[R4601]
ЦІНА ВІДКУПЛЕННЯ І ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ

“І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були... але дорогоцінною кров’ю Христа” (1 Петра 1: 18, 19; 1 Коринтян 6: 20).

Жертовне життя нашого Господа складає ціну відкуплення, але наявність у Нього ціни і застосування цієї ціни правильно було би вважати двома різними речами. Він застосував ціну за віруючих, коли “піднявся на висоту”, “щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас” – Церкву, дім віри, посвячених. І Писання показує нам, що пізніше Він застосує цю ціну за все людство – що вона остаточно призначена для всіх, але ще не була застосована за всіх.

Тому Писання стверджує, що “весь світ лежить у владі злого” (WTB); що людство все ще – “діти гніву”. Ми “з природи були дітьми гніву, як і інші”, але уникнули осуду, який лежить на світі, тому що заслуга жертви Христа була застосована за віруючих, і ми увійшли під умови цього застосування, коли увірували в Господа, залишили гріх, прийняли вірою Відкупителя і посвятилися. Потім ми були зачаті святим Духом Господа.

Хтось може запитати: оскільки наше людське життя було принесене в жертву з часу нашого посвячення і зачаття святим Духом, то чи правильно буде сказати, що, коли останній член Тіла Христа принесе себе в жертву і буде духовно зачатий, всі приписані життєві права, принесені в жертву, опиняться в руках нашого Господа? І якщо так, то чи потрібно буде всьому Класу Утиску воскреснути ще перед тим, як кров, заслуга, може бути застосована для запечатання Нової Угоди? І ще, хіба Нова Угода не може бути запечатана, а Стародавні Гідні принесені як перші плоди, до воскресіння Класу Утиску?

Жертва приноситься Отцю і приймається Отцем, і, наскільки це стосується нас, справу можна вважати закінченою в той час, коли останній посвячений член Тіла Христа вчинить своє покликання та вибрання міцним. З іншого боку, клас “Великої Громади” приєднався до відповідної домовленості не з упевненістю у своїй здатності досягти чогось самостійно, а через конкретну домовленість, що Відкупитель покриє всі їхні гріхи, всі недосконалості й недоліки, які були в них на момент посвячення, про які апостол каже: “...щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів”.

Господь Ісус запропонував стати їхнім Заступником перед Отцем і бути з ними як завжди присутня допомога в час утиску. Він обіцяв бути їхнім Заступником у всіх життєвих випробуваннях і труднощах, в їхніх сутичках з плоттю і в проявах недосконалостей плоті, які трапляються і суперечать волі Нового Створіння. Він погодився виступати на захист у всьому, звідси Його інтерес до цих членів “Великої Громади” навіть після того, як він закінчить справи з класом “Малої Черідки”, і вона перейде за завісу. А оскільки основою Його заступництва є заслуга Його жертви, то збереження Його статусу як їхнього Заступника, здається, вимагатиме, щоб Він зберіг для цього в руках Отця заслугу Своєї жертви і, відповідно, ще не застосовував її для запечатання Нової Угоди для Ізраїлю і через Ізраїль для всього світу.

У прообразі відсилання Козла Відпущення в пустелю наприкінці Дня Примирення і відсутність будь-яких звісток про його загибель, могло би означати, що “Велика Громада” і її труднощі не будуть братися до уваги після того, як козел буде відісланий. Але вищенаведений аргумент, здається, переконливо доводить, що заслуга Христа повинна залишатися в силі, поки останній член класу “Великої Громади” не зазнає повного знищення плоті, яку він не зміг віддати добровільно.

R4601 (1910 р.)