[R4537]
ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ОБІТНИЦІ, ДАНОЇ АВРААМУ
“І ПОБЛАГОСЛОВЛЯТЬСЯ В ПОТОМСТВІ ТВОЇМ УСІ НАРОДИ ЗЕМЛІ”.
-----
(1) Мойсей був образним посередником між Богом і народом Ізраїлю (який символізував увесь світ людства). Він узяв на себе зобов’язання благословити їх, посередничаючи для них з Богом в Угоді Закону. За його посередництва їхні минулі гріхи були проігноровані за умови, що вони досконало дотримуватимуться Божественного Закону. Цей порядок зазнав невдачі, тому що вони не могли перебувати у відносинах Угоди з Богом, будучи не в змозі досконало дотримуватися Божого Закону.
(1) Ісус за пророцтвом Божественного призначення є Посередником “між Богом і людьми”, світом. Він бере на Себе задоволення вимог Справедливості за всіх, а потім благословляє всіх у Своєму Тисячолітньому Посередницькому Царстві (через Ізраїль, представлений Стародавніми Гідними), даючи всім можливість стати справді ізраїльтянами, готовими, таким чином, до того, щоб бути переданими Отцеві заново на умовах вічної Угоди Закону.
-----
(2) Згідно з Божественним устроєм образний посередник був пов’язаний зі священицьким поколінням – Аароном і його синами та всім поколінням Левія – “домом його”, через який приносилися жертви посередництва.
(2) Згідно з Божественним устроєм Христос, дійсний Посередник, упродовж цього віку пов’язаний зі священицьким класом – Церквою, “Малою Черідкою”, “Царським Священством”, і “Великою Громадою”, “одновірними” (домом віри), позаобразними левитами.
-----
(3) Цей дім Мойсея (покоління Левія) був особливо обраний Господом як Його “первородні”. Тільки він представляв первородних Ізраїлю, які вціліли в ніч Пасхи, коли були вбиті первородні Єгипту (в ніч Пасхи).
(3) Ці “одновірні”, цей дім віри, частиною якого є “Царське Священство”, Господь назвав “Церквою первородних”. Вона включає в себе всіх тих, хто перейшов “ніччю” Євангельського віку, напередодні Тисячолітнього дня загального визволення.
-----
(4) Хоча Аарон був найголовнішим у цьому домі, він підпорядковувався Мойсею, своєму братові, як сказав Господь: “І він [Аарон] буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога [правителя]” – будеш вищим за нього.
(4) “Отож, святі брати, учасники небесного покликання, уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання [чину], Ісуса”. Посвячення як священика передувало царському чину і його посередницькій праці для людей (Євр. 3: 1).
-----
(5) Аарон і священики, а також левити допомагали Мойсею – були його слугами і перебували під його керівництвом у посередництві в різних служіннях, пов’язаних із задоволенням вимог Справедливості та кропленням народу, “примирюючи” його перед запровадженням Угоди Закону, що представляла їхню єдність із Богом та їхнє прийняття Ним, допоки вони дотримувалися Його Закону. Тому написано: “І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга” – левитському поколінні.
(5) “Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця” (Євр. 3: 6). Це служіння включає в себе жертви вблагання, а потім благословення і навчання світу, щоб підготувати всіх до відновлення стосунків Угоди з Богом, як було до гріхопадіння. Усі, хто дав згоду: “Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!” (як сказав Ізраїль перед Мойсеєм), будуть благословенні тисячолітніми можливостями – реституцією, – щоб бути спроможними робити все досконало (заради безпосередніх стосунків з Богом).
-----
(6) Священики брали участь у жертвопринесенні “тельців і козлів”, чиєю кров’ю окропляли скрижалі Закону, а потім весь народ. Хіба це не було тим самим жертвуванням за гріх, яке повторювалося “кожнорічно” і могло очистити від гріха тільки образно (Євр. 9: 19-21)?
(6) Позаобразні священики запрошені приєднатися до Первосвященика у праці жертвування, необхідного для запровадження Посередницького Царства. “Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя [що виправдовує вас вірою], повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу” (Рим. 12: 1).
-----
(7) Забиття тельця і козла в жертву за гріх, чия кров умилостивляла за гріхи дому посередника, а також за гріхи всього народу, було дієвим упродовж року та повторювалося “кожнорічно”. Оскільки воно ніколи не знімало гріх, благословення, які приходили від нього, були тільки тимчасовими, на що вказувала необхідність у щорічному повторенні (Євр. 10: 1). Два забиття і два окроплення Віка Вблагання були тінню численних позаобразів.
(7) Позаобразні телець і козел, “кращі жертви” Ісуса і Його “членів”, Його священства (вся заслуга, що походить від жертви Ісуса, проходить через Його священиків), будуть цілком достатніми і не потребують повторення. Первосвященик приніс Себе (тельця) в жертву в Йордані і “завершив” жертву на Голгофі. Після цього Він приніс у жертву свою Церкву (козла) в П’ятидесятницю, і ця жертва завершиться смертю Його останнього “члена” в плоті (Євр. 10: 22, 23).
-----
(8) Унаслідок того, що жертви були тільки образними, Угода Закону не змогла дати Ізраїлю вічне життя і благословення. Тому вони не досягли своїх славних надій на участь із Месією в благословенні й навчанні всіх поколінь землі на підставі обітниці, даної Аврааму. Але те, чого вони не досягли загалом, досягли вибрані, а на решту прийшло “засліплення”, доки всі вибрані “члени” духовного Ізраїлю – позаобразний Мойсей та Його дім – не будуть визволені Божою силою в Першому Воскресінні (Ів. 1: 13; Рим. 11: 25-31).
Жоден юдей не може отримати вічне життя на умовах Угоди Закону, окрім як одним із двох способів. (1) Протягом цього “часу вподобання” він може стати “членом” Помазаного Священика, Царя, Посередника, “вмерши для Закону” та “вважаючи себе за живого для Бога в Христі Ісусі” (Рим. 6: 11; 7: 4). (2) У Тисячолітті стара Угода Закону буде замінена на нову Угоду Закону, і всі, хто перебував під старою Угодою, протягом тисячі років матимуть змогу перейти під Нову Угоду через її кращого Посередника, Христа.
(8) Як результат “кращих жертв” правдивого Посередника – Царя і Священика, – Євангельська Церква, прийнята Отцем як жертва в П’ятидесятницю, робить поступ, “аж поки ми всі не досягнемо... Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти”, головою якого є Ісус, а Його “членами” – ми (Еф. 4: 13; Дії 3: 23). Ісус і всі Його “члени” є служителями (слугами) Нової Угоди (Мал. 3: 1; 2 Кор. 3: 6). Перше служіння – це жертва. Наприкінці віку кров, “свята і приємна” завдяки заслузі Ісуса (Рим. 12: 1), буде застосована “за весь народ”. Тоді Царство Месії одразу відновить у досконалості Стародавніх Гідних, які негайно опиняться в новозавітних стосунках з Богом. Вони, як земні нащадки, стануть “князями”, через яких благословення Тисячолітнього Царства поширяться на все людство. Результат буде славним: усі покоління землі отримають блаженне знання та допомогу у виході зі стану гріха та смерті до оновлених умов Угоди вічного життя на умовах послуху. Непокірні будуть повністю знищені в Другій Смерті.
R4537 (1909 р.)