, буквальні викладення правди, то вони приведуть до різного роду помилок і хибних уявлень. Тому давайте пам’ятати слова апостола: “Без притчі нічого Він їм не казав”.

У словах Ісуса немає абсолютно нічого, що не мало б глибокого значення. Як багато є тих, які спіткнулися об притчі нашого Господа, прийнявши їх за буквальне викладення фактів! Яким абсурдним є висновок, зроблений, наприклад, з притчі про багача і Лазаря! Як абсурдно робити висновок, що оскільки чоловік був багатий, розкішно харчувався кожен день і був одягнений у віссон, то він повинен страждати всю вічність! Наскільки абсурдно тлумачити, що нещасний Лазар, який лежав біля воріт багача, буквально представляє нещасних, недужих жебраків! Як нерозумно думати, що тільки ті, кого спіткало таке, чиї рани лизали собаки і хто був жадібний до крихт, що падали зі столу багача, зможуть зазнати радості небес, згідно з Божественним задумом! Як нерозважливо думати, що лоно Авраама, яке могло вмістити тільки двох або трьох, здатне бути наділом благословення тільки для жменьки жебраків!

Згадайте ще раз притчу про пшеницю і кукіль, про збирання першої у клуню і спалення останнього. Ні те, ні інше не представляє буквальні речі. У притчі пшениця не є буквальною пшеницею, і кукіль не є куколем. Пшениця символізує спадкоємців Царства; кукіль символізує дітище неправди – синів лукавого. Збирання в надійні засіки символізує прославлення Церкви на духовному рівні і передує тому, що сини Бога будуть сяяти у славі Тисячолітнього Царства для благословення стогнучого створіння. Апостол говорить: “Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі... [й] очікує з’явлення синів Божих”. Усе створіння очікує, коли Божі сини будуть сяяти в Царстві, і їхнє сяйво в правді та праведності розсіє всю темряву гріха та неправди, пробудить і оживить світ людства.

У кінці всі добровільно слухняні зможуть насолодитися благословеннями вічного життя. З іншого боку, опис спалення куколю не має на увазі буквальне спалення, а, очевидно, має символічне значення. Воно означає знищення класу куколю – знищення його не як окремих осіб, а як “куколю”, як імітації класу “пшениці”.

Як ми раді знайти ключ до цих символічних висловлювань – до цих притч! Як ми раді, що за допомогою цього ключа притчеподібні образи стають раціональними і чудовими! Що за срібна облямівка темних хмар утиску, який зараз громадиться над світом! Яким радісним повинен бути Божий народ, дізнавшись, що за хмарами і тінями настає славний Тисячолітній день!

Притча про “овець та козлів”, сприйнята буквально, привела багатьох в замішання. Вони думають про те, що відокремлення овець від козлів відбувається зараз, не помічаючи висловлювання Святого Письма, що притча знайде своє застосування, “коли прийде Син Людський у славі Своїй, і всі ангели [посланці] з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів”. Таким чином, ми бачимо, що застосування цієї притчі відноситься до Тисячолітнього віку. Протягом усього цього віку праця Христа і Церкви, Його Нареченої, яка сидітиме з Ним на Його престолі, буде працею благословення світу людства. А те, як ці благословення будуть сприйняті, продемонструє характер (овець або козлів) кожного члена людського роду. Ті, які схожі на овець, будуть поставлені праворуч, займуть становище милості, тоді як схожі на козлів – ліворуч, знайдуться в немилості. Завершення тисячолітнього Судного дня принесе слова Господньої милості тим, які схожі на овець, нагороджуючи їх вічним життям, і прояв немилості до тих, які схожі на козлів, знищуючи їх “другою смертю”. Це символічно представлено словами: “Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний [символ знищення], приготований дияволу й ангелам [послідовникам] його” (Хом.). Ось так нагородою праведних буде вічне життя. “Вічною карою” (Хом.) неправедних буде вічна смерть, “бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6: 23).

“ПРОСЛАВЛЯЮ ТЕБЕ, ОТЧЕ”

Очевидно, в тому, що в даний час Божественний задум захований, перебуває в таємниці від усього людства, є якась мудра і доброзичлива мета. Хоча Святе Письмо стверджує, що знаком особливої ??милості до Господнього народу є його ознайомлення з Божественними Цілями, однак ніде не говориться, що всі, від кого приховані Божі плани, приречені на вічні муки або вічну погибель. Наш Господь Ісус молився: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби”.

Якби приховування Божественного наміру від людства означало вічні муки для тих, від кого він був прихований, то, звичайно, не було би підстав дякувати Небесному Отцю за цей крок. Однак ми можемо дякувати Йому за те, що хоча багато хто зі світськи мудрих не мають привілею знати про Його славні плани, тим не менше, ці плани незмінні. Якби світ знав про Божественні цілі заздалегідь, це, безсумнівно, зашкодило б йому, тому що у своєму засліпленні він спробував би перешкодити цим цілям і, отже, потрапив би в ще гірший стан засудження.

СЛОВА ДУХА І ЖИТТЯ

Наш текст показує, що якими б неясними і притчеподібними не були вчення нашого Господа, Його послання, правильно сприйняте, є духовно корисним і життєдайним для тих, хто може його зрозуміти і розуміє. Саме ця властивість послання нашого Господа відрізняє релігію Біблії від релігій усіх язичників. Це – послання життя, а також послання святості. Це – послання про прощення, а також послання про осуд. Це – послання любові, а також послання справедливості. Його чудові слова життя чарівні, прекрасні, переконливі! Ми можемо перечитувати їх з року в рік і бачити в них ще більшу красу, ще глибше значення, і все це відповідно до нашого власного зростання в благодаті, в знанні і в дусі нашого Учителя.

R4644 (1910 р.)