ФІЛОСОФІЯ ВИКУПУ

Читачі нашого журналу можуть засвідчити факт, що цей журнал завжди заохочує дослідження Святого Письма і досягнення, наскільки можливо, високої розумової оцінки Божого Слова. Однак ми завжди наполягали на тому, що Божественне Об’явлення не мало на меті просто надимати нас знанням божественних таємниць, а будувати в нас характер, подібний до характеру Нашого Відкупителя і характеру нашого Отця. Тому ми часто повторюємо слова св. Павла: «І коли... знаю всі таємниці і усе знання... та любові не маю, – то я ніщо» (1 Кор. 13: 2).
Ми повинні уникати двох крайностей:
(1) З боку тих, хто кладе весь натиск на серце та почуття і нехтує дослідженням божественного Слова та його таємниць.
(2) З боку тих, хто досліджує Біблію з цікавості або з бажання блиснути перед іншими, і хто ігнорує розвиток серця та прихильне вникнення в дух божественного плану.
Без сумніву, багато наших читачів розуміли основи Євангелії Христа перш ніж зіткнулися з Викладами Святого Письма і їхнім поясненням філософії Божественного Плану. Ми впевнені, що багато-хто були б схильні сказати: «Ні, я ніколи не розумів нічого стосовно викупу, реституції, виправдання і освячення, доки не читав публікації Watch Tower. Мої попередні християнські переконання виглядали неясними, схожими до мрій в порівнянні з теперішнім розумінням довжини і ширини, висоти і глибини божественної мудрості, справедливості та любові».
Але ні, дорогий брате, ми нагадуємо тобі, що навіть твоя необізнаність з філософією викупу не завадила тобі подумки сприймати і цінити великий загальний факт, що «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням» (1 Кор. 15: 3), і що ми маємо «викуплення кров’ю Його, прощення гріхів» (Дерк.). На основі цієї віри і без філософування ти мав «мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа». Більше того, ти, мабуть, дещо оцінював вчинення посвячення Господу, можливість перегорнути нову сторінку в житті і т.п. – незважаючи на неясне розуміння цього. І ти мав деякі уроки в школі Христа, хоча і не знав, що ти був у Школі приготування до великої праці майбутнього – суду світу. Ти також знав дещо про самопожертву, хоча не оцінював філософії того як отримати частку «в стражданнях Христа» як член Його тіла.
Те, що ми пригадуємо ці речі, є добре з двох причин:
(1) Пригадування їх чинитиме нас більш поблажливими до християн, чиї очі розуміння ще не відкриті на філософію Божественного Плану.
(2) Це берегтиме нас від схвильованості, коли якийсь бідний співподорожній, заснувши, матиме страшний сон і закричить: «Збудись! Збудись! Watch Tower заперечує викуп, Посередника і Нову Угоду і робить це вже тридцять років». Цей бідний брат, розхвилювавшись, повинен глянути на стан свого розуму і усвідомити собі, що він ніколи не бачив, щоб філософія викупу була представлена в якійсь іншій публікації. Якщо він може показати її, ми будемо раді мати цитати з неї – том і сторінку. Трудність полягає в поверховному баченні. Він ніколи не розумів філософії викупу – або, можливо, розумів і став засліплений щодо неї.
Віра в Примирення є важливою справою. Але чим точніше наше знання, тим сильніша, міцніша і розумніша буде наша віра. Якщо брат, котрий думає, що він збудився, коли насправді він спить, сяде і постарається зв’язано зіставити філософію Примирення, то зробить собі велику послугу, бо незабаром відкриє, що, висмикнувши кілька ниточок аргументації з нашого пояснення, він повністю зіпсував свою філософію. Він побачить, що нездатний систематично, логічно, розсудливо скласти божественний план віків, накреслюючи його від обітниці, даної Аврааму, до кінця Тисячолітнього віку.
Одна річ шукати привід для суперечки, дискутувати, заперечувати, цитувати тут і там вірші на якусь тему і «замилювати очі»; а цілком інша річ систематично розкласти угоди, їхніх посередників, їхній час, їхнє місце, образи, позаобрази і т.д., тобто хтось із нас може мати вузький погляд на такий предмет як викуп, хтось – всебічний. Якийсь час ми могли говорити широко і обґрунтовано: «Все було гарантоване смертю Христа». І якщо йти далі ще ретельніше і точніше згідно зі Святим Письмом, можна зауважити різні кроки божественного задуму в тому, що наш Господь залишив славу небесного стану, щоб народитися немовлям – в Його юності, в Його посвяченні в Йордані, в Його смерті на Голгофі, в Його вознесінні, в Його появі перед Отцем як Заступника за церву, в злитті Ним благословення П’ятидесятниці, в Його діяльності з церквою впродовж цього Євангельського віку, розвиваючи вибрану «малу черідку», а також «велику громаду» до духовного рівня, в Його другому приході, в з’єднанні Його зі Своїми членами, зі Своєю нареченою, в печатанні Ним Нової Угоди для Ізраїлю (і для світу через привілей стати ізраїльтянами), в Його Тисячолітньому царюванні слави і закінченні цього, коли Він «буде бачити плід та й насититься» (Іс. 53: 11).
