БУДЬТЕ ПОМІРКОВАНІ У ВСЬОМУ
Притчі 23: 29-35

Заголовний вірш: «Кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка».
Хоча не можна казати, що Біблія наказує повністю стримуватися від п’янких напоїв, можна ствердити, що скрізь від Буття до Об’явлення вона осуджує п’янство та звертає нашу увагу на його розпусні наслідки, шкідливі як фізично, так і духовно. На нашу думку кліматичні умови в осередках цивілізації та нервове напруження сьогодення зробили ці лиха зловживання спиртним просто страхітними. Наведені факти повністю виправдовують нас, як послідовників Ісуса та апостолів, йти ще далі і наполягати на абсолютній відмові від усіх алкогольних напоїв. Особливі обставини та умови вимагають особливого підходу.
Наприклад, коли Адамові діти були майже досконалими вони могли побратися між собою і справді так робили, хоча жодна така річ не була б розумною і аж ніяк не була б виправданою тепер, коли велика деградація нашого роду через спадковість так спотворила нашу природу через деякі наші слабості, що навіть для двоюрідних братів та сестер було б небезпечним побратися з огляду на розумові відхилення їхнього потомства. Іншими словами, обставини змінюють правила. Безперечно, протягом майже вісімнадцяти століть в деяких відношеннях відбулися великі зміни, і найбільш розумні та шляхетні з-посеред людства практично погоджуються, що в наші дні вживання алкогольних напоїв є, щонайменше, безглуздим та надзвичайно шкідливим заняттям. Вони становлять загрозу для тих, в кого сильний характер, і є жахливою, невідпорною спокусою для слабких, котрі мали б отримати підтримку з боку сильних, щоб зносити власні тягарі успадкованих слабостей. Масштаби злочинів та гріха, які прямо чи посередньо пов’язані з впливом алкоголю, повинні змусити всіх добрих людей з жахом зупинитися перед цим і вжити свій вплив, щоб цьому протистояти. При цьому ми не засуджуємо тих усіх, котрі більшою чи меншою мірою потрапили в течію злочинності та гріха, породжену алкоголем. Безперечно, серед тих, хто виробляє та розповсюджує ці напої, а також серед тих, хто тримає їх в гуральнях та броварнях, є особи шляхетного розуму, котрі хотіли б радше робити добро, аніж зло. Розмірковуючи якимось особливим чином, який нам не зовсім зрозумілий, вони перекладають відповідальність з власних плечей на плечі своїх немічних братів та сестер з числа людського роду. Напевно, що в основі всієї цієї торгівлі лежать гроші. Апостол каже: «Бо корінь усього лихого то грошолюбство».

ОБРАЗ П’ЯНИЦІ

В нашій нинішній лекції мудрець Соломон дає нам образ п’яниці: червоні очі; лихо; сльози; сварки; нарікання. Він радить: «Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка». Може здатися, що існує якийсь шарм або зачарування, що супроводжує алкогольне збудження, яке поволі виснажує сили та прудко поневолює слабовільного. Мудрець пов’язує демонську владу спиртного з його близнюком – тілесним потягом та повсюдною розпустою, кажучи: «Пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі». Він додає: «І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря [як плаваючі рештки розбитого судна], й як той, хто лежить на щогловім верху» – в небезпеці неминучого знищення. Він описує стан тих, котрі сп’яніли до нестями. Вони не усвідомлюють свого жалюгідного стану і відчувають найбільшу насолоду від такого безпам’ятства, і коли приходить похмілля від п’янки, їхнім бажанням є знову потрапити в збудження. Ось так, поступово змикаються окови рабства найбільш згубної звички, і людська гідність поступово потрапляє в залежність, а земні мрії, не кажучи вже про небесні, поринають в пітьму.
В Святому Письмі написано: «п'яниці... Царства Божого не успадкують», – жоден п’яниця не може сподіватися бути членом Тіла Христа, вибраної Церкви. Дяка Богу, що це більше не означає для нас його повної погибелі, хоча означає величезну втрату. Ми ніколи не повинні забувати, що особа, раз бувши п’яницею і виплутавшись з цього жалюгідного стану, більше не бажатиме ставати ним. Пам’ятаймо, що лише «переможцям» є обіцяна частка в Його Тисячолітньому Престолі та Царстві. Хто втрачає панування над своїм тілом до такої міри, що стає п’яницею, жодним чином не є переможцем і не є відповідним в даний час для співспадкоємства з Христом. Президент Сполучених Штатів свого часу висказався так: «Людині, яка активно зайнята корисною працею, яка хоче мати в своєму розпорядженні все те найкраще, що є в ній, я хочу з усією переконливістю, яка є в мені, порадити і наполягти: – Полишіть спиртне, – зовсім! Хто випиває, той добровільно позбавляє себе подальших перспектив. Особисто я не хочу так ризикувати. Я не п’ю».
Коли м-р Тафт казав ці слова, він був Секретарем Військового Відомства і напевно не вважав себе непридатним для вищого становища через повну відмову від спиртного. Генерал Фредерік Д. Грант, відомий противник спиртного, казав: «Пияцтво – найбільше прокляття християнства, бо практично всі злочини та нещастя є його наслідком. Дев’яносто п’ять відсотків – і я думаю, не менше, – дезертирства і випадків беззаконня в Армії є наслідком пияцтва. Ще інше лихо – випивати в іншій формі. Чи хтось чув про доми розпусти без осіб легкої поведінки, або сумнівні заклади без бар-стійки? Можете сказати молоді, що генерал Грант не п’є і краплі спиртного – вже вісімнадцять років, – бо він боїться його пити».

R4600 (1910 р.)