[R4608]
У ЧОМУ ЗАКОН БУВ БЕЗСИЛИЙ?

“Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі” (Римлян 8: 3).

Закон тут і в інших уривках, очевидно, відноситься до Угоди Закону. Не можна, наприклад, припустити, що Божий Закон безсилий або що апостол мав на увазі щось подібне. В якому ж відношенні Угода Закону була безсилою? Вона була безсилою, тобто неспроможною, оскільки не принесла бажаного результату. Результатом мало бути приведення народу, що знаходився під Угодою Закону, до повної згоди, до відносин угоди з Богом, де вони будуть досконалі, де матимуть право насолоджуватися вічним життям і всіма благословеннями, які Бог має для досконалих. Оскільки Угода Закону не принесла цього результату, та й не могла принести, вона була безсилою. У певному сенсі вона була неефективною; не безсилою в сенсі невідповідності, а безсилою в сенсі неефективності. Якби ми шукали особливі риси слабкості, то виявили б, що вони пов’язані з плоттю. Якби людство було в належному стані, щоб мати з неї користь; якби всі юдеї були в такому стані, який дозволив би їм слухатися Бога, то всі мали б життя через послух цьому Закону. Кожен бажаючий і кожен слухняний з них, маючи досконалі здібності у своїй плоті, зміг би отримати схвалення від Бога і був би прийнятий до відносин угоди, що містило б вічне життя.

“Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла” (в подобі гріховної плоті, тобто плоті, засудженої через гріх і за гріх, з приводу грішного стану, гріха у плоті), доводячи, що гріх у плоті не є неминучим, як, очевидно, прийшли до висновку юдеї, бачачи, що вони намагалися дотримуватися Божого Закону і все-таки не досягли досконалості. Один зі способів міркування з цього приводу (ймовірно, так міркували багато юдеїв) полягає в тому, що Закон був занадто строгий, що Закон був занадто суворий. Після приходу нашого Господа Ісуса постало запитання, чи був Закон, даний Богом, настільки суворий, що ніхто не міг його виконати; чи може хтось бути виправданий ним; чи був Закон добрий, а стан людини – поганий? Наш Господь, дотримуючись Закону, осудив гріх, тим самим показавши, що винен не Закон, а грішник. Так, виконуючи Закон, Ісус показав, що досконалій людині під силу виконати цей Закон і отримати схвалення Бога.

R4608 (1910 р.)