Схожим чином ми могли б говорити про викуп – що Ісус «дав Самого Себе на викуп за всіх, свідоцтво часу свого». Безперечно, таким був божественний намір. Але застосування викупу протягом цього віку до церкви і протягом наступного віку до світу є подальшим розвитком, показуючи зв’язок цього «часу свого» з великим фактом викупної ціни і її широким застосуванням остаточно за всіх.
Що означає віра в викуп, і що означає її заперечення – це властиві питання, властиве вивчення. Незалежно від філософії (досконала вона чи недосконала), правдивий віруючий у викуп це той, хто визнає:
(1) Що примирення в напрямку Бога вже було здійснене, і що основа цього примирення лежить в заслузі жертовної смерті Христа.
(2) Відкидати викуп означає прямо чи посередньо відкидати одне або два з цих тверджень. Наприклад, заявляти про спорідненість з Богом на основі своїх власних досконалих або достойних нагороди діл, без Христової жертви, було б відкиненням другого твердження. Якщо хтось заявляє, що він не є примирений з Богом через смерть Його Сина, то це означає, що він заявляє, що не зазнав ще благословення, гарантованого викупом. Це означає заперечення, або відкинення, його частки у викупі – заперечення Примирення між ним і Отцем. Отож ті, котрі заявляють, що їм потрібен посередник, відкидають Примирення між Богом і ними, а це означає, наскільки це стосується їх, відкинення дієвості викупу. Викуп, який не примирює за гріх і не приводить грішника назад до повної спільності з Богом, не був би викупом.
Цим ми не стверджуємо, що ті, котрі говорять, що Ісус є їхнім Посередником, свідомо відкидають викуп. Ми припускаємо, що багато з них просто заплутались і незабаром (під Божим провидінням) побачать справи більш виразно. Ми просто вказуємо, що теоретично і логічно такі відкидають завершену на їхню користь працю Христа, коли вони стверджують, що Він є Посередником між ними і Богом. Здається дивним, що хтось міг так заплутатися, що уявляв собі, ніби він як Нове Створіння грішив або був відчужений від Бога. Ми потребували відкуплення не як нові створіння. Через гріх зіпсувалася природна людина, і її гріх потребував примирення через смерть Людини Христа Ісуса і застосування, або приписання, заслуги цієї жертви.
Наслідком застосування викупної заслуги нашого Господа «за нас», коли Він вознісся на висоту, було негайне скасування всіх наших гріхів і приведення нас до безпосереднього примирення з Отцем у мить, коли ми вірою прийняли Господні умови і представили себе живою жертвою. Ані на мить Ісус не стояв між нами та Отцем. Та мить, коли Він застосував за нас Свою заслугу, була миттю, в якій Отець прийняв нас як нові створіння, зачаті святим Духом, як «невинних дітей Божих» (Фил. 2: 15). Наш Господь Ісус був вчинений для нас мудрістю, виправданням, освяченням і буде вчинений для нас визволенням; але це Бог притягнув нас, покликав нас. «Бог Той, що виправдує» (Рим. 8: 33). Це Бог освячує нас для Себе і незабаром також підійме нас через Ісуса до славної досконалості божественної природи. Наш Відкупитель є нашим Заступником, Котрий, покриваючи нас шатами Своєї заслуги, представляє нас миттєво і безпосередньо Отцеві, без будь-якого посередника.
Зауважмо, для протиставлення, наскільки відмінний вплив Викупна заслуга матиме на світ протягом Тисячоліття. Вона не скасує, схожим чином, їхні гріхи і не поверне їх негайно до Отця. Вчинити так означало б їхню загибель, бо божественний закон негайно засудив би їх знову на смерть, тому що тілесні розумом, бунтарі не підкоряються Божому Закону. Заслуга викупу буде застосована за світ непрямо, через печатання Нової Угоди з Ізраїлем, так щоб весь світ під улаштуванням цієї Угоди і під великим Посередницьким царством праведності, впродовж тисячі років міг мати найповнішу нагоду відкрити очі свого розуміння, змінити свої кам’яні серця на серця м’ясні – для людської любові та співчуття. Впродовж того віку ніхто не буде допущений до Отця; Посередник стоятиме між Богом та людиною, аж Він удосконалить охочих і слухняних – аж Він дійсно виправдає їх. Усі будуть під судом царського священства за чином Мелхиседека для виправлення і підняття. Протягом того віку всі ті, котрі відмовляться слухатись того Великого Пророка, Священика, Царя, «Посередника між Богом і людьми», будуть цілковито знищені з-поміж народу в другій смерті (Дії 3: 23). Всеосяжні наслідки викупу належатимуть людству не раніше кінця Тисячолітнього віку (не раніше, ніж люди досягнуть абсолютного виправдання, або досконалості). Потім вони будуть представлені Отцю – без вади та без осуду.
Словом, дієвість викупної ціни жертви нашого Господа миттєво досягає посвяченого віруючого через віру-виправдання і послух жертві, в той час як для світу заслуга цього викупу властиво буде дарована поступово, впродовж цілого Тисячолітнього віку.

R4578 (1910 р.)