[R4635]
ПШЕНИЦЯ І КУКІЛЬ
МАТВІЯ 13: 24-43

Заголовний текст: “Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця” (в. 43).

Нам запропоновано велике пророцтво у вигляді ще однієї притчі про “Царство”. Дослідження тижневої давності показало різні класи слухачів правди. Сьогоднішнє дослідження оминає всіх, окрім слухачів в якості “доброго ґрунту”, що показує, що наш Господь передбачив історію Євангельського віку. Ми проінформовані, що Він і Його апостоли сіяли виключно добре насіння, але після того, як апостоли заснули в смерті, великий противник, сатана, засіяв це пшеничне поле насінням куколю, бур’янами. Нам сказано, що на Сході таке зневажливе ставлення не рідкість. Насіння “бур’янів” сильно відрізняються від пшениці, але стебла під час росту дуже схожі, і навіть при дозріванні, поки колосся не дозріють, схожість досить велика (але не для обізнаної людини). Тоді колосся пшениці стає важким, а бур’яни, будучи легкими, прямостоячі. Тільки обізнана людина може відрізнити пшеницю від куколю в процесі росту.

Учитель дав цю притчу, щоб проілюструвати, як сатана привносить в Церкву неправду, і що діти від неправди багато в чому будуть схожі на дітей від правди, будуть наслідувати їх. Противник не міг зіпсувати насіння Правди, посіяне Ісусом і апостолами. Він не мав права втручатися в сівбу, але йому було дозволено засіяти поле ще раз, заглушити, по можливості, пшеницю і в цілому обдурити довколишній світ щодо істинного характеру пшениці – дітей Царства.

Ми повинні тримати в розумі всемогутню силу Бога, за допомогою якої Він міг перешкодити сатані й запобігти виконанню його планів у будь-який час. Ми повинні пам’ятати, що Божественний План Віків допускає багато речей, які Бог не схвалює, а засуджує у Своєму Слові. Ми повинні пам’ятати, що Божественний План охоплює кілька віків і тільки завершена праця в повній мірі покаже Божественну Мудрість, Справедливість, Любов і Силу. Ми повинні пам’ятати, що в даний час Бог допускає, щоб гнів демонів і людей протистояв Його цілям, але тільки до того часу, поки Він направляє і в кінцевому підсумку направить їх для Своєї власної слави і для блага всіх, хто в згоді з Ним.

“ЗАЛИШІТЬ, ХАЙ РАЗОМ ОБОЄ РОСТУТЬ”

Притча показує, що слуги запитують, чи не слід зібрати “кукіль” з-посеред “пшениці” і, тим самим, знищити роботу ворога. Відповідь: ні, тому що в цьому випадку на пшеничному полі було б таке замішання, що це вивело би з рівноваги усю пшеницю, настільки тісно пов’язане справжнє і хибне – настільки їхнє коріння переплелося в суспільстві, в домі і т. д. Замість цього Учитель сказав, що обом слід дозволити рости разом протягом віку до часу жнив у кінці віку. Тоді “женці” повинні отримати вказівки зібрати і розділити два класи. Пшениця буде зібрана до клуні, а кукіль буде зв’язаний у снопи для спалення, щоб жодне погане насіння не вплинуло на майбутній урожай.

На особливе прохання учнів Учитель витлумачив цю притчу. Сам Ісус був сіячем доброго насіння послання про Царство. Сатана був сіячем врожаю насіння помилкових учень і обману. Час “жнив” буде кінцем цього віку, безпосередньо перед запровадженням нового віку Тисячолітнього Царства Христа. До класу пшениці будуть віднесені гідні бути разом з Христом у славі Його Тисячолітнього Царства, а збір до “клуні”, у засіки, представляє зміну воскресіння, якого зазнає пшениця. Апостол пояснює це, кажучи: “Сіється в тління, в нетління встає, сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне [земне], встає тіло духовне [небесне]”. Таким є воскресіння цих мертвих – перше воскресіння (1 Кор. 15: 43, 44; Об. 20: 6).

Клас куколю представлений як зібраний з Царства (вірш 41) в тому сенсі, що Церква в даний час є Божим Царством у зародку – у стані поступового розвитку, підготовки до слави і праці майбутнього. Всі з класу Царства повністю посвячені Богу і зачаті Духом з метою стати Божественними духовними істотами у воскресінні. Інші, не зачаті духовно, не мають права зараховувати себе до “пшениці”, ані вважати [R4636] себе спадкоємцями Царства. Їхня присутність у Церкві Христа є непорозумінням. Їм було дозволено змішатися з пшеницею протягом століть, але в кінці віку настане зміна епох, пов’язана з запровадженням Тисячоліття.

Було би помилкою вважати, що серед тих, хто сприяє спокусі, будуть злодії і закоренілі негідники, однак серед них є ті, хто, як змальовує апостол, робить вчинки плоті і диявола: проявляє гнів, злість, ненависть, заздрість, сварки. Однак багато з-посеред “куколю” – хороші люди з доброю вдачею, але не “Нові Створіння” в Христі Ісусі. Вони варті докору, але не за те, що не зачаті Духом, а за те, що знаходяться в номінальній церкві і видають себе за християн. У цьому сенсі вони чинять спокусу в очах Учителя. Їх також не можна цілком звинувачувати за те, що вони вважають себе християнами. Їх спонукали так думати і діяти проповідники і вчителі, багато з яких, як і вони самі, не мають жодного уявлення ні про Боже Царство, ні про силу, що дає зачаття Духом, яка дозволяє отримати членство в ньому. Збирання їх у “снопи” – у ложі, товариства, церкви, секти, партії – буде особливим доказом триваючої праці “жнив”. Вірним сказано твердо стояти у свободі, якою Христос зробив їх вільними, і не потрапляти в рабство до сект і партій. Вони повинні уникати членства в “снопах” і повинні перебувати в повній єдності з усіма з класу правдивої “пшениці”.

Для цих снопів бути вкинутими у піч буде означати їхнє знищення, але ми ні в якому разі не повинні сприймати піч як буквальну, а вогонь, який поглине кукіль, як буквальний вогонь. Вогонь, яким закінчиться цей вік, буде великим “часом утиску”, провіщеним у Писанні, який попереджує і вводить Тисячолітнє Царство, – “часом утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан. 12: 1). У часі утиску всі обмани, які зараз змушують кукіль вважати себе справжньою “Церквою”, зникнуть. Кукіль опуститься на свій звичний земний рівень і буде вважати себе від землі, земним, а не в якомусь сенсі членами покликаної, духовно зачатої, вибраної “Церкви Бога живого”.

У ЦАРСТВІ СВОГО ОТЦЯ

Вслухайтеся в слова Учителя про виконання надії Церкви в кінці цього віку. Він каже: “Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця”! “Хто має вуха, нехай слухає”. Не кожен має вуха, здатні слухати, але це послання Господа є для тих, хто має властивий стан серця, хто здатний розуміти духовне. Нехай такі зрозуміють, що із завершенням цього віку Господні святі, незалежно від земних церковних систем, будуть з Відкупителем у славі Його Тисячолітнього Царства і засяють як сонце, щоб благословляти, освітлювати і підносити людську сім’ю.

R4635 (1910 р.)