[R4595]
БУКВА І ДУХ

“І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє” (2 Коринтян 3: 6).

Ми не повинні сприймати ці слова – “буква вбиває, а дух оживляє”, – як такі, що відносяться до нашої букви або нашого духа, чи до букви Слова, чи до духа Божого Слова, чи до букви Закону, чи до духа Закону, але до букви Угоди і духа Угоди, бо, мабуть, саме про це вів мову апостол: “І Він нас зробив бути здатними служителями”, тобто кваліфікованими, вмілими слугами, посланцями Нової Угоди. Якщо широко глянути на все, що пов’язано з Угодою, ми будемо мати наступне: усі ангели знаходяться в стосунках Угоди з Богом, але не через Нову Угоду, а через дуже древню Угоду, тобто не через Угоду, виражену стількома словами, а через Угоду, яка розумілася так: вони отримують вічне життя і всі благословення, якщо будуть слухняні Богу. Такими є їхні стосунки Угоди.

Адам, засновник нашого роду, схоже був створений у відносинах Угоди з Богом. Божий Закон був написаний у самому його серці, у самій його істоті. І хоча Закон не був викладений численними словами, Адам розумів, що якщо він буде слухняним, то буде мати вічне життя і буде вічно насолоджуватися усіма Божими милостями і благословеннями. Бачимо, що Адам зазнав у цьому невдачі. Він зламав Угоду. Результатом став Божественний вирок – смертний вирок, який перейшов на всіх його нащадків, тому що вони успадкували недосконалість, і якими б благими не були їхні наміри, їхні діла недосконалі, і всі вони, зрозуміло, знаходяться поза відносинами Угоди з Богом.

У випадку з Авраамом Бог дав зрозуміти про Свою готовність у визначений час і певним чином мати справу з будь-ким з нашого роду, хто знаходиться поза межами таких відносин через погані діла, а не через погане серце або погані наміри. Авраам, належачи до класу тих, хто перебував у згоді з Богом у серці, у своєму прагненні до згоди з Божественною волею, негайно отримав певну міру відносин Угоди в тому, що був удостоєний честі називатися приятелем Бога, а не Його ворогом. Йому випала честь дізнатися про приготовані Богом благословення не тільки для себе, але й для всіх, хто також прийде до згоди з Богом. Проте він не отримав подробиць, а лише загальний нарис, ескіз. Свого часу його нащадки, сини Ізраїлю, отримали наступну домовленість з Богом, в якій Він запропонував їм дати вічне життя, якщо вони будуть дотримуватися Його Закону: “Людина, яка його виконує, буде ним жити”. Апостол каже, що вони думали, що це дасть їм велику перевагу, але вимоги виявилися непосильними для них. Тому Закон, який, без сумніву, був даний їм як милість – і він дійсно був милістю в певних відношеннях, – “стався... на смерть”, а не на життя. Пізніше через пророка Єремію й інших Бог пояснив їм, що вина Угоди була не в Законі, ні з Його боку, але з їхнього боку, бо вони не дотримувалися Закону, і єдине, що можна зробити для їхньої користі – це увійти в Нову Угоду через нового Посередника, Який зможе надолужити їхні недоліки і допомогти їм так, як не був здатний допомогти Мойсей.

З того часу Божий народ почав виглядати за цим новим Посередником. Вони бачили, що сам Мойсей провістив цього Посередника, кажучи: “Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене [як мій позаобраз]; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме! І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу”.

