[R4618]
СВ. ПЕТРО СКРИЧАВ: “РЯТУЙ МЕНЕ, ГОСПОДИ”
МАТВІЯ 14: 22-36

Заголовний текст: “А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!”.

Про своїх героїв Біблія, на відміну від будь-якої іншої релігійної книги, говорить цілком відверто. Сьогоднішнє дослідження підкреслює як силу, так і слабкість природної вдачі св. Петра. Ми ідентифікуємо характер, зображений тут, як той самий, який проявлявся в інших випадках – благородний і мужній, але при цьому радикальний і хвалькуватий. Жодна слабкість жодного з біблійних персонажів не згладжена і не вирізана з оповідання. Це був той самий св. Петро, ​​який, почувши від Ісуса про наближення Його смерті, зробив Учителю догану, дорікаючи за те, що Він так каже, і переконуючи, що Він не говорить правду, і що учень знає більше від свого Учителя; що останній або не знає або навмисно спотворює майбутнє. Не дивно, що Учитель дорікнув йому, так як у цьому він став противником.

Потім та сама відважна людина вихопила меч і вразила слугу первосвященика, захищаючи свого Учителя. Разом із цим, він через кілька годин повністю відрікся від Нього з клятвами і прокльонами. Проте Учитель любив його. При такому особливому поєднанні слабкості і сили він, на додаток, мав благородне, вірне серце, навіть якщо хвалькувато заявив: “Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи”. Наше дослідження показує св. Петра з іншими учнями в рибальському човні на бурхливому морі. Ісус відмовився пливти з ними в човні, віддалившись на гору помолитись. Човен ще не пристав до обумовленого місця, коли учні побачили Учителя, що йде по воді і наближається до них. Спочатку вони всі були перелякані; потім прийшло заспокоєння від Його слів, і, нарешті, св. Петро попросив у Господа дозволу піти до Нього по воді. Він отримав згоду, і ми можемо не сумніватися, що якби апостол зберіг свою віру, він дійшов би до Господа безпечно, оскільки та сама сила, яка проявлялася в ньому і в інших учнях для зцілення хворих і вигнання демонів, була абсолютно здатна утримати його, щоб він не потонув.

“МАЛОВІРНИЙ”

І хоча віра св. Петра була сильнішою, ніж в інших, і сильнішою, ніж у нас сьогодні, бо він, принаймні, спробував іти по воді, все ж вона була недостатньо сильною. Коли його очі глянули на розбурхане море, його віра стала слабшати, і він почав тонути. Учитель, однак, схопив його і сказав: “Маловірний, чого усумнився?” Коли урок з цього закінчився, вітер вщух. Усі учні поклонилися Господу, заново усвідомивши, що Він – Божий Син у силі; що навіть вітри і хвилі коряться Йому.

“Є рука, яка нам йти допомагає,
Голос є, над хвилями який повеліває,
Їм повеліває й нам на вухо шепче:
– Чого ти, о маловіре, усумнився в серці?”

Усі – грішники. “Нема праведного ані одного”. Деякі не усвідомлюють міри своєї недосконалості. Проте можна з упевненістю сказати, що всі розсудливі люди визнають себе недосконалими і, отже, недостойними визнання великим Творцем. Вони не можуть запропонувати себе Йому, як гідні Його прихильності й вічного життя. Лише коли це переконання, що вони недостойні, стає глибоким, коли приходить гостре усвідомлення того, що “заплата за гріх – смерть”, тоді серце, швидше за все, усвідомлює цінність вічного життя і волає до Господа про звільнення від темряви, рабства гріха і його вироку смерті. Усім таким Спаситель готовий простягти руку допомоги, як у випадку зі св. Петром. Він не докорить таких за їхні гріхи, якщо вони покаялися в них і звернулися до праведності. Швидше, Він скаже: “Чом ти не прийшов раніше? Я був готовий допомогти тобі, як тільки ти заволаєш”.

ПОГРОЗИ МУК НЕ ЗМОГЛИ НАВЕРНУТИ СВІТ

Наші прабатьки вважали, що вони повинні намалювати перед очима грішника вічні муки від рук бісів. Їм здавалося, що такі картини будуть більш успішними в наверненні людей від гріха до праведності, ніж біблійний вирок, який каже, що заплата за гріх – смерть, “вічна погибель” (2 Сол. 1: 9). Але вони перестаралися. Їхнє послання не змогло навернути світ. Воно лише принесло муки святим, люблячим, богоподібним. Люди розсудили, що, ймовірно, у цьому є якась помилка, оскільки це суперечить усьому людському досвіду, що життя може зберігатися в таких невимовних муках. І тепер, з допомогою сучасної Біблії, чудових перекладів, посилань і т. д., Божий народ все більше дізнається, що Боже Слово правдиве і що його не треба спотворювати, і коли воно говорить про смерть, то це не означає життя в муках.

Дійсно, деякі говорили нам, що для їхнього розуму повне знищення існування, яке Бог повелів як долю для тих, хто відкидає будь-яку можливість і пропозицію спасіння, є для них більшим жахом, ніж життя в будь-якому стані. Одна з причин, чому воно викликає більший жах, безсумнівно, полягає в тому, що воно більш раціональне, і мислячі люди можуть прийняти і приймають його більш серйозно і надають йому більшої ваги. Визволення від вічної погибелі означає, що Спаситель готовий звільнити кожного представника роду Адама від вироку смерті – від гробу і всіх недосконалостей розуму і тіла, які є частиною смерті. Смерть Ісуса на Голгофі була достатньо вартісною, щоб скасувати гріхи першої людини і всіх тих, хто розділив з нею вирок смерті. Без смерті Христа не було би ні воскресіння, ні майбутнього життя.

Ще трохи, і вірні вийдуть у “першому воскресінні”, щоб бути співспадкоємцями Христа. Потім настане загальний підйом людства, включаючи пробудження людей зі всього світу від сну смерті. Допомога, надана Господом Петру, відповідає більшій допомозі всьому світу. Вона також ілюструє, яким чином ті, хто вже став Божими дітьми, будуть у небезпеці згрішити знову, якби не рука допомоги нашого Господа.

R4618 (1910 р.)