[R4503]
ПОСЕРЕДНИК МОЙСЕЙ ПЕРЕД СВЯЩЕНИКОМ ААРОНОМ

Запис про заснування священства, встановлення служіння в Наметі тощо йде після розповіді про те, як Ізраїль прийшов до гори Синай, – після розповіді про те, як гора тряслася й диміла, про страшні видовища та звуки, згадані св. Павлом (в Євреїв 12: 26-28), які, як ми розуміємо, образно зображували великий час утиску, який ми очікуємо, в якому суспільство захитається, а людство буде підготовлене до встановлення Посередницького Царства Христа під Новою Угодою. Як нам зрозуміти цей факт? Як ми можемо узгодити його з думкою Писання про те, що наш Господь став Первосвящеником понад вісімнадцять століть тому, коли приніс у жертву Себе, а потім як Священик представив Свою кров за нас на небесне Віко Вблагання; що відтоді Він збирає і приносить у жертву тіло священиків, і що Він як Голова, а вони як Тіло незабаром відкриються як позаобразний Мойсей, Посередник Нової Угоди?

Ми повинні заново нагадати нашим читачам, що різні образи Писання не йдуть один за одним у послідовному порядку. Мойсей, безумовно, був образом Христа – Голови і Тіла (Дії 3: 22). Аарон був образом Ісуса Христа, а його сини – образом Церкви, Тіла Христа, Царського Священства. Цар Соломон у деяких відношеннях був образом Христа. Його слава, як багатого, мудрого, знаменитого царя, була всесвітньою. Схоже Мелхиседек був образом Христа; у ньому поєднувалися царська і священицька посади. Усі ці образи не могли бути втілені в одній особі й в один час, тому ми їх такими не знаходимо. Коли ми думаємо про Мойсея як про образ Посередника між Богом і людьми, ми повинні розглядати його, як пояснює св. Петро, як такого, що складається з Голови та членів: що Бог піднімає [R4504] його протягом цього Євангельського віку. Наш Господь, Голова, спочатку був піднесений на рівень слави, честі та безсмертя. Пізніше всі Його вірні, які беруть участь у Його жертві, стануть учасниками Його божественної природи і слави і будуть піднесені разом з Ним, беручи участь у Його воскресінні (Фил. 3: 10), “першому воскресінні”, в якому беруть участь тільки блаженні та святі. Вони, Його члени, житимуть і царюватимуть із Христом тисячу років і будуть Йому й Отцеві царями та священиками для благословення людства (Об. 20: 6).

Розглядаючи Мойсея, посередника Угоди Закону як образ Христа, Посередника Нової Угоди, ми повинні розглядати Його з цього погляду – як одного Голову і багатьох членів, і як Мелхиседека, що представляє нашого Господа, Голову, і Церкву, Його Тіло, Царственого Священика майбутнього. Навпаки, Аарон представляє того самого великого Священика з іншого погляду, бо його образна праця відносилася до Христа і Церкви тільки в теперішньому житті – як жертвуючого священства – аж до завершення праці жертвування, окроплення кров’ю примирення у Святому Святих на Віко Вблагання та запровадження нової епохи слави і благословення. Його служба також певною мірою показує Тисячолітню працю з очищення людства від гріха, і в цій праці братимуть участь як Первосвященик, так і священики, Його члени.

Оскільки ці два образи не могли бути виражені одночасно, було в усіх відношеннях краще, щоб і образ посередника, і встановлення Угоди Закону, образу Нової Угоди, передували усім жертвоприношенням; так, передували призначенню та виокремленню священства, навіть якщо активна праця Посередника Нової Угоди не може розпочатися до кінця цього віку, коли жертвоприношення “кращих жертв” буде завершене. Ніхто, хто правильно розуміє образи, не зможе зрозуміти це так, ніби позаобразний Посередник повинен спочатку прийти і встановити Нову Угоду, перш ніж позаобразне священство прийде і вчинить жертви, жертви за гріх, які зроблять можливим встановлення цієї Нової Угоди. Ми були здивовані, що хтось може бути настільки сліпий, щоб не бачити, що жертва Христа є основою Його праці як Посередника Нової Угоди. Отже, Він не міг бути ні в якому сенсі ні частиною, ні усім позаобразним Мойсеєм, поки не послужив позаобразним Аароном. Правильність цієї думки підтверджується і тим, що Аарон був старшим за Мойсея.

Звідси випливає, що ті, хто висуває заперечення, що Церква не може бути членами Тіла Посередника, бо священство не було встановлене, доки Мойсей не став посередником і не запечатав Угоду Закону, виставляють себе в дуже нерозумному світлі й показують усю нікчемність своїх аргументів. Бо якщо це аргумент проти того, що Церква є членами Тіла Посередника, то це буде настільки ж сильним аргументом проти того, що наш Господь Ісус, позаобразний Первосвященик, є Головою цього Посередника.

Гармонія між цими двома образами проявляється в тому, що наприкінці Дня Примирення, коли Аарон приніс у жертву “теля... за [замість] себе” як жертву за гріх за своє тіло і свій дім, домочадців віри, і коли він потім приніс “козла Господнього” та застосував його кров за весь народ, він, як позаобразний Священик, Голова й Тіло, повністю зодягнений у вбрання, яке ілюструє його владу й силу, був у супроводі Мойсея, посередника, біля жертовника.

Отже, читаємо:
“І ввійшов Мойсей та Аарон до скинії заповіту; і вийшли вони, і поблагословили народ, і слава Господня показалася всьому народові” (3 М. 9: 23).

R4503 (1909 р.)