Відтепер усі очікування юдеїв були пов’язані з цим Месією; і зі слів пророків ми бачимо, як Бог особливо вказав на прихід цього Месії: “Ось Я посилаю Свого Ангела, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу... Ангела заповіту, Якого жадаєте” – того, кого ви чекали, про кого молилися, на кого покладали свої надії, і того Я пошлю, говорить Господь, але хто витерпить день Його прибуття, хто встоїть, коли Він буде тут, адже Він буде як у пральників луг і очистить усе; Він буде як огонь той у золотаря і очистить усі недосконалості тих, хто буде з Ним, щоб очистити синів Левія, щоб вони могли приносити жертви, прийнятні для Бога. Ізраїль очікував, що Бог виконає Свою початкову пропозицію зробити їх Своїм вибраним народом і використовувати як шлях для передачі благословень вічного спасіння та примирення – вічного життя для світу, щоб привести весь світ до відносин Угоди з Богом. Для Ізраїлю це називалося Новою Угодою, бо Бог вже робив їм таку пропозицію раніше, тобто дав Угоду Закону, яку вони не змогли виконати. “Це повинна бути Угода з вами заново, ще раз”, краща, так би мовити, Угода. Не краща за якимись своїми характеристиками, своїм Законом, але краща, сприятливіша для вас. Вона не зажадає меншого послуху Божественному Закону “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю... і свого ближнього, як самого себе”, а буде кращою завдяки своєму Посередникові, більш кваліфікованому, ніж Мойсей, і цей порядок буде більш сприяти тому, щоб допомогти подолати труднощі, недоліки і т. ін.

Коли прийшов наш Господь Ісус, Він був цим Посередником цієї Нової Угоди. Він прийшов з цією метою. Але хто з них встояв у день Його присутності? Хто з них був готовий, коли Він з’явився? Зовсім небагато. Тільки “справді ізраїльтяни”. Тому Його вчення, Його служіння були як у пральників луг і як огонь у золотаря. У той час Він очистив синів Левія, посвячених, щоб вони могли принести себе Господу, віддавати себе в живу жертву. Так Церква може бути жертовним священицьким класом, і так було протягом усього Євангельського віку. Відколи був відібраний весь відповідний матеріал з юдейського народу, привілей стати позаобразними левитами і позаобразними священиками перейшов загально до поган, щоб заповнити з них недостатню кількість з юдеїв. Таким чином ми були введені в цей клас, щоб бути частиною цієї жертви, щоб ми могли принести [R4596] Господу прийнятну жертву. Все це, як ми розуміємо, є підготовкою до великої праці Посередника, більшого посередництва цього порядку Нової Угоди.

Зараз Бог обирає позаобразний дім Левія і позаобразне Царське Священство. Церква в цьому віці буде завершена і прославлена ​​– велике Тіло Посередника буде завершене, і Посередник буде готовий розпочати Свою велику працю. Його працею буде встановлення відносин Нової Угоди, або, іншими словами, встановлення відносин Угоди між Богом та Ізраїлем заново, ще раз, на кращій основі, ніж та, яка була досягнута через Мойсея, тому що цей позаобразний Священик, цей позаобразний Мойсей матиме владу прощати гріхи людей, а значить, право відновити їх і вивести з деградації. З того часу, як Він візьметься за Свою працю як Посередник Нової Угоди, ті, які перебуватимуть під розпорядженнями Нової Угоди, матимуть участь у цьому благословенні і таким чином будуть у відносинах з Богом і матимуть Його прихильність, але не в повній мірі, а тільки завдяки Посереднику і через Нього. Наприклад, коли при завершенні цього віку Господь вдруге представить Свою кров на Вблагання за весь народ, Він тим самим запечатає Нову Угоду, введе її в дію і займе місце великого Посередника, Царя Тисячолітнього віку. Завдяки такому застосуванню Його крові і запечатанню цієї Нової Угоди Він візьме на Себе відповідальність за світ людства, а завдяки запечатанню Нової Угоди з Ізраїлем буде використовувати цей народ особливим чином, як Свій шлях благословення.

Порядок Нової Угоди передбачає, що народ Ізраїлю буде користуватися певними благами і благословеннями, але їхні стосунки не будуть безпосередньо з Богом, а лише з Посередником. У той час Посередник матиме владу і право гарантувати їм вічне життя, сприяти в цьому і дати їм всі нагороди і благословення так, немовби вони повністю мали благовоління Бога. Через Нього вони матимуть благовоління Бога, але в тому, що стосується Божого Закону, вони все ще будуть недосконалі, під Божественним вироком і, так би мовити, будуть перебувати в межах досяжності Всемогутнього. Але Він влаштував так, що через цього Посередника, через цього Пророка, Священика, Царя і Суддю вся Його милість і прихильність пошириться на Ізраїль. Отже, протягом цього часу цей народ матиме всі благословення і поступово почне отримувати благодіяння реституції і підняття з усякого зла теперішнього часу – звільнення від зла. Ці благословення поширяться на інші народи в тому сенсі, що їм буде дозволено увійти і разом з Ізраїлем стати справді ізраїльтянами, приймаючи обрізання, хоча не рукотворне, а обрізання серця. Вони прийдуть до відносин з Посередником, а значить, до відносин з Отцем через Посередника, і, за словами пророка, народ, який не прийде до Господа, до Єрусалиму, не визнає нові відносини, встановлені в Ізраїлі, і не прийме в них участі, коли матиме такий привілей, не матиме Божественного благословення. Вони будуть знаходитися під прокляттям, як і раніше, тобто, як і досі, в Божественній немилості. Вони не будуть виставлені на вплив сатани і його підступів, а будуть підлягати різним рисам цього покарання – смерті, покарання за гріх.

