[R4607]
ВИХОДЬМО ЗА ТАБІР

“Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо” (Євреїв 13: 13).

Ізраїль став Божим народом в особливому значенні і висловив своє бажання бути Його народом ще до того, як увійшов у цей стан “Табору”. “Табір”, весь порядок розташування племен і їхній стосунок до Намету мали для цього факту важливе значення. Тим не менше, ізраїльтяни не були в згоді з Богом через свою недосконалість. Тому, щоб залишатися у відносинах Угоди з Богом, необхідно було, щоб священики приносили жертви в День Примирення.

Табір частково зображував те, що є сьогодні, і частково стан, який матиме місце в Тисячолітньому віці. У той час багато зі світу матимуть бажання перебувати в згоді з Богом. Вони вважатимуть за краще, щоб їхнє серце було в доброму стані, аніж в поганому; вони вважатимуть за краще бути в згоді, аніж в розладі. І ця картина “Табору”, як ми розуміємо, представляє всіх, хто остаточно дійде до згоди, хто остаточно забажає праведності і запрагне виконувати Божу волю.

Однак стан “Табору” в даний час навряд чи представляє світ у широкому сенсі. Швидше, це світська церква. Він представляє тих, хто з більшим чи меншим бажанням хоче бути в згоді з Богом, хто сповідує Його ім’я, але через невігластво, забобони або любов до світу не перебуває в правильному стані серця, щоб прийняти глибокі Божі речі, духовні речі саме в той час, коли відбувається духовна праця, праця Примирення. Ми не думаємо, що вони коли-небудь були зачаті від Духа. Вони просто моральні християни, християни зовні – християнський світ, християнство. Такі, як ми розуміємо, тепер представлені в стані Табору. За днів нашого Господа стан Табору представляв не християнство, а юдейський народ. Він не містив поган (світ у цьому сенсі слова), а тільки юдейський народ, який образно представляв усіх, хто забажає прийти до згоди з Богом.

Тому за Своїх днів наш Господь не виходив до поган, і, кажучи про світ, не мав на увазі язичників. Коли Він казав: “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас”, то говорив про світ з погляду буквального Ізраїлю. Язичники не бралися до уваги, оскільки не мали достатньо знань, щоб визначити, чи будуть вони Божим народом чи ні.

Але в Євангельському віці Табір не складається з юдейського народу, тому що речі змінилися. Сьогодні Табір представляє християнство. За днів нашого Господа вийти за Табір означало для Нього вийти за межі номінальної церковної системи Свого часу і виконувати волю Отця незалежно від підтримки цієї системи. Також для нас зараз вийти за Табір до Нього означало б вийти за межі нинішнього оточення, за межі християнства в тому сенсі, щоб проігнорувати погляди і вчення, схвалення і пастки християнства. Це означає вийти за межі його прихильності, за межі його впливу і громадського становища. У даному випадку стан Табору не представляє людей, які є чужинцями в сенсі злих намірів або свідомого відкидання Бога, а тих, хто зовні показує і стверджує, що є Божим народом.

Деякі можуть бути схильні запитувати, чому при такому погляді на речі можна зробити висновок, що жертви Дня Примирення, жертви Євангельського віку є “за весь народ”, за весь світ людства?

Ми відповідаємо, що вони є для всього народу в тому сенсі, що всі люди будуть мати можливість скористатися з привілеїв, які дають ці жертви, з благ, які виникають з них. Але, строго кажучи, вони не будуть для всіх людей, тому що будуть застосовні тільки до тих, хто стане в Тисячолітньому віці справжніми ізраїльтянами. Якщо хто-небудь відмовиться від можливості стати “Насінням Авраама”, він не отримає жодної користі від Примирення; він відмовиться від своєї частки викупу, не погодившись увійти під умови, доступні для нього – відкриті в той час великим Посередником. Якщо за часів Ізраїлю були язичники, які бажали стати юдейськими прозелітами і виконувати вимоги та умови, пов’язані з приєднанням до юдейського народу, вони могли стати ізраїльтянами з усіма привілеями ізраїльтян. Але якщо хто-небудь відмовлявся від цих вимог та умов, він не ставав ізраїльтянином, не отримував благословення за Законом Мойсея. Так само під час Тисячолітнього віку всякий, хто відмовиться увійти під вимоги та умови Нової Угоди і прийти до єдності з Посередником, не отримає благословення, не отримає реституції й усіх привілеїв, які прийдуть шляхом реституції, і, отже, не зможе здобути вічне життя.

У зв’язку з такою відповіддю може виникнути запитання: “В якому сенсі номінальна церковна система сьогодні і номінальна церковна система часів нашого Господа становлять картину класу, з яким доведеться мати справу в майбутньому, під розпорядженнями Нової Угоди, як з Божим народом, як з Ізраїлем Божим, класом Табору?

Ми відповідаємо, що оскільки ці люди, юдеї того часу і номінальні християни сьогодні, заявляють про своє бажання бути в згоді з Богом і кажуть, що вони – Його народ, кажуть про своє бажання виконувати Його волю, вони належним чином є представниками цього класу, який у Тисячолітньому віці бажатиме виконувати Божу волю. У даний час, з причини різних помилкових теологій і введення в оману великим противником, люди навчаються диявольських доктрин замість Правди і передань старших замість Божого Слова. Зараз люди неправильно поінформовані, але в той час вони почують Господнє послання, і більше не буде ніякого непорозуміння. Господь “дасть уста чисті народам ”, чисте послання, відмінне від вчення теперішнього часу, – без жодного спотворення, без жодного осквернення, без жодної суміші вавилонських помилок з Правдою.

Ми вважаємо, що сьогодні кожен (якщо він не лицемір), хто вважає себе приналежним до Церкви Христа, дійсно матиме бажання служити інтересам Правди, якщо він пізнав Правду. Так само юдеї за часів нашого Господа: якби вони не були засліплені помилками і забобонами, то більшість, на нашу думку, вважала б за краще робити правильно, а не навпаки. Це підтверджується словами Петра, коли він в День П’ятидесятниці, розуміючи, що вони й інші з народу розіп’яли Месію, сказав: “А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники”. Більшість не чинила опору, але вона була в невіданні, і правдиве світло ще не осяяло її. Коли цей клас у майбутньому буде приведений під вплив істинного світла, ми можемо очікувати, що він не чинитиме опору, але під запропонованим тоді світлом підкориться Божій благодаті й досягне досконалості. І всі, хто витримає випробування в кінці Тисячолітнього віку, коли сатана буде звільнений на короткий час, щоб випробувати народи, прийдуть до вічного життя на запропонованих Богом умовах.

R4607 (1910 р.)