[R4606]
НАСІННЯ ВІРИ І НАСІННЯ ЗАКОНУ

“Через це з віри, щоб було з милості, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам” (Римлян 4: 16).

В інших місцях Павло показав, що існує тільки одне Насіння Авраама (Христос) у головному, особливому, найвищому значенні. Він каже, що бути членами Тіла Христа – наш привілей і “покликання”. “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. Ми, хто не є насінням Авраама по плоті, зараховані до насіння Авраама завдяки нашій вірі і тому, що ми стаємо членами Духовного Насіння. Але ми не повинні думати, що це – нерозважливий вислів, і що Господь, кажучи “Насіння Авраама”, потім приймає як насіння Авраама тих, хто не є його насінням, хто взагалі не належить до його нащадків. Це робило б його вислів ілюзорним, звабливим і оманливим. З цього виникає, що наш Господь Ісус є “Насінням Авраама” не тільки по плоті, але й Насінням Авраама по Духу, на рівні, вищому ніж тілесна спорідненість з Авраамом. І саме на цьому вищому рівні ми є членами Тіла нашого Господа. Ми є Його членами як Нові Створіння; ми – члени Духовного Христа, а не Чоловіка Ісуса Христа.

Тому для нас важливо бачити, як Ісус став Духовним Насінням Авраама, бачити, що Він, як Чоловік Ісус Христос, не був Духовним Насінням Авраама і не міг виконати ці умови. Наприклад: Бог обіцяв, що в насінні Авраама “благословляться всі племена землі”. Але Чоловік Ісус не міг благословити світ так, як це мав на увазі Бог, – не міг дати йому вічне життя. Він не міг дати його, тому що не мав вічного життя більше, ніж потребував його для Себе. Єдиний спосіб, яким Він міг дати вічне життя, – це дати його згідно з Божественним Планом, покласти Своє земне життя відповідно до Божественних умов і волі, щоб потім Бог у нагороду за цей послух дав Йому вищу природу, божественну природу з її славою й честю на вищому рівні. Це залишило в Його власності земні права, які Він мав як чоловік і яких не позбувся через непослух. Це залишилося в Нього як актив, як запас благословення, щоб потім передати його людству.

ДУХОВНЕ НАСІННЯ

Наш Господь міг стати Насінням Авраама, щоб благословити всі племена землі, тільки як Нове Створіння, Нове Створіння Ісус Христос. Нове Створіння на духовному рівні має дар, який може дати, а людство на земному рівні потребує саме такого благословення, яке Він здатний дати. Великим Посередником, членами якого ми запрошені стати, є духовний Христос. І щоб ми або будь-який юдей стали членами цього духовного Христа, цього духовного Насіння Авраама, необхідно одне: не якась земна спорідненість з Христом або якась земна спорідненість з Авраамом, але зачаття святим Духом до тієї ж духовної природи, якою володіє Христос. Той, хто завдяки заслузі Христа має можливість віддати своє тіло на жертву живу, приємну Богові, і робить це, отримає обіцяну нагороду тієї ж природи, якою володіє Христос, – стане членом Його духовного Тіла. Отже, це духовне Насіння може складатися з людей з природного насіння Авраама, а також з тих, хто не належить до його природного насіння, як у нашому випадку. Ми, погани, тепер стаємо членами духовного Насіння Авраама, але ми не могли стати членами природного насіння; ми ніколи не були ними.

Як дає зрозуміти апостол у цьому тексті, Божественна ціль – мати два насіння Авраама: одне з них – духовне Насіння, про яке ми щойно згадували, а інше – природне насіння Авраама. Одне з них, каже він, розвивається по духу, по благодаті, по милості. Ми прийшли до цих відносин не через Закон, а через участь з Христом. Милість полягає в тому, щоб мати дозвіл віддавати наші тіла на живу жертву, прийнятну для нашого Відкупителя, щоб ця жертва була прийнята Богом, і щоб ми мали участь у нагороді. Цю милість, цю благодать ми отримуємо тепер як духовне Насіння, і беремо участь в ній у міру нашої вірності Господу.