Отже, протягом Тисячолітнього віку цей порядок Нової Угоди, встановлений Посередником, означатиме благословення для всіх, хто буде під владою цього Посередника, захищений Ним від повних вимог Божественної Справедливості, яка знищила б їх через їхню недосконалість. Під цим благотворним улаштуванням вони досягнуть повної досконалості своєї природи і в кінці Тисячолітнього віку будуть здатні повністю задовольнити кожну божественну вимогу і більше не потребуватимуть Посередника між ними і Отцем. І коли, як каже нам апостол, буде придушений всякий гріх і непослух, коли буде знищена смерть, а людство буде підняте зі смерті, крім тих, хто піде на Другу Смерть, Господь передасть Царство Богові, Отцеві, але не для знищення, бо в той час людство буде повністю здатне безпосередньо користуватися всіма благословеннями відносин Угоди з Богом, яких не могло мати в недосконалих умовах.

Такими будуть відносини Угоди в кінці Тисячолітнього віку в найбільш повному розумінні цього слова. Людство повернеться до становища, яке займав Адам на початку, коли був створений за Божим образом і подобою і був названий “сином Божим”. Ось так людство, цілковито відновлене, у повній згоді з Богом, знову буде в повноцінних відносинах з Ним, і всі люди будуть підкорятися Отцю.

Як Адам був випробуваний, бувши Божим сином, так будуть випробувані і ці. Після тисячі років сатана буде звільнений, щоб випробувати людей і спробувати відвести їх. Якщо після всього досвіду з гріхом у них залишиться хоч якась прихована симпатія до нього, обман обов’язково виявить цю симпатію, тим самим визначивши непридатність тієї чи іншої людини до вічного життя. До того часу люди мали б розвинути характер, який дозволив би їм любити праведність і ненавидіти беззаконня, інакше вони були б не в змозі мати ці відносини Угоди з Богом вічно.

Отже, бачимо, що під час Тисячолітнього віку відносини Нової Угоди будуть такими ж, як у кінці Тисячолітнього віку, за винятком того, що люди перебуватимуть під керівництвом Посередника і матимуть обмеження через недосконалість людської природи, тоді як пізніше вони будуть досконалими.

Повернемося до нашого тексту, до висловлення, що Бог “нас зробив бути здатними [кваліфікованими] служителями Нового Заповіту”. Отже, ми тепер є служителями Нової Угоди, слугами Нової Угоди. Ми служимо їй у тому ж значенні, що й Ісус. Ісус служив їй у тому, що спочатку готувався стати великим Пророком, великим Священиком і Царем – Посередником. Так і ми знаходимося в процесі приготування, отримуючи уроки, дисциплінуючи себе і розвиваючись за подобою характеру нашого Господа, щоб у майбутньому стати членами Його славного Тіла, членами цього славного Насіння, Пророка, Священика, Царя. Ось в якому сенсі ми стаємо здатними служителями, здатними слугами її: ми не тільки служимо їй, підтримуючи свої тіла і розвиваючи в собі плоди і благодаті Святого Духа, а й робимо це по відношенню один до одного. Наречена готується. Ці слуги Нової Угоди допомагають один одному приготуватися. Усі вони є членами Тіла Христа, здатними служителями.

