[R4610]
ВИКОНАННЯ ПРОРОЦТВА

Коли мова йде про виконання пророцтва, нам, та й усьому людству, здається природним проявляти нетерпіння і очікувати, що все відбудеться швидше, ніж це зазвичай буває. Ми очікували Федерацію церков і надання життя цій Федерації єпископальною системою до початку цього століття, а зараз ми знаходимося на десять років далі від цього періоду часу. Це – затримка щодо наших очікувань, але ми можемо бути впевнені, що стосовно Божественного наміру затримки немає. Однак наші очікування дивовижним чином виправдалися, оскільки, коли ми вперше почали говорити про майбутню Федерацію різних церков і систем протестантизму, всі протестанти відмахувалися від цього, відкрито заявляючи, що нічого подібного не передбачається і що для цього немає ніякого бажання; що їм дійсно було краще в розділеному стані, тому що в цьому випадку існувала певна конкуренція. Це той самий аргумент, який колись використовували бізнесмени, стверджуючи, що конкуренція – це життя торгівлі. Але в бізнесі вони дізнаються, що життя торгівлі – це співпраця, а прибуток і концерни – результат. У наших релігійних колах висувається та ж [R4611] думка, і тенденція сьогодні сильно схиляється на користь Федерації, про яку говорить Святе Письмо, на яку ми вказували понад тридцять років тому і яка в багатьох відношеннях принесе великий збиток християнству.

Мабуть, спочатку передбачувана Федерація означатиме велике процвітання і великий прогрес. Зовні все буде виглядати благочестиво, і буде здаватися, що весь світ тепер буде навернений. Усі, хто не хоче або не може бачити це таким чином, будуть розглядатися (усіма тими, хто сприймає це як Божественний порядок і правильний напрямок, і хто не бачить, як ми, результат) як уперті і незгодні, а також як нерозумні, песимісти і ті, хто робить наперекір суспільному благу. Це той самий стан речей, перед яким Господь застерігає Свій народ, кажучи: “Не кажіть змова [федерація] на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся”. Ляк усіх різних деномінацій, схоже, полягає в тому, що якщо нічого не робити, якщо не вчинити чогось подібного, то вся релігійна система розвалиться на частини, і Божих цілей не вдасться законно досягти. Ми не повинні боятися, і ми не боїмося.

Ми розуміємо, що існує різниця між номінальною церквою і справжньою Церквою Христа; що справжніх Божих святих можна знайти в усіх деномінаціях і поза деномінаціями, і що Він виконає до кінця Свій славний план вибрання Церкви як духовного Насіння Авраама. Таким чином, Божественний План буде здійснюватися абсолютно незалежно від людських проектів навернути світ, які, як ми бачимо, нездійсненні. Не те, щоб ми були проти того, щоб щось і все робити для язичників, але ми не покладаємо на ці зусилля надію досягти славного результату, який, як показує Боже Слово, буде досягнутий, коли наш Господь “через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься”.

Та хоча справа просувається не так швидко, як ми, можливо, очікували, можемо бути впевнені, що реальної затримки немає, і не сумніваємося, що результати будуть досягнуті в повноті часу – Божого часу. Безсумнівно, це пророцтво буде повністю відповідати іншим пророцтвам про завершення Часів Поган і введення Тисячолітнього Царства, що має відбутися в 1915 році.

Дійсно, ми бачимо, що народ у цілому поки що байдужий до питання Федерації. Просто лідери і служителі всіх деномінацій бояться зростаючого впливу Вищої Критики і соціалізму в позбавленні людей віри в Бога і Біблію, і вважають, що щось у вигляді зовнішньої, формальної церковної системи необхідне, щоб зайняти місце особистої віри і впливу Божого Слова. Саме цей клас прагне Федерації, і ми не сумніваємося, що вже наближається час, коли всі протестантські деномінації, або практично всі служителі протестантських деномінацій, будуть готові отримати апостольське благословення і покладання рук якогось єпископального єпископа, і таким чином будуть визнані єпископальним єпископом як такі, що мають апостольську спадкоємність і благословення. І це, як ми розуміємо, згодом буде вважатися тестом на право здійснювати будь-яку з функцій публічних служителів, таких як проповідь, навчання, укладання шлюбу і т. д. Таким чином, люди будуть все більше і більше ставитися до протестантського служіння так, як католики відносяться до католицького служіння.