Саме це Насіння представлене нам у вигляді “зір небесних”. Інше насіння Авраама уподібнюється до “піску морського”. Святе Письмо говорить, що це насіння, земне насіння Авраама, є насінням, яке буде розвиватися під Законом. З писань того ж апостола ми знаємо, що цей Закон не міг бути Законом, який Бог установив для юдеїв через Мойсея. Той Закон не приніс нікому з них вічного життя. Він не привів жодне насіння Авраама до досконалості.

Як же нам зрозуміти твердження апостола, що деякі з насіння повинні бути з Закону, якщо Закон не міг зробити нічого досконалим? Відповідаємо, що тут він звертається в минуле до Угоди Закону, укладеної через Мойсея, а в іншому виразі звертається до майбутньої Угоди Закону, яка буде укладена в кінці цього Євангельського віку і називається Новою Угодою [Закону]. Вона буде такою ж, як Угода, про яку щойно була мова, але в неї буде кращий посередник, який зможе дати вічне життя і всі благословення, які Бог наперед приготував і обіцяв для них. Отже, згідно з іншими місцями Святого Письма ми бачимо, що всі народи матимуть привілей увійти під розпорядження цієї Нової Угоди [Закону], для якої Христос – Посередник, і членами Якого ми стаємо, так що до кінця Тисячолітнього віку Його Насіння включатиме всіх спасенних на людському рівні. Вічне життя отримають всі, хто виконає умови: “Нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч”.

Так ось, твердження “не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри [благодаті]” відноситься до тих, хто зараз є духовним Насінням Авраама по благодаті, і до тих, хто стане насінням Авраама під Новою Угодою в Тисячолітньому віці через послух Закону під кращим Посередником, ніж Мойсей, під великим позаобразним Мойсеєм, Христом (Головою) і Церквою (Його Тілом), яку Бог зараз піднімає в цьому Євангельському віці. Він підняв Голову вісімнадцять століть назад. Тіло незабаром буде повністю підняте і приєднане до Голови в славі.

ЗЕМНЕ НАСІННЯ

Хоча Стародавні Гідні будуть окремим і відмінним класом від решти людства, і повинні отримати особливу нагороду за свою віру – “краще воскресіння”, – коли вийдуть з гробу з повною людською досконалістю, тим не менш, вони будуть перебувати під Законом, оскільки, здається, існує тільки два шляхи, якими хтось може бути приведений до згоди з Богом. По-перше, є ті, які жертвують земними інтересами в теперішньому часі і зачаті до духовної природи і, таким чином, зараховані до членів духовного Насіння; і, по-друге, є ті, які увійдуть під Нову Угоду [Закону], для кого духовне Насіння буде Посередником. Оскільки Авраам та інші Стародавні Гідні не можуть бути залічені до духовного Насіння, то їх можна віднести, за логікою, тільки до природного насіння. Про те, що вони не були зачаті до духовної природи, ясно свідчать слова нашого Господа, коли Він сказав про Івана Христителя: “Нема більшого понад Івана, та найменший у Божому Царстві той більший за нього”. Таким чином, Він чітко позначив лінію поділу між тими, хто відноситься до класу Царства, і тими, хто не може належати до цього класу, якими б великими вони не були. Тому ми повинні розуміти, що Стародавні Гідні у своїй досконалості будуть підкорятися правилам і приписам Тисячолітнього Царства і з самого початку матимуть повну досконалість у всьому, що решта людства зможе здобути протягом Тисячоліття. Цей особливий привілей буде нагородою за проявлену ними віру і дозволить їм брати участь у праці Царства, бути знаряддям духовного класу і досягти досконалості людської природи миттєво, замість того щоб підніматися [R4607] поступово з недосконалості, як це буде з рештою людства.

Як ми вже висували думку, ми вважаємо, що в Писанні є твердження, які мають на увазі, що Бог має намір остаточно надати їм місце на духовному рівні, але ми не бачимо способу, яким вони могли би потрапити на цей рівень, відповідно до умов, накреслених у Божому Слові, до завершення Тисячолітнього віку. Однак ми вважаємо, що замість того, щоб стати членами Нареченої Христа, вони, радше, отримають місце з “Великою Громадою”, щоб служити перед престолом, а не сидіти на престолі.

R4606 (1910 р.)