Це служіння не можна назвати недосконалим, адже воно виконує свою роботу, свою ціль. Воно дійсно дозволить вирішити справу. Це – чесне жертвування, не удавання; також приготування, яке ми проводимо, є чесним, не облудним. В якому сенсі? А от в якому: коли ми були “дітьми гніву, як і інші”, ми не були ані служителями, ані не підходили для того, щоб бути служителями Нової Угоди, та коли ми почули про Божу благодать, наші вуха виявилися блаженними, і коли ми побачили це славне запрошення, наші очі стали блаженними, і коли очі і вуха нашого розуміння збагнули цю звістку про Божу благодать, що сповіщає мир через Ісуса Христа, нашого Господа, наші серця виявилася здатними відгукнулися. У нас був той самий досвід, що й у нашого Господа. Як очі Його розуміння були відкриті повністю, щоб знати волю Отця, і вуха слухняності, і Він сказав: “Твою волю чинити, мій Боже, я хочу”, так і наші серця повинні були прийти до такого ж стану прагнення знати волю Отця, перш ніж ми могли в якому-небудь значенні слова бути до вподоби Йому або прийнятними для Нього. І навіть у такому стані ми неприйнятні, тому що Господь дивиться далі і говорить: “У вас благі наміри і добрі спонукання, але ваша плоть слабка, і ви перебуваєте в занепалому стані”. Потім Він вказав нам на факт, що Він призначив для нас Заступника. Звернувши свій погляд на цього Заступника, ми упізнали в ньому “Ісуса Христа Праведного”, Який запропонував нам стати нашим Заступником і відшкодувати всі наші недосконалості, якщо ми бажаємо приєднатися до Нього в Його жертві. Так ми прийшли до Господа. Ми представили свої тіла в живу жертву. Ми визнали, що самі по собі ми недосконалі. Ми визнали, що добрі наміри – це все, що в нас було. Ми почули про Його благодать і повністю посвятилися. Ми відмовилися від усього, щоб йти слідами Ісуса і страждати разом із Ним, щоб разом із Ним прославитися.

Коли ми досягли цього пункту посвячення і запрагнули бути з Ісусом як здатні служителі, як здатні слуги Нової Угоди, Ісус наблизився до нас, став нашим Заступником і представив нашу справу Отцеві, відстоюючи її і застосовуючи Свою заслугу для покриття всіх наших недоліків. Коли Він це зробив, Отець прийняв нас і зарахував до членів Тіла Христа, членів Царського Священства, пов’язаних з Ісусом як здатні служителі Нової Угоди, нового Заповіту. Тож ми йдемо далі як здатні служителі вже зараз, прийняті в Улюбленому (прийнятні не на умовах посередницького Царства наступного віку, тому що зараз немає такого порядку і немає такої посередницької роботи), а прийняті як члени Посередника, як члени Тіла Христа. Оскільки Голова цього Тіла відшкодував наші недоліки, щоб наша жертва була прийнятною, наше становище виняткове і відрізняється від становища світу в майбутньому. Як здатні служителі, як визнані посли Бога у світі, ми зайняті з Христом у праці, яку Він зараз виконує, а саме, у збиранні Господніх Коштовностей протягом усього Євангельського віку. Це особлива праця, яку Господь доручив нам виконувати в даний час. Наречена повинна приготуватися. Як тільки Наречена приготується, почнеться велика праця для світу людства; тепер же наше здатне служіння цієї Нової Угоди відбувається в сенсі підготовки нас, приготування самих себе і віддавання нашого тіла на живу жертву, покладання нашого життя за братів, і все це (коли мова йде про нас, членів Великого Первосвященика) є, в іншому значенні, частиною [R4597 ] Його праці, як каже апостол: “Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю”. Бог працював в Ісусі, щоб Той виконав Свою жертву належним чином, і Бог зараз працює в нас. Він виставив перед нами велику нагороду. Ми читаємо про нашого Господа Ісуса Христа, що “Він замість [заради] радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого”. Ми також дізнаємося, що “нам були даровані [Богом] цінні й превеликі обітниці, щоб ними ми стали учасниками Божої природи” (Хом). Під дією у нашому серці цих обітниць ми здатні класти своє життя за братів і копіювати прикмети нашого Господа і Спасителя до самої смерті.