Це буде зростаючим настроєм протягом наступних кількох років, найближчих п’яти років. П’ять років можуть здатися коротким терміном для здійснення великих справ, але ми живемо у віці стрімкості, у віці електрики. Зараз за один рік досягається більше результатів, ніж можна бути досягти за п’ять років якийсь час тому назад, відповідно в наступні п’ять років буде можливо досягнути того ж, що й протягом двадцяти п’яти років зовсім недавно, і, можливо, навіть більшого. Ми будемо очікувати, що свого часу Святе Письмо, яке вказує на цю Федерацію, отримає виконання і ясний прояв, і це станеться до 1915 року.

Що стосується зібрання Ізраїлю назад до Палестини, нам могло здатися дивним, що Господь не збудив цей народ раніше, але ми можемо бути впевнені, що з Його планами і приготуваннями все добре. Сіоністський рух не налічує ще й двадцяти років, але він здійснював і здійснює вплив на маси юдейського народу в усьому світі. Чого ще можна очікувати? Тим часом Господь з якоїсь причини тримає Палестину закритою для юдеїв турецьким едиктом і паспортними обмеженнями; і той факт, що вона була закрита для них, здавалося, змушував їх ще більше прагнути відкрити двері, увійти і оволодіти землею.

Ми бачимо дивовижний прояв цього серед мас юдеїв. На недавній конференції їхні найбільш умілі лідери намагалися утримати їх від наміру ввійти в Палестину в цей час, стверджуючи, що турецький уряд має надати їм автономне юдейське правління державою, перш ніж вони зроблять які-небудь кроки, щоб вступити на цю землю; що якщо вони підуть зараз, то зруйнують свої надії і привілеї; що турки будуть обкладати їх податками і тримати в підпорядкуванні, і вони ніколи не зможуть отримати можливість мати свою власну форму правління. Але настрої на користь того, щоб негайно піти і оволодіти цією землею, були такі сильні, що аргументи лідерів виявилися непереконливими, і, відчуваючи до них велику повагу, вони проголосували за відмову їм і вирішили, що підуть негайно, і що всі установи, пов’язані з сіонізмом, повинні бути переведені в Палестину, а їхній банківський капітал повинен бути переведений туди так швидко, як тільки дозволить мудрість. Таким чином, ми бачимо, що цей рух набирає розмаху.

Ця думка частково набула підтримки і здобула силу, і ми очікуємо, що нинішній рік буде більш насиченим подіями щодо Палестини, ніж будь-який попередній. Ми вважаємо, що відтепер ми можемо очікувати швидкого прогресу в юдейському питанні. Ми поїдемо туди, щоб глянути, що там відбувається, якщо на те буде воля Господа. Наступні п’ять років можуть здатися коротким терміном, щоб зібрати там юдейський народ з усіх кінців світу, але ми повинні пам’ятати три речі: по-перше, більшість юдеїв знаходиться в Росії і швидко прибуває в Сполучені Штати; по-друге, в даний час юдеї у всіх частинах світу, особливо в Сполучених Штатах, дуже процвітають; по-третє, Бог не стверджує, що всі юдеї повернуться до Єрусалима, але що Він збере Свій народ, і під цим ми розуміємо тих, хто вірить в обітниці, дані Аврааму, хто дійсно в душі ізраїльтянин, хто в душі прагне прийти до згоди з Ним і отримати Його милості.

Цих Він має намір зібрати там; і серед них, безсумнівно, будуть і заможні люди, тим більше що неспокійні часи в найближчі кілька років будуть свідчити про незахищеність власності в інших країнах. І юдеї, багато з яких накопичили майно, захочуть повернутися в Палестину, де, як вони відчувають, вони будуть у більшій безпеці, ніж в будь-якому з великих міст цивілізації. Ми, звичайно, не можемо погодитися з тим, що там вони будуть у більшій безпеці, тому що у Святому Письмі ясно сказано, що утиск, який охопить весь цивілізований світ, дійде і до Палестини і досягне там кульмінації в тому, що Святе Письмо називає “часом недолі для Якова”.

R4610 (1910 р.)