Отже, ми є кваліфікованими, здатними служителями Нової Угоди – не букви, а духа. Посередник Угоди, звичайно ж, повинен бути в згоді з усіма умовами Угоди. Цими умовами Нової Угоди є досконалий послух Богу, як це представлено в Божественному Законі: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю... і свого ближнього, як самого себе”. Відповідно, Ісус є в повній згоді з цим Божим Законом, який Він прийняв як основу улаштування для людства, і всі, кого Бог прийме як членів Його Тіла, як учасників з Ним, як здатних служителів і слуг цієї Нової Угоди разом з Ним, повинні бути в згоді з Божественним Законом, бо як інакше вони можуть бути слугами цього Закону? Але зараз, каже апостол, коли мова йде про нас, ми не можемо відповідати критерію букви цієї Угоди, але ми в змозі відповідати її духу, її намірам. І в згоді з цим він говорить в іншому місці: “Щоб виконалось виправдання Закону [тобто справжнє значення, справжній дух Закону] на нас, що ходимо не за тілом, а за духом”. Він не говорить, що ми здатні ходити згідно з духом, згідно з Божественним Законом, і ми знаємо, що ми не в змозі це робити, але ми в змозі ходити за духом.

Оскільки при нашому посвяченні ми прийняті Богом як здатні служителі Нової Угоди і члени цього Тіла Посередника, Царя і Священика (завдяки заслузі Ісуса, нашого Заступника), то Бог передбачив, що в разі будь-яких ненавмисних порушень з нашого боку цього Закону, цієї Угоди ми “маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного”. Він не тільки Заступник, коли ми вперше приходимо до Отця, приносимо себе в живу жертву і прийняті через приписання заслуги нашого Господа, але й у подальшому є нашим Заступником, і ми, як і раніше, потребуємо Його заступництва, адже, навіть якщо ми займаємо це становище як Нові Створіння, і наші наміри, як Нових Створінь, добрі, ми, як Нові Створіння, все ж несемо відповідальність за глиняний посуд, буквальне тіло, через яке діємо як Нові Створіння. Ми несемо відповідальність за всі порушення ним Божественного Закону. Тому, каже апостол, якщо ми виявимо, що ненавмисно, всупереч намірам нашої волі, духа нашого розуму ми порушуємо Божественний Закон, ми повинні з відвагою прийти до престолу небесної благодаті. Ми не повинні думати, що зроблене для нас Господом, коли ми принесли себе в живу жертву, відшкодовує наші недоліки до кінця життя. Слід розуміти, що Він відшкодував недоліки лише до цього моменту і що через кожну недосконалість і кожне відхилення відтоді ми повинні приходити до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать для допомоги. Ми приходимо з відвагою, тому що маємо такого великого Первосвященика, тому що усвідомлюємо, що ми є членами Божого Дому, позаобразними левитами, які включають в себе як Малу Черідку, так і Велику Громаду. Всі вони мають привілей з відвагою приходити до престолу небесної благодаті і там отримувати милість і знаходити благодать для своєчасної допомоги. Ось так “здатні служителі [слуги]” Нової Угоди можуть постійно підтримувати своє становище перед Богом через свого Заступника, “бо Він завжди живий, щоб за них заступитись”. А оскільки ми маємо цього Заступника, оскільки ми визнаємо Ісуса нашим Заступником, ми можемо приходити до престолу благодаті. Всі ми, хто має привілей називати Бога своїм Отцем, приходимо за прощенням провин, які трапляються день за днем ​​і які є ненавмисними з нашого боку. Лише тоді, коли ми приносимо вибачення і отримуємо прощення і допомогу, ми можемо надалі бути більш вірними, більш здатними перемагати в цих різних відношеннях. Таким чином, ми є кваліфікованими служителями Нової Угоди, але не букви цієї Угоди, як вона діятиме в Тисячолітті, а духа Нової Угоди, який діє зараз по відношенню до нас через нашого Заступника і дозволяє нам завжди бути прийнятними для Отця через Нього, здійснювати службу здатних служителів, перебувати у Святині і сподіватися остаточно перейти, як члени Тіла Великого Священика, Пророка, Посередника і Царя, за другу завісу у Святе Святих.

R4595 (1910 р.)